МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ: «МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ У ГАЛУЗІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ»

Студента (ки) юридичного факультету

Шифр групи____________

_______________

Науковий керівник:

д.ю.н., професор Наливайко Л.Р.

Дніпропетровськ

2017

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 43 сторінки, 48 джерел.

Об'єкт дослідження: суспільні відносини щодо визначення та застосування міжнародних стандартів місцевого самоврядування.

Предмет дослідження: закріплення у національному законодавстві України та застосування міжнародних стандартів місцевого самоврядування.

Мета роботи: вивчення міжнародних стандартів у галузі місцевого самоврядування.

Завдання роботи: 1) дослідити правову природу та види міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування; 2) вивчити порядок імплементації норм міжнародного права в норми національного законодавства; 3) здійснити аналіз міжнародно-правових актів, що регламентують стандарти у галузі місцевого самоврядування, а саме: Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року; Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями; Всесвітньої декларації місцевого самоврядування; 4) визначити напрямки вдосконалення законодавства України у сфері місцевого самоврядування відповідно до міжнародних стандартів.

Методи дослідження: використовуються такі методи пізнання, як історичний, методи компаративного аналізу, емпіричного узагальнення, моделювання та абстрагування, діалектичний, системний, комплексний та інші. Так, для пізнання феномену міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування використовується діалектичний метод, що дає змогу розглянути їх як динамічну категорію сучасного конституційного і муніципального права України. Історичний метод використовувався насамперед під час аналізу формування та імплементації міжнародних стандартів в національне законодавство. Системний – при аналізі стандартів кожного окремо та в системі в цілому. Методи моделювання та абстрагування – в процесі дослідження міжнародних правових стандартів місцевого самоврядування в контексті визначення потенційних можливостей ОМСВ та його правового статусу. Широко також використовуються загально-гносеологічні прийоми пізнання – індукції, дедукції, аналізу та синтезу, що дозволило вирішити завдання дослідження теоретичної, логічної, процесуальної і прагматичної сутності феномену міжнародних стандартів, їх ролі в реалізації ОМСВ завдань щодо стабільного економічного й соціального розвитку територіальних громад в Україні.

Значення роботи: основні висновки й найбільш важливі теоретичні положення даної роботи можуть бути застосовані в процесі вивчення курсів «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Муніципальне право», «Міжнародне право» у вищих навчальних закладах і будуть корисні для студентів, що займаються поглибленим вивченням проблем організації та діяльності органів місцевого самоврядування, а також проблемами удосконалення та підвищення ефективності місцевого самоврядування з урахуванням міжнародних стандартів.

Ключові слова: ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ, МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………5

Розділ 1. Міжнародні стандарти у галузі місцевого самоврядування та порядок їх імплементації у національне законодавство України……………9

1. Правова природа та види міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування………………………………………………………………….9

2. Порядок імплементації норм міжнародного права в норми національного законодавства………………………………………………………………..14

Розділ 2. Міжнародно-правові акта, що регламентують стандарти у галузі місцевого самоврядування…………………………………………………….22

1. Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 року…………….22

2. Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями……………………………….26

2.3 Всесвітня декларація місцевого самоврядування………………………..30

Розділ 3. Напрямки вдосконалення законодавства України у сфері місцевого самоврядування відповідно до міжнародних стандартів……………………33

3.1 Вдосконалення законодавства України у сфері місцевого самоврядування відповідно до міжнародних стандартів………………………………………33

Висновки…………………………………………………………………………41

Список використаної літератури………………………………………………44

Бібліографічний опис…………………………………………………………..50

ВСТУП

В умовах становлення та розвитку демократичної правової державності об’єктивно зростає роль та значення формування і функціонування органів публічної влади, серед яких органам місцевого самоврядування належить важливе значення. Це детерміновано тим, що органи місцевого самоврядування є тими суб’єктами публічної влади, що сформовані самими територіальними громадами для вирішення питань місцевого значення, що торкаються реалізації життєво важливих колективних інтересів як самих громад, так й групових і індивідуальних інтересів їх членів – жителів відповідної території держави.

У зв’язку з підвищенням ролі і значення діяльності ОМСВ в сучасних умовах, проведенням конституційної і муніципальної реформ, що здійснюються в Україні виникає необхідність ретельного дослідження міжнародно-правових стандартів місцевого самоврядування.

