Навчання технічних і тактичних
прийомів у волейболі
Відповідно до програми з фізичної культури, учні 5-го класу ознайомлюються з елементами волейболу. У підготовчій частині кожного уроку використовуються загальнорозвивальні вправи, елементи гімнастики, легкої атлетики, рухливі ігри та ін. Спеціальні підготовчі вправи, що спрямовані на опанування техніки гри у волейбол, для формування специфічних фізичних якостей використовуються як у підготовчій, так і в основній частині уроку. Послідовність цих вправ зазвичай така: спочатку виконують вправи на швидкість реакції, спостережливість, координацію рухів, швидкість технічних прийомів і пересувань, потім — ігри та естафети з подоланням перешкод.
В основній частині уроків волейболу розв'язуються завдання засвоєння, закріплення та вдосконалення техніки гри, створюється основа для опанування учнями нових складніших технічних прийомів. На кожному уроці в формі коротких бесід повідомляються теоретичні відомості з техніки і тактики гри, вивчаються правила волейболу.
Таким чином, навчання волейболу підпорядковано загальним педагогічним принципам і здійснюється на основі трьох взаємопов'язаних компонентів: повідомлення знань, засвоєння техніки та розвиток спеціальних фізичних якостей. Згідно з цим на етапі ознайомлення застосовуються переважно методи демонстрації та пояснення основних прийомів гри в волейбол, їх розучування цілісним і роздільним методами, виправлення помилок. Після засвоєння технічного прийому у загальних рисах вони розучуються у полегшених умовах, потім — у наближених до ігрових і наостанок — закріплюються у грі. Перш ніж розпочати навчати прийоми володіння м'ячем, учні ознайомлюються зі стійкою волейболіста та основними способами пересування.
Стійка та пересування
Базовими елементами стійок і пересувань у волейболі є стійке положення на напівзігнутих ногах і зберігання рівновага у стійці. Це дає можливість пересуватися кроком, бігом, робити стрибок або випад у будь-якому напрямку. Стійка — це положення готовності волейболіста виконати будь-який прийом гри (наприклад передачу). Одна нога виставляється дещо вперед, обидві ноги трішки зігнуті. Руки зігнуті в ліктьових суглобах, кисті перед грудьми, спрямовані долонями одна до одної, пальці вільно зігнуті, великі пальці спрямовані вгору. Тулуб нахилений уперед, вага тіла перенесена на ногу, що стоїть попереду.
Пересування майданчиком можуть виконуватися приставними кроками праворуч або ліворуч, обличчям чи спиною вперед. Під час пересувань голова гравця рухається по прямій лінії, тіло не виконує рухів угору та вниз. Спочатку пересування вивчаються на дещо зігнутих ногах.
Вправи для опанування
Набути положення стійки з виставленою вперед лівою ногою. Виконати в стійці випад ліворуч, праворуч, крок уперед, назад. Руки, зігнуті в ліктях і готові виконати дії з м'ячем, розташовуються перед грудьми.
Пересування в стійці приставним кроком ліворуч і праворуч зі зміною швидкості руху (повільно - швидко).
Пересування приставним кроком обличчям уперед:
а) із лівою ногою попереду;
б) те саме другою ногою;
в) те саме спиною вперед.
Пересування в стійці стрибками та випадами, імітуючи після зупинки передачу м'яча.
Рухливі ігри: «Горобці та горлиці», «День і ніч» та ін., у яких гравці чергують положення готовності з активним пересуванням майданчиком.
Закріплення та вдосконалення стійки і пересувань відбувається безпосередньо під час вивчення передач м'яча зверху обома руками.
Передача м'яча обома руками зверху.
Перш ніж опановувати техніку передач м'яча обома руками зверху, необхідно розвивати силу м'язів, що беруть участь у виконанні цього прийому:
- колові рухи кистями, згинання та розгинання рук в упорі;
- в упорі об стіну долонями, пальцями рук одночасні та поперемінні відштовхування правою та лівою рукою від стіни;
- пересування на руках, в упорі лежачи по колу, ноги разом;
- те саме, пересуваючись праворуч і ліворуч, одночасно переставляючи однойменні руки та ноги;
- пересування на руках у парах, ноги утримує партнер;
- те саме, відштовхуючись руками від підлоги;
- кидки та ловіння м'яча зустрічним рухом (гравець, підкинувши м'яч, набуває стійки волейболіста. потім, узгоджено розгинаючи руки, тулуб і ноги назустріч м'ячу, що опускається, ловить його, завершуючи вправу новим випрямленням рук і ніг);
- те саме з набивним м'ячем, у зустрічних колонах і на дальність;
- багаторазові волейбольні передачі набивного м'яча з положення руки над головою, партнерові в русі.
Вправи для опанування:
1. Імітація передачі м'яча обома руками зверху на місці.
2. Те саме у русі, після зупинки.
3. У парах за сигналом учителя учні виконують зустрічні рухи руками до м'яча в поєднанні з роботою ніг на місці.
4. Те саме після бігу вперед, пересування приставними кроками, зупинки.
5. Розвести пальці, розташувати кисті рук таким чином, щоб між великим і вказівним пальцями утворився «ромб», але вони не з'єднувалися. Зберігаючи таке положення кистей, узяти м'яч із підлоги кінчиками пальців. У хваті беруть участь, здебільшого, середні, вказівні та великі пальці. Повторити 20—30 разів, щоразу обов'язково перевіряючи, чи зберігся «ромб».
6. Партнер підкидає м'яч знизу, гравець ловить його після пересування вперед у стійці волейболіста. Вправа виконується в колоні по 4—5 учнів, після виконання завдання гравець стає в кінець своєї колони.
7. Гравець підкидає м'яч уперед-угору, потім пересувається під м'яч (кроком, бігом або стрибком), ловить його в правильному вихідному для передачі положенні.
8. Багаторазові кидки набивного м'яча вагою 1—2 кг над собою та в парах обома руками від голови та ловіння його. Звертати увагу на завершальний рух кистями та пальцями.
9. У парах на відстані 2—3 м одне від одного, гравець, підкинувши м'яч над собою, передачею обома руками зверху спрямовує його партнерові, який ловить м'яч і повторює ту саму вправу.
10. Те саме, поступово збільшуючи відстань між партнерами.
11. У парах передавати м'яч над собою двічі-тричі з наступною передачею партнерові. Партнер після виходу під м'яч ловить його в стійці волейболіста та повторює вправу.
12. Гравець, ударивши м'ячем об підлогу, пересувається під м'яч, що відскочив від підлоги, і виконує передачу партнерові. Вправу виконувати у зустрічних колонах по 4—6 учнів.
13. Передачі м'яча партнерові в русі у зустрічних колонах до першої помилки; перемагає команда, яка виконала більше передач.
14. Те саме з переходом гравця після виконання передачі в кінець протилежної колони.
15. Індивідуальні передачі біля стіни «над собою — в стіну».
16. Передача м'яча на місці у колі та в русі по колу з ведучим у центрі.
17. Багаторазові передачі м'яча у колоні, яка стоїть обличчям до стіни; перший гравець виконує три передачі у стіну, потім стає у кінець колони, а передачі виконує наступний гравець.
18. Те саме у вигляді естафети: хто більше разів припуститься помилок при заданій кількості передач (швидкість виконання не враховується, щоб учні всю увагу приділяли правильності виконання передач
19. Передача м'яча в парах через сітку, стоячи на місці,у русі з просуванням праворуч і ліворуч. Змагання на найбільшу, кількість передач м'яча.
20. Змагання на більшу кількість передач м’яча.
Передача м'яча обома руками зверху може виконуватися не тільки вперед, але й за голову. Для вивчення цього елементу застосовують передачі м'яча над головою з поступовим збільшенням висоти з 1 м до 4—5 м на місці. Потім цей вид передачі „виконується з просуванням уперед (назад). Для закріплення техніки виконання цієї передачі застосовуються взаємодії трьох гравців, які розташовуються на одній лінії на відстані 3 м одне від одного. Гравець, який перебуває посередині, виконує передачу за голову партнерові, який стоїть позаду, і виконавши передачу, повертається на 180° для прийому м'яча та передачі його за голову іншому гравцеві. Через певний час гравці міняються місцями.