Сутність видів науковоих організацій
Науково-дослідна організація - установа, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основою і становить понад 70 % загального річного обсягу виконаних робіт. Діє на підставі статуту, що затверджується у встановленому порядку.
Проектно-конструкторська організація - установа, виробництво якої передбачає проектування нової продукції та модернізацію виготовлюваної, а також розроблення проектів реконструкції та переобладнання підприємства або окремих його підрозділів.
Технологічна організація – установа, орієнтована на розробку та виробництво технологій або надання технології як послуги.
Дослідне виробництво - структурний підрозділ наукової установи, університету, академії, інституту або юридична особа, основною діяльністю якого є виготовлення та апробація дослідних зразків, корисних моделей, нових продуктів, технологічних процесів, надання відповідних послуг, пов’язаних з цією діяльністю, тощо.
Промислове підприємство - це підприємство, що виробляє промислову продукцію у визначених обсягах згідно з заданою технологією.
Загальна характеристика технопарку
Технопарк — науково-інноваційний центр, територіально виділений комплекс, який об’єднує в собі організації, фірми, об’єднання, що охоплюють весь цикл здійснення інноваційної діяльності від ґенерації нових ідей до випуску й реалізації наукоємної продукції.
Технопарки створюються великими науковими центрами на спеціально відведених для них упоряджених територіях, які насичені першокласною інженерною, науково-виробничою, інформаційною і соціальною інфраструктурою.
Технопарк, як правило, заснований на базі провідних університетів, інших наукових організацій, включає сервісні і виставочні комплекси, фірми. У межах технопарків можливе створення венчурних фірм і венчурних фондів.
Венчурний бізнес
Венчурний бізнес — бізнес, що спеціалізується на інвестиціях у власний капітал компаній і в інші види довгострокового фінансування підприємств, звичайно таких, котрі не мають тривалої історії розвитку, але з перспективою значного росту.
Венчурна компанія може з однієї сторони надавати фінансування, з іншого боку — здійснювати різний ступінь участі в керуванні і виробництві.
Венчурний капітал традиційно асоціюється з початком нових проектів; однак, венчурні капіталісти дедалі більше беруть участь у проектах і на пізніших етапах їхнього здійснення, тобто вкладають кошти на розвиток і модернізацію, а також в угоди по викупу підприємств.
Венчурні компанії орієнтовані на практичне використання технічних новинок, результатів наукових досягнень, ноу-хау, ще не випробуваних на практиці.
Венчурний бізнес пов'язаний з великим ризиком, тому його часто називають ще ризиковим.
Венчурний бізнес має особливе значення в процесах створення ефективної і конкурентоспроможної сучасної економіки.
Загальна характеристика технополісу
Технополіс — центр впровадження досягнень науки й техніки; нове місто, в якому запроваджуються у виробництво нові розробки, а також проживає населення.
Технополіс — своєрідний посередник між фундаментальними результатами досліджень і виробничими структурами та інтересами регіонів.
У технополісі, поруч з науково-дослідними закладами, має бути мережа навчальних центрів для підготовки кадрів та підвищення їхньої кваліфікації.
Технополіс — структура, подібна до технопарку, але розміщена в межах конкретного населеного пункту, розвиток якого забезпечується через технополіс.
1995–2000 рр. у світі було створено 300 технопарків і технополісів, в яких працює 45 тис. вчених і понад 140 тис. службовців. На території наукових парків по всіх країнах світу розміщено понад 11 тис. інноваційних компаній, з них майже 1750 — американських.
Моделі та типи технопарків і технополісів
Виділяють три моделі – американську (США, Велика Британія), японську (Японія) і змішану (Франція, Німеччина).
У США і Великій Британії сьогодні існують три типи «наукових парків»:
1)«наукові парки» у вузькому значенні слова;
2)«дослідницькі парки», у яких нові рішення розробляються тільки до стадії технічного прототипу;
3)«інкубатори» (у США) й інноваційні центри (у Великій Британії і Західній Європі), у рамках яких університети «дають притулок» новостворюваним компаніям за відносно помірну орендну плату на землю, приміщення, доступ до лабораторій і послуг. Типовий приклад подібного «дослідницького парку» – Центр Іллінойського технологічного інституту, приватний дослідницький центр США з бюджетом близько 68 млн дол. на рік.
