Мова літопису.

Зважаючи на жанрову та стильову неоднорідність, мова твору являє собою суміш текстів, написаних східнослов’янською або церковнослов’янською (старослов’янською) мовами, відзначається чергуванням середнього і високого стилів. Якщо необхідно прославити князівські подвиги (наприклад, прийняття Ольгою християнства), використовується високий стиль і відповідно старослов’янська. Якщо мова йде про народні вчинки та дії (наприклад, прохання киян до Святослава повернутись з походів і захистити від печенегів), тоді тексти пишуться східнослов’янською, оповідна структура уривку передбачає й використання розмовно-побутового середнього стилю.

Художні засоби у творі.

У літописі використані метафори, порівняння (як терен в серці, вірні люди), зустрічаються в тексті також приказки і прислів’я (не похваляться сильні силою своєю). Розповідь у творі ведеться переважно від третьої особи, але використовуються й діалоги, риторичні запитання.

«Повість минулих літ» — це історична книга і твір, який змушує читача осмислити минуле, пов’язуючи його з теперішнім Те, що «Повість...» починається біблійними легендами, містить оповіді про християнських подвижників(наприклад,Феодосія Печерського), пов’язано з тим, що таким чином літописець у творі намагається визначити морально-культурні й естетичні принципи християнської моралі.Звідси - різке засудження Бориса і Гліба (оскільки вони — сіячі смути та міжусобних війн),але княгиню Ольгу, князя Святослава вважає мудрими і справедливими керівниками

Навчальні тести по твору «Повість минулих літ»

1. Попереджав ворогів «Іду на ви» князь

А Святослав

Б Володимир

В Ярослав Мудрий

Г печеніг Куря

2. Яку кількість воїнів повів князь Святослав на греків?

А 20 тисяч

Б 10 тисяч

В 100 тисяч

Г 50 тисяч

3. «Велика-бо користь від навчання книжного. Книги — мов ріки,які напоюють собою весь світ; це джерело мудрості, у книгах —бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони — узда длятіла й душі»- так стверджував

А Володимир Великий

Б Святослав

В Ярослав Мудрий

Г Нестор Літописець

4. Найдавніший вид літератури, що являє собою розташовані в часовій послідовності коротенькі замітки й докладні оповідання про історичні події:

А міф

Б легенда

В літопис Г переказ

5. Захоплення героїчним минулим,глибокий сум із приводу княжих сварок і лиха, заподіяного ордою у «Повісті минулих літ» - це :

А тема твору

Б ідея твору

В проблематика

Г метафора

6. Доказом того, що Кий ( літописна оповідь «Три брати — Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь») був князем, свідчить факт:

А Київ заснував Києвець

Б похований у Києві

В ходив на Царгород і цар приймав його з чеснотами

Г Кий був перевізником

7. Святу Софію в Києві збудував князь

А Кий

Б Святослав

В Володимир Г Ярослав

8 . Установіть відповідність.

1 Кий А спалив древлян

2 Святослав Б уклав з греками мир

3 Володимир В охрестив Київську Русь

4 Ярослав Г дбав про книжне мистецтво

Д став одним із засновників Києва

9.Автор якого твору поставив перед собою завдання показати „звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала”?

a) „Початковий літопис”;

б) „Повість минулих літ”;

в) „Київський літопис”;

г) „Галицько-Волинський літопис”.

10. Літописи належать насамперед до літератури...

А Біблійної. Б Історичної.

В Публіцистичної.

Г Наукової.

11. Що допомагає сприйняти ідейний зміст «Повісті минулих літ» у зв’язку з відсутністю єдиної композиції?

А Доступна мова.

Б Доречне використання художніх засобів.

В Хронологічний виклад подій.

Г Застосування у творі біблійних легенд.

12. Біблійна легенда, якою починається історична книга Нестора Літописця, про:

А Створення світу.

Б Перших людей Адаму і Єву.

В Потоп на землі.

Г Вавилонську вежу.

13. Дата, яка першою зазначена у творі.

А 852р.

Б 998р.

В 1113р.

Г 1377р.

