108.Вихідні типові слідчі ситуації, версії, тактичні завдання при розслідуванні нападів з корисливих мотивів

Поняттям "нападу з корисливих спонукань" у криміналістиці позначається самостійна група злочинів, щопідпадають при кваліфікації під ряд статей КК. До їхнього числа ставляться:

1) бандитські напади, чинені з корисливих спонукань;

2) грабежі, з'єднані з насильством;

3) розбій.

Розрізняючись по кримінально-правовій кваліфікації, ці злочини в той же час мають ряд істотних рис, що визначають їхню криміналістичну однорідність, а також подібність методик розкриття. Загальним для всіх названих злочинів є спосіб їхнього здійснення - напад. Із суб'єктивної сторони розглянуті злочини припускають наявність прямого наміру й корисливої мети. Таким чином, для злочинів, що входять у цю групу, характерно те, що вони відбуваються:

1) шляхом нападу, з'єднаного з насильством або реальною погрозою його застосування;

2) у зв'язку із заволодінням державним, суспільним або особистим майном;

3)у відношенні двох безпосередніх об'єктів:

а) здоров'я й життя осіб, подвергшихся нападу;

б) речей, предметів, цінних паперів, коштів , що є державної, суспільної або особистою власністю громадян.

Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, покарання за які передбачені статтями 186, 187 КК України.

Грабіж чи розбійницький напад характеризується пев­ною слідчою ситуацією, а також особливостями, що дозволяє сформулювати типові основні напрями розслідування, тобто визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Прийнявши рішення про порушення кримінальної справи за ознаками статей 186 або 187 КК України, слідчий дає ретельну процесуально-криміналістичну оцінку наявної почат­кової інформації. Наявність необхідних відомостей про злочин, осіб, які вчинили напад, місце їх перебування, товарну цінність і значущість викраденого, місця приховання і збування забезпе­чує не тільки слідчу і судову перспективу, а й дозволяє визна­чити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів1.

Назвімо системи цих дій та заходів, залежно від можливих типових слідчих ситуацій па початковому етапі розслідування грабежів і розбоїв.

Перша ситуація - злочинця затримано на місці злочину або негайно після його вчинення:

- затримання;

- особистий обшук і допит підозрюваного;

- огляд місця події;

- допит потерпілого та його освідування;

- обшук за місцем проживання і роботи затриманого;

- огляд і пред'явлення для впізнання вилучених речей і предметів;

- призначення судових експертиз;

- установлення можливих очевидців події та їх допити.

Друга ситуація - затримано злочинця, який збував викраде­не майно:

- особистий обшук і допит затриманого;

- пред'явлення для впізнання потерпілому і свідкам підоз­рюваного (після допиту цих осіб), а також пред'явлення їм для впізнання вилучених викрадених предметів і речей;

- обшук за місцем проживання і роботи підозрюваного;

- спостереження за підозрюваним і його оточенням;

- установлення очевидців у місцях збуту викраденого та їх допити.

Третя ситуація - затримано особу, яка скуповувала або збу­вала викрадене під час грабежу чи розбою майно та якій відома інформація про злочинця, але вона відмовляється її повідомити чи заперечує це:

- особистий обшук особи, що скуповувала чи збувала викра­дене майно;

- огляд місця затримання;

- допити;

- обшуки за місцем мешкання і праці затриманого (коли такі є);

- пред'явлення для впізнання речей і цінностей;

- накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію;

- організація засідок за місцем проживання затриманого або в інших місцях;

- затримання (після встановлення) злочинця, який передав або продав скуповувачеві викрадені цінності; обшуки, допити та інші первинні слідчі дії.

Четверта ситуація - злочинець відомий, але він перехову­ється, і місце його перебування невідоме:

- огляд місця події;

- допити потерпілих і свідків;

- обшук за місцем проживання і праці злочинця;

- з'ясування всіх можливих зв'язків підозрюваного, їх опера­тивна перевірка й подальші допити;

- накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію;

- огляд записників, блокнотів, телефонних довідників тощо, які належали підозрюваному та його оточенню;

- затримання (після встановлення місця перебування) зло­чинця, допити, обшук (особистий, за місцем затримання та ін.), інші слідчі дії для його викриття.

