2.3 Рекомендації щодо подолання соціопатії в ранньому юнацькому віці

На жаль, дисоціальний розлад особистості дуже важко піддається лікуванню. Проте існують способи корекції поведінки людей з цим діагнозом. Одним з них є когнітивно-поведінкова терапія. Вона спрямована на встановлення контролю над думками, що приводять до протиправних дій, і допомагає помітного зменшення випадків асоціальної поведінки дітей у підлітковому віці. Сімейна або групова терапія здатна змусити хворого задуматися над потребами і почуттями інших людей, а також виробити вміння бути поблажливим і більш терплячим по відношенню до оточуючих.

При діагнозі «соціопатія» лікування лікарськими препаратами проводиться тільки для припинення деяких її проявів. Так, при підвищеній тривожності або депресивному стані хворому призначають антидепресанти, а для мають схильність до імпульсивних вчинків і прояву агресії - стабілізатори настрою.

Соціопат - це не просто погано вихована людина, і самі по собі перераховані риси не зникнуть, а якщо подібна проблема спостерігається у дитини, то він навряд чи її переросте. І значить, є лише один вихід - психологічна коригування.

[10].

Лікування соціопата є непростим завданням. Пацієнти, які страждають даними розладом, дуже рідко звертаються за професійною допомогою, оскільки практично не відчувають негативних емоцій. Навіть якщо хворий соціопатією відчуває свою «розбіжність» з іншими людьми, відчуває, що йому не вистачає чогось важливого, і приходить на прийом до психолога або психотерапевта, шанси на поліпшення невеликі, так як соціопати практично нездатні встановлювати стабільні емпатичні відносини, необхідні для продуктивної психотерапевтичної роботи.

Як правило, ініціаторами терапії діссоціального розладу особистості стають співробітники навчальних закладів, роботодавці або представники правоохоронних органів. Ефективність лікування в подібних випадках ще нижче, ніж при самостійному зверненні, оскільки до відсутності мотивації і нездатності встановлювати зв’язок з терапевтом, додається виражений внутрішній опір. Винятком іноді стають групи самодопомоги, в яких пацієнт, що страждає соціопатією, може розкритися, не боячись осуду, і отримати підтримку доброзичливо налаштованих учасників.

Для результативної терапії необхідні дві умови: наявність досвідченого психолога, що не піддається на маніпуляції хворого, і відсутність або мінімальна кількість ведених учасників, які можуть потрапити під вплив пацієнта. При соціопатії з вираженою імпульсивністю і депресивних розладах застосовують лікарську терапію. Через високу ймовірність розвитку залежностей і можливого зниження мотивації до психотерапевтичної роботі препарати призначають в малих дозах короткими курсами. При підвищеній агресивності використовують літій. Прогноз на одужання несприятливий. У більшості випадків соціопатія практично не піддається корекції. [10]

Висновок

Отже, для психічного здоров'я старшокласників необхідне набуття зрілої ідентичності, що дозволяє формувати життєві цілі, активно їх досягати, адекватно реагувати на навколишні події, гнучко будувати соціальні зв'язки, орієнтуючись на їх тривалість та відкритість. Становлення зрілої ідентичності в ранньому юнацькому віці запобігає соціальній дезадаптації, високій емоційній лабільності, психічним порушенням та високій конформності поведінки, формує почуття власної гідності як основу психічної стабільності.

Метою нашого дослідження було вивчення психологічних особливостей соціопатії. Базою дослідження стала Рівненська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів №13(14 учнів 10-Б класу) і Рівненська ураїнська гімназія (15 учнів 10-А класу). Загалом у дослідженіі взяли участь 29 учнів 10 класів .

Методи дослідження: теоритичний аналіз літератури, методика визначення соціопатії (О. Матвєєва), методика «Діагностика рівня емпатії» (В. Бойка), методика виявлення бар’єрів спілкування (В. Бойка).

За результатами дослідження більшість старшокласників не є соціопатами. Дані взаємозв’язку соціопатії, рівня емпатії та діагностики «перешкод» спілкування показали, що лише серед учнів з відсутністю соціопатії (19 уч.) визначено найбільше учнів з середнім рівнем емпатії (8 уч.), в категорії з дуже низьким і рівнем емпатії нижче середнього (по 5 уч.) опитані розділені на всі групи. Лише серед даної категорії старшокласників зустрічаються з дуже високим рівнем емпатії і згідно методики перешкод спілкування емоції не заважають при спілкуванні(1 уч.).

Серед підлітків з схильністю до соціопатії при певних умовах (9 уч.) є учні з середнім (3 уч.), нижче середнього (4 уч.) та дуже низьким (2 уч.) рівнями емпатії, але серед тих, що мають середній та нижче середнього рівні емпатії найбільше тих, кому заважають емоції при спілкуванні(4 уч.). У даної категорії підлітків у 3 учнів визначено ускладнене спілкування. Серед латентних соціопатів виявлений один латентний соціопат, який має ускладнене спілкування. Ми можемо спостерігати також закономірність: з погіршенням рівня соціопатії рівень емпатії погіршується, як і перешкоди в спілкуванні.

Нами було запропоновано в роботі психологічні рекомендації з подолання соціопатії в ранньому юнацькому віці. Практична значущість роботи полягає у тому, що узагальнені теоретичні положення, отримані діагностичні результати, представлені висновки можуть бути використані психологами-практиками, соціальними педагогами, класними керівниками у своїй професійній роботі з соціопатичними підлітками і юнаками.