14. З яким проханням мешканці Києва звернулися до Святослава («Повість минулих літ»)?

А Щоб він дозволив функціонування духовної семінарії.

Б Відмінив додатковий податок.

В Повернувся з походів і захистив їх від печенегів.

Г Припинив міжусобні війни.

15. Нестор Літописець, на відміну від інших ченців...

А Розташував відомості в літописі у хронологічній послідовності.

Б Дав назву «Повісті...».

В Вилучив зі свого літописного твору окремі біблійні легенди.

Г Вважав уведення християнства на Русі поспішною справою.

16.. Монах-чернець у «Повісті...» на прикладі сказання про Бориса і Гліба...

А Возвеличив слов’янський рід.

Б Схвалив християнство.

В Пишався історичним минулим Київської Русі.

Г Засудив смуту та міжусобні війни

17. Літописні події є основою...

А Для «Слова про мудрість».

Б «Слова про похід Ігоря Святославовича».

В «Ізборника Святослава».

Г «Псалтиря»

18. Подія у «Повісті минулих літ», яка вперше датована.

А Похід Олега на Царгород.

Б Облога Києва печенігами.

В Перемога князя Святослава над хозарами.

Г Заснування Києва трьома братами.

19. Для сина якого князя була здійснена одна із редакцій «Повісті...»?

А Ярослава.

Б Ігоря.

В Володимира.

Г Святослава.

20.У якому місті за «Повістю минулих літ» охрестився князь

Володимир Святославич?

а) Константинополі,

б) Києві,

в) Корсуні,

г) Москві.

21.«А /…/ князював у своєму роду і ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з великою шанобою та почестями».

Персонажем цього уривка є

А Кий («Повість минулих літ», оповідь про заснування Києва)

Б Свенельд («Повість минулих літ», оповідь про помсту Ольги деревлянам)

В Ігор («Повість минулих літ», оповідь про помсту Ольги деревлянам)

Г Святослав Київський («Слово про похід Ігорів»)

Д Ігор («Слово про похід Ігорів»)

II. ІЗ «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»

Ігор рушає в похід; загрозливі віщування . О Бояне, соловію часу давнього! Аби ти оці полки ощебетав, скачучи, соловію, помислом по древу, літаючи умом під хмарами; звиваючи славу обаполи часу нашого, біжучи тропою Трояна через поля та гори! Співати було б пісню Ігореві, того [Олега] внуку: «Не буря соколів занесла через поля широкії — галки стадами біжать до Дону великого». А чи так заспівати було б, віщий Бояне, Велесів внуче: «Коні іржуть за Сулою — дзвенить слава в Києві; труби трублять в Новгороді — стоять стяги в Путивлі».

Ігор жде милого брата Всеволода. І сказав йому буй-тур Всеволод: «Один брат [у мене], один світ світлий — ти, Ігорю! Обидва ми Святославичі! Сідлай, брате, свої бистрії коні, а мої вже готові, осідлані під Курськом, попереду. А мої ті куряни — воїни вправні: під трубами сповиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані, путі ЇМІ відомі, яруги їм знайомі, луки у них напружені, сайдаки отворені, шаблі вигострені; самі скачуть, як ті сірі вовки в полі, шукаючи собі честі, а князю — слави».

Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив від нього тьмою всі свої вої прикриті. І сказав Ігор до дружини своєї: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути. Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні та на Дін синій поглянем». Спала князю на ум охота — і жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила. «Хочу бо, — сказав [він], — списа переломити кінець поля Половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити, або напитися шоломом з Дону!»

Тоді вступив Ігор князь в золоте стремено і поїхав по чистому полю. Сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила; свист дикий встав поблизу: див кличе з верху дерева — велить прислухатись землі незнаємій: Волзі і Поморію, і Посуллю, Сурожу, і Корсуню, і тобі, тмутороканський ідол!

І половці небитими дорогами побігли до Дону великого: кричать вози їх опівночі, мов лебеді сполохані. Ігор на Дін воїв веде! Уже бо біди його птаство по дубах пильнує, вовки жах наводять по яругах, орли клектом на кості звірів зовуть, лисиці брешуть на черлені щити. О Руська земле, уже за горою єси!

