14.Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин

Суб'єктом фінансового права є особа, поведінка якої регулюється фінансово-правовими нормами і яка може виступати учасником фінансових правовідносин як носій суб'єктивних прав і обов'язків. Суб'єкт фінансових правовідносин — це реальний учасник фінансових правовідносин. Вони наділені фінансовою правосуб'єктністю, що включає такі елементи:

1. Фінансова правоздатність — закріплена нормами фінансового права здатність мати права та нести юридичні обов'язки у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування. Наприклад, відповідно до ст.67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових Інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

2. Фінансова дієздатність — закріплена нормами фінансового права здатність суб'єкта своїми діями самостійно реалізовувати такі права й обов'язки, в межах якої виокремлюють фінансову деліктоздатність — здатність нести юридичну відповідальність за правопорушення у сфері фінансової діяльності. Наприклад, громадянин, який є правоздатним у сфері сплати податків, стає дієздатним (тобто, може самостійно реалізувати свої обов'язки зі сплати податків) не раніше, ніж досягне певного віку (згідно з чинним законодавством України - 16 років) і зареєструється в податковій інспекції за місцем проживання як платник податків.

З одного боку, учасником фінансових відносин є суб'єкти, що представляють публічний інтерес у сфері фінансової діяльності, а іншого — суб'єктами є особи, які, здійснюючи суб'єктивні права і юридичні обов'язки, сприяють формуванню, розподілу й використанню фінансових ресурсів держави й місцевого самоврядування. Наприклад, суб'єктами фінансових правовідносин можуть бути як платники податків — фізичні й юридичні особи (резиденти й нерезиденти), так і бюджетні установи, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Суб'єкт фінансового права та суб'єкт фінансових правовідносин певною мірою співвідносяться як загальне і конкретне. Разом з тим. не завжди суб'єкти фінансового права стають суб'єктами фінансових правовідносин.

15.Фінансове правопорушення: поняття та класифікація

Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності є ФП. У будь-якому разі поняття ФП повинно охоплювати податкові, бюджетні правопор, порушення валютного, банківського з-ва, за які встановлено фінансово-правову відповідальність.

ФП - це порушення врегульованого фін-пр нормою порядку мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентраліз фондів коштів, за яке зак-вом передбачено юр відповідальність.

Склад ФП утворюють наведені нижче елементи.

Об’єкт — установлений держ порядок формування, розподілу й використання держ фондів грошових коштів, що охороняються заходами фін-пр відповідальності.

Суб’єкт — індивідуальний та колективний (одержувачі бюджетних коштів, суб’єкти підприємн діяльності, які надають фінансові послуги).

Об’єктивний бік — дії або бездіяльність, заборонені фін правом. До дій відносять надання фін послуг без ліцензії, бездіяльність — неподання податкової декларації.

ФП переважно завдають матеріальних збитків (несплата сум податків), але є й такі, які вносять дезорганізацію в існуючий порядок формування, розподілу й використання державних фондів грошових коштів (неподання податкової декларації).

Зазвичай зак-ство У не вимагає встановлення причинного зв’язку між дією та правопорушенням.

Суб’єктивний бік — це психічне ставлення суб’єкта до протиправних дій або бездіяльності та їх наслідків. Суб’єктивний бік ФП з колективним суб’єктом (юр особа) визначається черезпсихічне ставлення до правопорушення посадових осіб такої юр особи.

Характерною особливістю ФП є те, що вина не визнається обов’язковим елементом його складу.

До видів ФП належать такі, як:

- бюджетні правопоруш;- правоп у сфері банківської діяльності;

- правоп у сфері валютного регулювання;- податкові правопорушення;

- правоп у сфері грошового обігу, розрахунків.

Відповідно до методів фін діяльності ФП поділяються на правоп у сфері формування публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, у сфері розподілу фінансових ресурсів та у сфері використання фінансових ресурсів.

Податковими правоп є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Примус у сфері оподаткування можна визначити як систему встановлених зак-вом заходів запобіжного, припиняючого та відновлювального характеру, що застосовуються до платників податків - фізичних та юридичних осіб для здійснення контролю, забезпечення режиму законності у податковій сфері, додержання правил сплати податкових платежів та виявлення (збору) даних (інформації) про виконання платниками податків зобов'язань зі сплати податків, а у разі вчинення податкового правопорушення - застосування до останніх заходів відповідальності (фін, адмін крим, дисципл).

Заходи податкового примусу можна поділити на дві групи:

1) юр санкції (основна група), тобто державно-примусові заходи, що є реакцією держ стосовно конкретної особи (фізичної, юридичної) на факт протиправної поведінки;

2) державно-необхідні запобіжні і припиняючі заходи. Запобіжні і припиняючі заходи, що застосовуються до платників податків у фін сфері, як правило, передують здійсненню заходів фінансової і правової відповідальності за здійснення податкових порушень (за умови наявності складу правоп), тобто випереджають реалізацію фін санкцій, накладення адмін і дисципл стягнень, застосув крим покарання. Запобіжні заходи застосовуються держ органами з метою запобігання вчиненню податкових правоп та контролю за правильністю внесення ПП відповідних платежів до бюджету та позабюджетних фондів.