6.Формування та оцінка інвестиційного портфеля за критеріями доходності, ризику та ліквідності. На першому етапі оптимізуються пропорції між реальними та фінансовими інвестиціями в цілому. На другому етапі - підбираються найбільш ефективні (по співвідношенню прибутковості та ризику) інвестиційні проекти (фінансові інструменти для інвестування, тобто різні ЦП). На третьому етапі визначається ліквідність портфеля.
7.Поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм і проектів. Розробка різноманітних видів поточних планів (календарні плани реалізації окремих інвестиційних проектів) і бюджетів цих проектів.
8.Організація моніторингу інвестиційних програм і проектів. Формується система базових показників за кожною інвестиційною програмою і окремими інвестиційними проектами; визначається періодичність збору та аналізу інформації; виявляються причини відхилення фактичних показників від намічених.
9. Підготовка рішень про своєчасну відмову від неефективних проектів (продаж окремих фінансових інструментів). Внаслідок зміни кон’юнктури ІР, фінансового стану компанії, прорахунків при формуванні інвестиційного портфеля тощо фактична або очікувана ефективність окремих інвестпроектів (фінансових інструментів) може виявитися набагато нижчою за розрахункову, тому приймається рішення про вихід із таких інвестиційних проектів (продаж окремих ЦП), і визначаються форми цього виходу (акціонування, продаж і т.п.), підбираються інші інвестпроектів або фінансові інструменти.
1.4. Інвестиційний клімат.
Економічний термін "інвестиційний клімат" дозволяє визначити ту систему орієнтирів, у межах якої відбувається процес інвестування, і на основі цього намітити напрями ефективного використання інвестицій. Він включає стан економіки, соціально-економічну стабільність, рівень розвитку законодавчої бази, рівень розвитку інвестиційної інфраструктури, рівень розвитку продуктивних сил, валютну і фіскальну політику, стан фінансово-кредитної системи та інвестиційного ринку, інвестиційну активність населення, статус іноземного інвестора та інші фактори.
Інвестиційний клімат - це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов, що зумовлює привабливість і доцільність інвестування в ту або іншу господарську систему (економіку країни, регіону, корпорації).
Зауважимо, що по відношенню до територіальних економічних систем, якими країни, регіони, поняття "інвестиційний клімат" застосовується поряд з категорією "інвестиційна привабливість". Ці поняття подібні, оскільки вони враховують максимальну кількість факторів, що впливають на процес прийняття інвестиційних рішень та подальшу реалізацію інвестиційних проектів.
-кожен рівень економіки, маючи свій інвестиційний клімат, чинить взаємний вплив на інвестиційний клімат один одного;
-кожен структурний рівень економіки (країна, регіон, галузь, підприємство) має свій набір показників, що визначають умови формування інвестиційного клімату;
-інвестиційний клімат регіону не є сукупністю інвестиційних кліматів галузей і сфер економіки регіону; в свою чергу, інвестиційний клімат країни не є сукупністю інвестиційних кліматів регіонів, галузей і сфер економіки; а інвестиційний клімат галузей і сфер економіки не є сукупністю інвестиційного клімату підприємств, що входять до їх складу. Відмітна особливість категорії "інвестиційна привабливість" полягає в тому, що вона містить суб'єктивну оцінку потенційним інвестором умов інвестиційного клімату. У свою чергу, інвестиційна активність є матеріалізацією інвестиційних рішень інвесторів як результат їх суб'єктивної оцінки привабливості умов інвестиційного клімату.
Визначення, угрупування і використання чинників, що впливають на інвестиційний клімат, є важливим і відповідальним процесом, від якого багато в чому залежать управлінські рішення суб'єктів інвестиційного ринку. В цілому під чинником, що впливає на інвестиційний клімат, розуміється процес, явище, дії об'єктивного або суб'єктивного характеру, здатні змінити умови ведення інвестиційної діяльності на певній території.