П'ята ситуація - злочинець невідомий, але щодо нього є певні відомості (ознаки зовнішності, одягу, ім'я, прізвисько, місця, де йому властиво проводити час тощо):

- огляд місця події та свідків;

- допити потерпілих і свідків;

- переслідування «по гарячих слідах»;

- перекривання можливих шляхів відходу злочинця (зло­чинців);

- подвірно-поквартирні обходи і т. ін.;

- розсилання (розповсюдження орієнтувань про прикмети злочинців);

- складання суб'єктивних портретів;

- використання ЗМГ,

- перевірка за криміналістичними обліками.

Планування розслідування грабежів і розбійницьких напа­дів здійснюється з урахуванням даних, одержаних у результаті проведення перевіркових заходів. Особливістю планування є врахування слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування.

Процес планування розслідування проходить за такими етапами:

- вивчення вихідної (початково наявної) інформації;

- аналіз установлених і визначення інших обставин, що під­лягають з'ясуванню;

- побудова перевірочних слідчих і оперативних версій;

- визначення тактичних і оперативних заходів щодо перевір­ки відповідних версій.

На початковому етапі розслідування у справах про грабіж чи розбійницький напад можна побудувати такізагальні типові версії:

• мав місце грабіж чи розбійницький напад за обставин, пові­домлених заявником (ним частіше за все буває потерпілий);

• подія, про яку повідомляє заявник, мала місце, але було вчинено інший злочин (бандитизм, замах на вбивство, хулі­ганство);

• грабіж або розбійницький напад учинено, але не за тих обставин, про які повідомляє заявник (він або свідомо, або внаслідок добросовісної помилки спотворює правду);

• злочину не було, повідомлення неправдиве;

• грабежу чи розбою не було, має місце інсценування цього злочину.

Відносно кожної загальної версії конструюються окремі вер­сії щодо окремих обставин справи. Так, стосовно особи злочин­ця можуть будуватися такі типові окремі версії:

• злочин учинено відомою конкретною особою;

• злочин учинено безпосереднім збувачем викраденого або певною особою з його оточення;

• злочин учинено особами за «наводкою».

У випадках, коли злочинець відомий, перед слідчим стоїть завдання перевірити його причетність до вчинення злочину. У цьому разі необхідно ретельно перевірити версію щодо пові­домлення потерпілим неправдивої інформації та інсценування грабежу чи розбійницького нападу. Крім того, у плані необхід­но передбачити заходи, спрямовані на перевірку алібі підозрю­ваного. Коли ж злочинця затримано на місці злочину, переду­сім слід передбачити, як уже зазначалося, такі заходи, як допит потерпілого, огляд місця події, огляд одягу підозрюваного, до­пит очевидців та інших осіб. Перевірка версій і планування розслідування грабежів чи розбоїв, коли злочинець не є відо­мим потерпілому, має свої особливості. У цих випадках необ­хідно перевірити версії про осіб, які могли вчинити грабіж чи розбійницький напад. У такій ситуації слідчий повинен якомо­га ефективніше використати можливості оперативно-розшуко-вих органів. Причому перевірка версій має здійснюватися за допомоги передбачених у плані конкретних слідчих дій та опе-ративпо-розшукових заходів.

Необхідно чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, а саме:

- проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб;

- перевірити за картотекою наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у районі чи населеному пункті, виявити можливих «гастролерів»;

- за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони вико­ристовувались у вчиненні злочину.

Цей комплекс заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили напад, може бути розширеним з урахуванням слід­чої ситуації, на що вже вказувалось, і конкретних обставин.

Плануючи затримання злочинців із речовими доказами, якщо це відомо слідчому, варто передбачити:

- розміщення оперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням усіх можливих обставин опору з бо­ку злочинців;

- питання щодо часу і моменту операції;

- можливі способи фіксації злочинних дій;

- способи належного процесуального затримання.