Перша битва з половцями

Довго ніч меркне. Зоря-світ запалала. Мла поля покрила. Щебіт солов'їв заснув, говір галок пробудивсь. Русичі великії поля черленими щитами перегородили, шукаючи собі честі, а князю — слави.

Зрання у п'ятницю потоптали [вони] погані полки половецькії і, сипнувшись стрілами по полю, помчали красних дівчат половецьких, а з ними злото, і паволоки, і дорогі оксамити. Покривалами, і опанчами, і кожухами почали мости мостити по болотах і багнистих місцях, — і всякими узороччями половецькими. Черлен стяг, біла хоругов, черлена чілка, срібне ратище — хороброму Святославичу. Дрімає в полі Олегове хоробрее гніздо. Далеко залетіло! Не було воно на кривду породжене ні соколу, ні кречету, ні тобі, чорний ворон, поганий половчине! Гзак біжить сірим вовком, Кончак йому вслід [коня] править до Дону великого.

Друга битва з половцями; поразка Ігоревого війська

Другого дня вельми рано кривавії зорі світ провіщають; чорнії тучі з моря ідуть, хочуть прикрити чотири сонця, а в них трепечуть блискавки синії. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону великого! Отут списам поломитись, отут шаблям пощербитись об шоломи половецькії, на ріці на Каялі, біля Дону великого! О Руська земле, уже за горою єси!

Ось вітри, Стрибожі внуки, віють з моря стрілами на хоробрі полки Ігореві. Земля гуде. Ріки мутно течуть. Порохи поля покривають. Стяги говорять: половці ідуть від Дону, і від моря, і з усіх сторін руські полки обступили. Діти бісові кликом поля перегородили, а хоробрі русичі перегородили черленими щитами.

Яр-туре Всеволоде! Стоїш в обороні, прищеш на воїв стрілами, гримиш об шоломи мечами харалужними. Куди тур поскочив, своїм золотим шоломом посвічуючи, там і лежать поганії голови половецькії. Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії тобою, яр-туре Всеволоде! Він завдав ці рани, дороге браття, забувши почесть і життя, і города Чернігова отчий золотий стіл, і своєї милої жони, красної Глібівни, звичаї і обичаї!

Були віки Трояна, минули літа Ярослава; були походи Олегові, Олега Святославовича. А той Олег мечем крамолу кував і стріли по землі [Руській] сіяв. Вступає він в золоте стремено в городі Тмуторокані, — той же дзвін чув давній великий Ярославів син Всеволод, а Володимир щоранку уші закладав у Чернігові. Бориса ж В'ячеславича хвальба на [смертний] суд привела і на зелений покров [траву на березі ріки] Канини поклала за обиду Олегову, хороброго і молодого князя. З тієї ж Каяли Святополк повелів отця узяти свого [і привезти] поміж угорськими іноходцями до святої Софії, до Києва. Тоді, за Олега Гориславича, сіялося й виростало усобицями, гинуло добро Даждьбожого внука, в княжих крамолах віки вкоротилися людям. Тоді по Руській землі рідко ратаї гукали, та часто ворони крякали, трупи собі ділячи, а галки свою річ говорили, на поживу летіти збираючись. То було в ті битви і в ті походи, а такої битви — не чувано!

З зарання до вечора, з вечора до світа летять стріли гартовані, гримлять шаблі об шоломи, тріщать списи харалужнії у полі незнаємім, серед землі Половецької. Чорна земля під копитьми кістьми була засіяна, а кров'ю полита: тугою зійшли вони по Руській землі! Що там шумить, що там дзвенить вдалині рано перед зорями? Ігор полки завертає: жаль бо йому милого брата Всеволода. Билися день, билися другий: третього дня під полудень упали стяги Ігореві. Тут два брати розлучились на березі бистрої Каяли; тут кривавого вина недостало; тут пир докінчили хоробрі русичі: сватів напоїли і сами полягали за землю Руськую. Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось.