6.8. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який міс­тить бібліографічні відомості про використані джерела і розміщується після висновків. Такий список є однією із суттєвих частин курсової роботи, що свідчить про рівень фундаментальності проведеного дослідження.

Список використаних джерел формується одним із таких способів:

– у порядку появи посилань у тексті;

– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

– у хронологічному порядку.

Усі джерела повинні мати порядковий номер. Опис іноземних видань здійс­нюється мовою тексту видання (мовою оригіналу).

Відомості про використані джерела, включені до списку, необхідно скла­да­ти відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи, дер­жавного та міжнародних стандартів:

1. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та прави­ла складання [Текст] : (ГОСТ 7.1–2003, IDT) : ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. — Чинний з 2007–07–01. — К. : Держспоживстандарт України, 2007. — ІІІ, 47 с.; 29 см. — (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи) (Націо­нальний стандарт України).

2. Библиографическая запись [Текст] : Основные стандарты / [сост. А. А. Джи­го и др.] ; Рос. кн. палата. — М. : [б. и.], 2006. — С. 93-127.

3. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления : ГОСТ 7.1–84. — [Введ. 1986–01–01]. — М. : Гос. ком. СССР по стан­дартам, 1987. — 72 с., включ. обл.; 20 см. — (Система стандартов по ин­фор­мации, библиотечному и издательскому делу).

4. Составление библиографической записи на книги и брошюры [Текст] : инструкция / Рос. кн. палата. — М. : [б. и.], 2004. — 150 с.

Взірець подання інформації про джерела у списку використаних джерел наведено у додатку К.

6.9. Додатки

Додатки оформляють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх в порядку появи посилань на них у тексті роботи.

Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. При цьому посередині рядка над заголовком маленькими лі­терами з першої великої пишуть слово “Додаток” і велику літеру, що позначає додаток (наприклад: Додаток А).

Додатки необхідно позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Текст кожного додатка може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 – другий розділ додатку А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатку В.

У разі, якщо зміст додатка не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у верхньому правому кутку зазначається “Продовження додатка…”.

Ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, розміщенні в додатках, варто нумерувати в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером став­лять позначення додатка (літеру) і крапку (наприклад: рис. В.3 – третій рисунок додатку В; табл. Б.2 – друга таблиця додатка Б; формула (Д.1) – перша формула додатка Д).

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.