ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Тема: «Система частин мови. Рід відмінюваних і невідмінюваних іменників, їх

стилістичні особливості. Особливості вживання назв за професією, поса-

дою, званням тощо. Стилістичні засоби морфології. Варіанти відмінкових

форм. Кличний відмінок іменника».

План

1. Система частин мови.

2. Рід відмінюваних і невідмінюваних іменників, їх стилістичні особливості.

3. Особливості вживання назв за професією, посадою, званням тощо.

4. Стилістичні засоби морфології.

5. Варіанти відмінкових форм іменників.

6. Кличний відмінок іменника.

Система частин мови

Морфологія (від гр. morphe — форма і logos — слово, вчення) – розділ гра-матики, який вивчає системи форм слова (тобто його пара­дигми), граматичні ка-тегорії форм, особливості будови (морфемний склад) слів і частини мови. У XVIII столітті цей термін використо­вували тільки в природознавстві, лише в XIX він на-був поширення в мовознавстві.

Отже, основною одиницею морфології виступає слово. У морфо­логії вивча-ються такі граматичні особливості слова: його граматична будова, особливості змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних (морфологічних) значень (роду, відмінка, виду тощо). Таким чином, до основних понять морфоло-гії можна віднести словозміну, парадигму, словоформу.

Словозміна — процес творення словоформ. У більшості випадки словозміна матеріально виражена, наприклад, за допомогою закінчення: добр-ий, добр-ого, тонк-а, тонк-ої. У незмінюваних словах вона може бути нульовою: какаду, ма-ренго, беж, метро.

Упорядкована сукупність усіх граматичних форм одного слова утворює йо-го словозмінну парадигму (від гр. παράδειγμα — приклад, взірець). Наприклад, відмінкова парадигма слова піч буде такою:

Відмінок	Однина	Множина
Н. Р. Д. З. О. М. Кл. ф.	піч печі печі піч піччю (у) печі пече	печі печей печам печі печами (у) печах печі

Кожну з таких граматичних форм слова називають словоформою. З наведе-ного прикладу бачимо, що слово піч має 14 словоформ.

Отже, парадигма являє собою сукупність форм словозміни того самого слова.

Парадигму мають лише змінювані слова. Так, змінювані іменники мають па-радигму відмінювання, дієслова — дієвідмінювання. Прислівник є незмінюваною частиною мови, тож не має жодної сло­возмінної парадигми.

Частини мови — це групи слів, об’єднаних

1) спільним лек­сичним значенням,

2) однаковими або схожими формальними озна­ками,

3) однаковою роллю в реченні.

Так, усі іменники об’єднані спільним лексичним значенням предметності (називають предмет), дієслова — спільним лексичним значенням дії, а прикмет-ники — ознаки. До формальних ознак іменника відносимо наявність ка­тегорій ро-ду, відмінка, числа; дієсловам не притаманна категорія відмінка, натомість вони мають власну категорію часу, якої не має жодна інша частина мови; у числівників відсутня категорія числа. Дієслова в реченні частіше бувають присудками, імен-ники — під­метами й додатками, прикметники — означеннями. Для дієслів не при-таманно виконувати роль означення в реченні, на відміну від прикметника.

З огляду на це виділяють повнозначні та службові частини мови. Повно-значні характеризуються наявністю всіх трьох названих ознак. Службові ж пев-ною мірою обмежені у виявленні цих ознак. Наприклад, їм не притаманна третя ознака — виконання ролі членів речення.

До повнозначних частин мови належать іменник, прикметник, дієслово,

прислівник, числівник, займенник. До службових відносимо прийменники, спо-лучники, частки. Особливу частину мови становлять вигуки, що не належать ні до повнозначних, ні до службових слів.

У мовознавстві немає спільної думки щодо кількості частин мови. Деякі мовознавці (наприклад, В. Виноградов, С. Абакумов) вважають,що слід виділяти морфологічну групу модальних слів. До них мовознавці відносять слова і слово-сполучення, що вам відомі, як вставні слова.

РІД ВІДМІНЮВАНИХ І НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ,

ЇХ СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

РІД ВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

1. Визначення роду відмінюваних іменників, як правило, не викликає труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів – вода, деканат, весло. Якщо ж рід не індикується закінченням, можливі помилки при визначенні цієї кате-горії.

Слова аерозоль, нежить, Псалтир, рояль, сажень, толь, тунель, тюль,

фенхель, шампунь належать до чоловічого роду, іменники антресоль, бандероль, бешамель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень, папороть, розкіш, філігрань, фланель – до жіночого.

2. Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської мови. Рід співвідносних іменників у російській і українській мовах здебільшого збігається, що пояснюється спорідненістю мов. Відзначаються також іменники, що розрізняються за родовою характеристикою в двох мовах.

Іноді вказівкою на розбіжність роду є зовнішня структура слів, наприклад: