Методичні рекомендації:

В першому питанні слід розкрити поняття методології та її структуру. У другому питанні студент має зупинитися на характеристиці підходів до методології порівняльного правознавства, зокрема цивілізаційному, герменевтичному, аксіологічному, антропологічному). У третьому питанні необхідно особливу увагу приділити порівняльно-правовому методу, як провідному, домінуючому у науці порівняльного правознавства.

Порівняльне правознавство використовує практично весь методологічний арсенал сучасної юридичної науки. Тому методологія компаративістики не може бути обмеженою використанням виключно порівняльно-правового методу. Для порівняльного правознавства характерним є активне використання загальнофілософських методів: принципів, законів та категорій діалектики, системного підходу тощо. Крім того, при проведенні порівняльних досліджень використовуються інші наукові методи. Це, зокрема, формально-юридичний, історичний, соціологічний методи, метод правового моделювання, математичні і кібернетичні методи. В останньому питанні студент повинен розкрити також інші види методологічного інструментарію порівняльно-правових досліджень: функціональний метод, метод державно-правової ідентифікації, синтетичні та логічні методи дослідження.

Література:

1. Бехруз Х. Сравнительное правоведение. – О. : Фенікс; М. : ТрансЛит, 2008. – 504 с.

2. Голяк Л.В., Мацко А.С., Тюріна О.В. Порівняльне правознавство. – К.: МАУП, 2004. – 200 с.

3. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство / відп. редактор В.Н. Денисов. – К. : Юстиніан, 2003. – 184 с.

4. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоре­тичні аспекти). – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.

5. Оборотов Ю. М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання теорії (від пізнання до розуміння права). – Одесса: Юрид. Літ., 2002. – 278с.

6. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.

7. Порівняльне правознавство / за ред. В.Д. Ткаченка. – Х. : Право, 2003. – 274 с.

8. Порівняльне правознавство : підручник / за заг. ред. О.В. Петришина. – Х.: Право, 2011. – 272 с.

9. Савчин М.В. Порівняльне правознавство: Загальна частина. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 288 с.

10. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К. : Ін Юре, 2008. – 464 с.

Тема 3. Види порівняльно-правових досліджень та правила їх організації

1. Нормативне та функціональне порівняння. Діахронне та синхронне порівняння.

2. Характеристика внутрішнього та зовнішнього порівнянь.

3. Бінарне порівняння та мультипорівняння. Макро-, мікро- та інституціональне порівняння.

4. Правила організації та здійснення порівняльно-правового дослідження. Критерії порівняльно-правового аналізу об’єктів дослідження.

Методичні рекомендації:

У методології порівняльного правознавства виділяють такі способи порівняння: діахронне і синхронне, внутрішнє і зовнішнє порівняння, макро-, мікро- та інституціональне порівняння, нормативні рівні порівняння – норм права, юридичних конструкцій та понять, правових інститутів та галузей, а також на рівні правових систем чи правових сімей. Так, при нормативному порівнянні відправним пунктом дослідження є схожі правові норми, інститути, законодавчі акти. Функціональне порівняння – це дослідження правових засобів вирішення однакових соціальних і правових проблем різними правовими системами. Залежно від об’єктів порівняння може проводитися на різних рівнях: перший і найнижчий рівень – це порівняння правових норм (мікропорівняння); другий, середній рівень – це порівняння правових інститутів і галузей права (інституціональне або галузеве порівняння); третій, верхній рівень – це порівняння правових систем у цілому (макропорівняння). Студент при підготовці до семінарського заняття має детально зупинитися на кожному з видів дослідження порівняльного правознавства та навести приклади. В останньому питанні необхідно розкрити правила організації та здійснення порівняльно-правового дослідження й критерії порівняльно-правового аналізу об’єктів дослідження.