3. Охарактеризуйте прийоми навчання складанню сюжетної розповіді за картиною дітей середньої групи. Складіть бесіду за змістом картини «діти годують курочку і курчат».

У середній групі. Дітям середнього дошкільного віку доступні сюжетні картинки з життя сім’ї, дитячого садка, громадського життя («На території дитячого садка», «На народному святі» , «На річці», «В гості до бабусі».).

У середній групі вихователь продовжує навчати дітей розглядати картини, розуміти їх сюжет, описувати картину за запитаннями, поступово залучає дітей до самостійного розповідання.

Вдалим прийомом навчання розповіданню є колективне складання дітьми розповіді за картиною. Вихователь ставить запитання, діти відповідають, а вихователь заохочує їх до різноманітних відповідей, до вдалих висловлювань. Потім він з висловлювань дітей складає розповідь. Через деякий час можна запропонувати дитині скласти розповідь з висловлювань дітей.

У другому півріччі дітей вчать складати розповіді за картиною за допомогою зразка вихователя. Для таких занять підбирають знайомі дітям картини. Спочатку за запитаннями вихователя діти розглядають картину, потім вихователь пропонує послухати її розповідь («Послухайте, спочатку я розповім, а потім будете розповідати ви»).

Зразок розповіді вихователя повинен бути коротким, з чіткою композицією, без зайвих описів. Особливі вимоги ставляться до мови зразка. Короткі, чіткі речення, знайомий словник, зв’язний виклад допоможуть дітям добре зрозуміти ті вимоги, які вихователь ставить до їхніх розповідей. Вихователь може дати зразок за частиною картини. За картиною «кішка з кошенятами» вихователь може розповісти про одне кошенятко, а діти про інші.

Можна використовувати такий прийом що за однією частиною картини складає розповідь вихователь, а за іншою – діти . У другій половині заняття складають розповіді за змістом усієї картини, при цьому використовується лише план розповіді.

5.Обґрунтуйте педагогічні умови навчання розповіді з власного досвіду дітей дошкільного віку. Складіть план заняття по навчанню складання розповіді з власного досвіду на тему «Як я відпочивав в літку».

У дошкільній лінгводидактиці розповіді з власного досвіду визначаються як розповіді про реальні події, свідками або учасниками яких були самі діти. Матеріалом для розповідей з власного досвіду є дитячі спогади або уявлення. Під час таких занять діти вчаться використовувати свій життєвий досвід, передавати його в зв’язній розповіді, у них формується вміння зрозуміло, чітко, послідовно викладати свої думки без опори на наочний матеріал.

У молодших групах вихователь у процесі щоденних розмов з дітьми вчить їх зв’язно, зрозуміло, поширеними реченнями, розповідати про свої враження,пережите,почуте.

Навчання розповіді х власного досвіду вводиться в середній групі, де діти з допомогою вихователя тільки вчаться складати розповіді з власного досвіду.

В старшій групі вони вже починають зв’язно, послідовно , емоційно самі розповідати про випадки з свого життя.

Обов’язковими умовами для розповідання дітей з власного досвіду є наявність у них яскравих і досить точних уявлень про предмет розповіді, особиста зацікавленість, бажання поділитися своїми думками. Якщо у дітей немає точних уявлень, якщо тема не викликає яскравих переживань, сильних вражень, то необхідно, за виразом Є. І. Тихєєвої, їх «організувати». Вихователь повинен збагачувати досвід і розширювати знання дітей про навколишній світ, проводити з дітьми більше екскурсій, спостережень тощо