Графік граничної вартості інвестиційного капіталу

Управління формуванням і реструктуризацією програми реальних інвестицій

В систему управління формуванням і реструктуризацією програми

реальних інвестицій входять як заходи по успішній її реалізації, так і

заходи по своєчасному її користуванню. Кожен інвестор прагне до покращення своєї інвестиційної позиції шляхом об’єктивної оцінки ефективності реалізовуваних інвестиційних проектів і своєчасного реінвестування капіталу при настанні несприятливих обставин для здійснення окремих проектів в їх інвестиційній або експлуатаційній стадіях.

Необхідність реструктуризації програми диктується, як мінімум, двома причинами: технологічний прогрес і поява на інвестиційному ринку більш продуктивних інвестиційних товарів і більш ефективних об’єктів вкладення капіталу і суттєве зниження ефективності окремих реалізовуваних інвестиційних проектів в зв’язку із змінами у зовнішньому інвестиційному середовищі, або змінами фактів внутрішнього розвитку підприємства.

Етапи рішень про «вихід» з інвестиційної програми

Оптимізація програми реальних інвестицій, етапи здійснення

Важливим напрямом роботи над програмою реальних інвестицій є її оптимізація.

Існують три варіанти такої оптимізації:

просторова;

часова;

просторово-часова.

Просторова оптимізація програми реальних інвестицій

Просторова оптимізація програми реальних інвестицій передбачає: загальна сума фінансових ресурсів обмежена в кожному з періодів інвестування; для реалізації доступні тільки взаємонезалежні інвестиційні проекти із загальним обсягом необхідних інвестиційних ресурсів, що не перевищує наявного їх обсягу у підприємства, а також перенесення реалізації деяких проектів на інший час; необхідно сформувати програму реальних інвестицій, яка б забезпечувала максимізацію сумарного ефекту від інвестування. Для інвестора в цьому разі пропонується така послідовність дій: як базовий обрати критерій максимі зації загальної чистої приведеної вартості програми реальних

інвестицій; проекти ранжирувати у порядку зменшення індексу дохідності; до програми послідовно включати проекти з найвищим дохідності, поки для цього достатньо

Часова оптимізація програми реальних інвестицій

Часова оптимізація програми реальних інвестицій передбачає: загальна сума інвестиційних ресурсів упродовж кількох років обмежена кожним роком інвестування; для розгляду приймається кілька доступних незалежних інвестиційних проектів, які не можуть бути реалізовані в плановому році одночасно, але можуть бути повністю чи частково реалізовані у наступні роки; необхідно найбільш оптимально розподілити інвестиційні проекти за часовим параметром у межах програми реальних інвестицій. В основу цієї методики оптимізації програми реальних інвестицій покладений принцип мінімізації загальних витрат. Послідовність аналітичних процедур має бути такою: за кожним проектом розраховують чистий приведений дохід; потім визначають втрачений дохід через відкладення реалізації проекту в часі; розраховані значення дисконтують на початок моменту аналізу; розраховують індекс можливих втрат (відношення дисконтованої втрати до суми інвестиційних витрат); програми реальних інвестицій не охоплюють проектів з мінімальним значенням індексу можливих втрат.

Просторово-часова оптимізація програми реальних інвестицій

Просторово-часова оптимізація програми реальних Інвестицій зумовлена ситуацією, коли передбачається, що інвестор може об'єднати в часі доступні інвестиційні проекти та джерела їх фінансування. Оптимізація програми в такому разі передбачає: визначення горизонту планування (кількість років); інвестору доступна відповідна кількість інвестиційних проектів, кожен із яких має власну, відмінну від інших, ставку дохідності; інвестор має кілька варіантів використання інвестиційних ресурсів, які мають різну вартість залучення; кожен інвестиційний проект піддається дробленню в часі, тобто може реалізуватися в будь- який момент часу; за кожним інвестиційним проектом можна

оцінити ліквідаційну вартість у будь-якому році реалізації

Спосіб оптимізації програми на основі побудови графіка інвестиційних можливостей та графіка граничної вартості

інвестиційних ресурсів

Найбільш поширеним є спосіб оптимізації програми на основі побудови графіка

інвестиційних можливостей та графіка граничної вартості інвестиційних ресурсів. Він передбачає виконання певної послідовності дій. На першому етапі формування оптимальної програми реальних інвестицій відбувається створення графіків інвестиційних потреб (можливостей) підприємства шляхом нанесення на вісь ординат значень ставок внутрішньої норми дохідності за запропонованими інвестиційними проектами в їх економічно незалежному сполученні та відповідно до рангу величин ВНД, а на вісь абсцис — обсягів капітальних вкладень послідовно за кожним включеним до розгляду проектом. За наявності альтернативних інвестиційних проектів створюються відповідні комбінації незалежних проектів, які розводяться за окремими графіками кожна. Наступним етапом формування оптимальної інве стиційної програми є створення графіка граничної вартості інвестиційних ресурсів. Зростання обсягів інвестиційних ресурсів обумовлює залучення додаткових джерел фінансування за умов повного використання наявних фінансових можливостей в оптимальній для підприємства структурі задіяних інвестиційних ресурсів. Це зумовлює відповідну зміну в структурі інвестиційного капіталу і у значенні їх середньозваженої вартості. Гранична вартість інвестиційних ресурсів визначається точкою перетину графіків інвестиційних можливостей та вартості інвестиційних ресурсів. Значення цього показника використовують як оцінку мінімально допустимої дохідності інвестицій у проекти із середнім ступенем ризику. Також точка перелому графіків характеризує і граничний розмір допустимих інвестицій, а інвестор має

Процес оптимізації програми реальних інвестицій

Оптимізація програми реальних інвестицій є процесом відбору інвестиційних проектів, які задовольняють критеріям ЧПД і ВНД в умовах обмежених можливостей фінансування. При оптимальному виборі інвестиційних проектів до програми реальних інвестицій виникають такі труднощі:

кількість проектів (обрана сукупність проектів), виходячи з техніко- технологічного та економічного розуміння в межах ліміту фінансування, має забезпечити максимальне значення консолідованого ЧПД в умовах середнього ризику;

проекти можуть мати різний ступінь ризику, що ускладнює забезпечення зіставності проектів і показників підприємства та механізм відбору проектів;

обмеження у зв'язку з великою кількістю періодів.

Отже, формування програми реальних інвестицій є завершальним

етапом робіт у процесі управління реальними інвестиціями в межах інвестиційної стратегії підприємства, який дає змогу диверсифікувати