Актуальність дослідження полягає у зростанні ролі міжнародно-правових стандартів місцевого самоврядування щодо становлення його компетенції, що формується і закріплюється у національному законодавстві України та обґрунтовано цілим рядом факторів об’єктивної і суб’єктивної властивості. По-перше, об’єктивними процесами посилення ролі міжнародного права і його впливу на внутрішній правопорядок держав – членів міжнародного співтовариства. По-друге, посиленням почуття єдності і спільності народів і держав перед загрозами людської цивілізації – глобальними проблемами її існування і виживання, а також новими загрозами, що зазіхають на самі основи вже існуючого світоустрою. По-третє, активізацією системної інтеграційної складової регіонального і міжнародного співробітництва, у якій місцевому самоврядуванню відведена істотна роль як одному з найважливіших напрямів можливого, вже існуючого і перспективного міждержавного співробітництва й однієї з найважливіших сфер демократизації соціального і державного життя.

Нарешті, крім об’єктивних факторів, слід зазначити і ряд суб’єктивних, котрі апріорі впливають на позитивне ставлення держав до міжнародно-правових стандартів локальної демократії. Серед них, насамперед, слід зазначити готовність держав – членів міжнародних універсальних і регіональних міжурядових організацій до сприйняття таких стандартів як міжнародних зобов’язань і відтворення їх за допомогою механізму імплементації в національному конституційному і поточному законодавстві про місцеве самоврядування.

Важливу роль у зазначених процесах відіграють і самі органи місцевого самоврядування різних держав, які своєю активною і результативною діяльністю спонукають держави до активізації міжнародного співробітництва в сфері розвитку локальної демократії, що обумовлює позитивний підхід держав, до становлення і розширення загальної і власної компетенції органів місцевого самоврядування на рівні національного законодавства.

Теоретичні та практичні аспекти міжнародних стандартів у галузі місцевого самоврядування у наукових працях розглядались М. Баймуратовим, Ю. Бальцієм, О. Батановим, П. Біленчуком, В. Гробовою, В. Кампо, А. Коваленком, М. Корнієнком, В. Корольовою, В. Кравченком, О. Лазором, М. Орзіх, В. Погорілком, О. Прієшкіною, М. Пухтинським, О. Сушинським, В. Борденюком, І. Дроботом, В. Ковальчуком, С. Рябовою, С. Саханенко, В. Шарий та ін.

Метою дослідження є вивчення міжнародних стандартів у галузі місцевого самоврядування.

Відповідно до поставленої мети в роботі зосереджується увага на вирішенні таких завдань: 1) дослідити правову природу та види міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування; 2) вивчити порядок імплементації норм міжнародного права в норми національного законодавства; 3) здійснити аналіз міжнародно-правових актів, що регламентують стандарти у галузі місцевого самоврядування, а саме: Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року; Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями; Всесвітньої декларації місцевого самоврядування; 4) визначити напрямки вдосконалення законодавства України у сфері місцевого самоврядування відповідно до міжнародних стандартів.

Обєктом дослідження є суспільні відносини щодо визначення та застосування міжнародних стандартів місцевого самоврядування.

Предметом дослідження є закріплення у національному законодавстві України та застосування міжнародних стандартів місцевого самоврядування.

Методологічна база дослідження поєднує в собі загальнонаукові та спеціальні наукові концепції, теорії і методи. В якості методологічної бази дослідження використовуються такі методи пізнання, як історичний, методи компаративного аналізу, емпіричного узагальнення, моделювання та абстрагування, діалектичний, системний, комплексний та інші. Так, для пізнання феномену міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування використовується діалектичний метод, що дає змогу розглянути їх як динамічну категорію сучасного конституційного і муніципального права України. Історичний метод використовувався насамперед під час аналізу формування та імплементації міжнародних стандартів в національне законодавство. Системний – при аналізі стандартів кожного окремо та в системі в цілому. Методи моделювання та абстрагування – в процесі дослідження міжнародних правових стандартів місцевого самоврядування в контексті визначення потенційних можливостей ОМСВ та його правового статусу. Широко також використовуються загально-гносеологічні прийоми пізнання – індукції, дедукції, аналізу та синтезу, що дозволило вирішити завдання дослідження теоретичної, логічної, процесуальної і прагматичної сутності феномену міжнародних стандартів, їх ролі в реалізації ОМСВ завдань щодо стабільного економічного й соціального розвитку територіальних громад в Україні.

Дане дослідження є першим комплексним науковим дослідженням, у якому обґрунтовано теоретико-правові проблеми становлення, розвитку та застосування міжнародних стандартів в діяльності ОМСВ України.

РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ У ГАЛУЗІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ПОРЯДОК ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ У НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

1. Правова природа та види міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування

Науково-практичний інтерес становить проблема правової природи міжнародних стандартів місцевого самоврядування. В якості таких стандартів виступають міжнародні норми, що приймаються державами – членами міжнародних міждержавних організацій (ММПО) і регламентують основні принципи, форми і методи становлення і реалізації місцевого самоврядування.

Досліджуючи більш детально цю проблему, було зроблено висновки про те, що особливостями міжнародних стандартів у цій сфері насамперед є те, що вони регламентують не тільки і не стільки міжнародне співробітництво органів місцевого самоврядування, скільки спільно вироблені державами принципові підходи і міжнародно-легальні принципи становлення, формування і функціонування інституту місцевого самоврядування на території конкретних держав. Закріплення таких положень на рівні співтовариства держав за допомогою рамкових норм міжнародного права свідчить про важливість цього інституту не тільки в національному (внутрішньодержавному), але й у міжнародному аспекті, що характеризується актуалізацією і глобалізацією предметів правового регулювання [20, с.21-24].

Науково-практичний інтерес викликає процесуальна складова появи міжнародних стандартів. У цьому відношенні ми вважаємо, що підписання двома і більше державами міжнародних угод по переважному колу питань міжнародних відносин, їхня наступна легалізація і реалізація – є процес розробки, визнання, узяття зобов’язань по виконанню і реалізації міжнародних правил поведінки, які мають нормативний, типологічний, стереотипний характер, що у силу своєї обов’язковості, повторюваності і гіпотетичній передбачуваності стають стандартами. Необхідно також відзначити, що з оціночних позицій права міжнародних договорів міжнародні стандарти функціонування місцевого самоврядування відносяться до міжнародних конвенцій спеціального порядку, які встановлюють правила, визнані більшістю держав і, отже, є нормативно обов’язковими для них.

Підтвердженням цьому є положення таких конвенцій, що містять стандарти щодо становлення і функціонування локальної демократії. Наприклад, у Преамбулі Європейської Хартії місцевого самоврядування 1985 року безпосередньо вказується, що міждержавні угоди, що укладаються, у сфері управління, прямо детерміновані прагненням до досягнення «більш сильної єдності» між державами. Аналогічне положення міститься й у Преамбулі Європейської конвенції про ландшафти 2000 року. Навіть у міжнародних угодах, які укладаються органами місцевого самоврядування різних держав і їхніх асоціацій у рамках міжнародних неурядових (громадських) організацій, як, наприклад, Всесвітня Декларація місцевого самоврядування 1985 року, містяться положення про те, що такі угоди укладаються з чітко визначеною метою – «бути для всіх націй стандартом, до якого слід прагнути, намагаючись досягти більш демократичного процесу, поліпшуючи, таким чином, добробут свого населення» (Преамбула) [43].

З огляду на обмежене коло міжнародних конвенцій, що містять міжнародні стандарти місцевого самоврядування, їх можна класифікувати за різними підставами:

1. За суб’єктами, у рамках яких вони укладаються: а) міжнародні конвенції, що укладаються в рамках міжнародних міждержавних організацій – їх положення мають обов’язковий характер для держав-учасників (наприклад, Європейська Хартія місцевого самоврядування 1985 року); б) міжнародні угоди, що укладаються в рамках міжнародних неурядових організацій – вони укладаються безпосередньо органами місцевого самоврядування різних держав або їхніми асоціаціями, їх положення мають властивості так званого «м’якого» міжнародного права і носять для держав рекомендаційний характер (наприклад, Всесвітня декларація місцевого самоврядування 1985 року).

2. За предметом правового регулювання: а) регулюють найважливіші проблеми становлення інституту місцевого самоврядування і питання реалізації локальної демократії (Європейська Хартія про місцеве самоврядування 1985 року); б) регулюють один або кілька видів міжнародної взаємодії (співробітництва) органів місцевого самоврядування різних держав, наприклад, питання міжнародного економічного і соціального співробітництва місцевих громад і місцевої влади (Європейська типова конвенція про транскордонне співробітництво 1980 року); в) регулюють певні види міжсуб’єктного співробітництва органів місцевого самоврядування, наприклад, питання участі молоді й іноземців у функціонуванні місцевої демократії (Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні 1992 року, Європейська Хартія про участь молоді в муніципальному і регіональному житті 1994 року), або виділяє об’єкти, із приводу яких таке співробітництво виникає (Європейська ландшафтна конвенція 2000 року, Європейська Хартія урбанізму 1993 року).

3. У залежності від свободи доступу до участі в таких конвенціях: а) відкриті – їх учасниками можуть стати будь-які держави; б) закриті – їх учасниками можуть стати тільки певні держави або держави за спеціальним запрошенням.

4. У залежності від наявності підписання та національної ратифікації таких конвенцій: а) конвенції, що підписані та ратифіковані конкретною державою (наприклад, Україною підписано та ратифіковано Європейську Хартію місцевого самоврядування 1985 року, Європейську ландшафтну конвенцію 2000 року, Мадридську типову конвенцію про транскордонне співробітництво місцевих влад та спільнот 1980 року); б) конвенції, що не підписані та ратифіковані конкретною державою, хоча вона повинна їх підписати та ратифікувати, тому що є членом відповідної міжнародної організації. Щодо двох останніх класифікаційних підстав слід зазначити, що в процесі розробки і прийняття міжнародних стандартів місцевого самоврядування має місце не тільки спільна діяльність держав з розробки міжнародних угод профільного характеру, але й спостерігається процес одностороннього приєднання держав до вже розроблених міжнародних документів. Цим користується і повинна надалі користуватися Україна, що раніше перебувала за межами міжнародних міждержавних організацій, зокрема, Ради Європи [40, с. 340-343].

Об’єктивізація зацікавленості України в сприйнятті міжнародних стандартів становлення місцевого самоврядування і запровадженні їх у своє національне законодавство виявляється і фіксується у формі мотивації. Гадаємо, що така мотивація формується в сфері міжнародного співробітництва органів локальної демократії. Її структура включає три рівні, кожному з яких відповідає належне та специфічне завдання, що реалізується єдиним способом у рамках профільних організаційно-правових форм діяльності однойменних суб’єктів (органів місцевого самоврядування), що відрізняються за типологією розв’язуваних проблем. Таку мотивацію можна застосувати і до сприйняття Україною міжнародних стандартів.

До першого, найбільш загального, статутарного рівня відноситься завдання-мотив – вивчення, освоєння і впровадження власне стандартів становлення, розвитку і функціонування самої системи місцевого самоврядування. Це завдання перебуває на порядку денному як на рівні держави (при позитивному протекціонізмі останньої), так і на рівні самого місцевого самоврядування, в існуванні якого зацікавлені територіальні громади [37, с.629-636].

Друге завдання-мотив охоплює другий, функціональний рівень і спрямоване на обмін досвідом у веденні місцевого господарства і управлінні локально-регіональними процесами функціонування людських поселень між органами місцевого самоврядування держав, що визнають міжнародні стандарти локальної демократії. У процесі її реалізації органи місцевого самоврядування вирішують як загальнодержавне завдання (реалізація соціально-економічної функції держави на локальному рівні), так і функціонально-галузеві проблеми діяльності місцевого самоврядування, що реалізується в інтересах відповідної території і територіального колективу, який на ній функціонує [31].

Третє завдання-мотив, що виходить на рівень системотворчого міжсуб’єктного співробітництва, полягає в становленні і розвитку різнопланового і багаторівневого співробітництва органів місцевого самоврядування, суспільних формувань громадян, підприємницьких структур, мешканців відповідних адміністративно-територіальних одиниць з однойменними і різнойменними закордонними партнерами і виявляється шляхом різноманітних зв’язків у сфері співробітництва. Це має місце як при вирішенні на практиці загальнодержавних завдань у контексті реалізації стратегічних напрямків зовнішньої політики держави щодо становлення гуманітарного та інших видів співробітництва, а також і на міжособистісному рівні соціуму, де ці зв’язки, стимулюють і роблять більш осмисленими в змістовному плані муніципальні права особистості.

Прийняття Україною низки документів в рамках Ради Європи, що визнаються її державами-членами за міжнародні стандарти локальної демократії, буде не тільки важливим внеском у подальше розширення і зміцнення системи зазначених стандартів, але і у зміцнення самого інституту місцевого самоврядування, поширення зазначених стандартів не тільки на його локальний, але і регіональний рівень. Це стане новим якісним поштовхом процесів децентралізації і деконцентрації, що буде об’єктивно сприяти формуванню нових предметів ведення і комплексу компетенційних повноважень органів місцевого самоврядування. Виглядає, що ці системні процеси вплинуть на підвищення рівня правового регулювання місцевого і регіонального самоврядування, активізують розмежування самоврядних повноважень і повноважень виконавчої влади, прискорять передачу останніх до власних повноважень територіальних громад [39].