Виділяють п'ять груп чинників, під впливом яких формується інвестиційний клімат, а саме:
-рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку;
-політична воля влади та правове поле держави;
-стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників;
-статус іноземного інвестора;
-інвестиційна активність населення.
Під впливом вказаних чинників формуються чотири типи середовищ, які є фактично складовими інвестиційного клімату: політико-правове, соціально-культурне, економічне та інституціонально-інфраструктурне середовище.
1.5. Інформаційне забезпечення інвестиційного менеджменту.
Система інформаційного забезпечення інвестиційного менеджменту являє собою процес безупинного цілеспрямованого підбору
відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних оперативних управлінських рішень по всіх аспектах інвестиційної діяльності підприємства.
Інформаційна система інвестиційного менеджменту покликана забезпечувати необхідною інформацією не тільки управлінський персонал і власників самого підприємства, але і задовольняти інтереси широкого кола зовнішніх її користувачів.
Зовнішні користувачі використовують ту частину інформації, що характеризує результати інвестиційної діяльності підприємства і її вплив на його інвестиційну позицію. Значна частина цієї інформації міститься в офіційній фінансовій звітності, що надається підприємством. До зовнішніх користувачів можна віднести наступних суб'єктів: кредитори, потенційні інвестори, контрагенти по інвестиційній діяльності, податкові органи, аудиторські фірми, фондові біржі і т.д.
Внутрішні користувачі поряд з перерахованими вище, використовують значний обсяг інформації про інвестиційну діяльність підприємства, що представляє комерційну таємницю. Крім того, внутрішні користувачі використовують значне коло показників, пов'язаних з інвестиційним середовищем, сформованих із зовнішніх джерел, що також входять в інформаційну систему інвестиційного менеджменту. До внутрішніх користувачів відносяться керуючі (директора підприємства), інвестиційні менеджери всіх рівнів, власники підприємства, інші внутрішні користувачі.
Взагалі, прийняття інвестиційних рішень здійснюється на основі інформації 3 якісних рівнів:
-окремих суб'єктів інвестиційної діяльності;
-регіону (міста), як цілісного господарсько- територіального комплексу;
-держави.
Вимоги, що ставляться до інформації:
1. Значущість, що визначає наскільки інформація впливає на результати прийнятих інвестиційних рішень, у першу чергу, у процесі формування інвестиційної стратегії підприємства, розробки цілеспрямованої політики по окремих аспектах інвестиційної діяльності, підготовки поточних і оперативних її планів.
2. Повнота, що характеризує завершеність кола інформативних показників, необхідних для проведення аналізу, планування і прийняття оперативних управлінських рішень по всіх аспектах інвестиційної діяльності підприємства.
3. Вірогідність, що визначає наскільки сформована інформація адекватно відбиває реальний стан і результати інвестиційної діяльності, правдиво характеризує зовнішнє інвестиційне середовище, нейтральна стосовно всіх.
4. Своєчасність, що характеризує відповідність сформованої інформації потребі в ній по періоду її використання. Окремі види інформативних показників, що використовуються в інвестиційному менеджменті, “живуть” у його інформаційній системі в незмінному кількісному вираженні лише один день, (наприклад, курс іноземних валют, курс окремих фондових і грошових інструментів на інвестиційному ринку), інші - місяць, квартал і т.п.
5. Зрозумілість, що визначається простотою її побудови, відповідністю визначеним стандартам представлення і доступністю розуміння (а відповідно й адекватного її тлумачення) тими категоріями користувачів, для яких вона призначається.
6. Релевантність (чи вибірковість), що визначає досить високу ступінь використання сформованої інформації в процесі управління інвестиційною діяльністю підприємства. “Інформаційне переповнення” системи інвестиційного менеджменту ускладнює процес добору необхідних інформативних даних для підготовки конкретних управлінських рішень, приводить до формування незначних альтернативних проектів цих рішень, породжує процес інформаційного забезпечення управління інвестиційною діяльністю підприємства.