34.Використання засобів масової інформації в розшуковій роботі слідчого

Робота слідчого по розслідуванню злочинів тісно пов'язана з застосуванням розшукових заходів, а тому направлена на вирішення питань, які встановити тільки проведенням слідчих дій не вдається. Теорія розшуку розробляється вченими-криміналістами на основі кримінально-процесуального права і є складовою частиною науки криміналістики. Вміло та правильно застосовані розшукові заходи дозволять вдало намітити версії, побудувати конкретний план розслідування, встановити свідків, потерпілих, знайти речові докази, розшукати і затримати злочинців.

Починаючи з 60-х років XX су. у криміналістиці висловлювались пропозиції щодо залучення громадськості та засобів масової інформації (ЗМІ) з метою допомоги слідчому у розшуку злочинців та їх слідів. За цей час ЗМІ пройшли значний шлях у своєму розвитку, оформились в окремий соціальний інститут. Тому проблема залучення ЗМІ до розшукової роботи слідчого набуває своєї актуальності та потребує дослідження з позицій різних галузей знань.

Використання ЗМІ у розшуковій діяльності слідчого ефективне у таких основних напрямках:

1. Розшук злочинця, особа якого встановлена.

2. Розшук злочинця, особа якого невідома.

3. Розшук потерпілих, свідків та очевидців вчинення злочину.

4. Встановлення особи вбитого (коли немає даних про особу потерпілого).

5. Пошук викраденого майна, відшукання речових доказів тощо. Використання ЗМІ в розшуковій діяльності слідчого дозволяє:

- економити затрати часу, сили і засоби порівняно з іншими розшуковими заходами;

- оперативно здійснювати ініціюючий вплив на населення;

- практично не обмежувати територію, населення якого може бути залучене до розшуку злочинця, розслідування злочину за допомогою ЗМІ. Особливого значення набуває це з розвитком Інтернеттехнологій, включення в цю систему ЗМІ інших країн світу;

- створювати за допомогою ЗМІ обстановку найбільшого сприяння розслідуванню злочинів. Тут особливого значення набуває чинник інформування населення про злочинця, що створює для нього умови неможливого перебування на нелегальному становищі, подальшого вчинення злочинів, а також позбавляє можливості уникнути покарання;

- позитивно впливати на рівень правосвідомості і соціально-правову активність населення.

35.Поняття, сутність і форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами

Значення завдань, що стоять перед правоохоронними органами, зводяться передусім до запобігання злочинів, що готуються, і своєчасному розкриттю та розслідуванню учинених злочинів, викриттю і притягненню до карної відповідальності осіб, що їх здійснили. Ці завдання вирішуються спільними зусиллями оперативних і слідчих підрозділів. Якщо перші вирішують їх шляхом проведення оперативно-розшукової роботи, то другі - шляхом виконання процесуальних дій.

Обидва види діяльності (оперативна і слідча) спрямовані на припинення злочинних дій осіб, що готуються здійснити якийсь злочин, або вже його здійснили. Фактично дані підрозділи вирішують одні і ті ж завдання по боротьбі зі злочинністю, тільки прийоми, способи і засоби розв'язання загальних завдань істотно відрізняються. Тому ці види діяльності зосереджені в різних підрозділах і службах органів МВС і СБУ, що зумовлює необхідність злагодженої спільної роботи при вирішенні конкретних практичних завдань, здійснення тісної взаємодії для досягнення поставленої мети.

В результаті взаємодії слідчих і оперативних підрозділів досягається об'єднання сил і засобів сторін для розв'язання різних завдань, які стоять перед правоохоронними органами України. Наприклад, зусиль одного слідчого часто буває не досить для забезпечення високої якості слідства, оскільки він не завжди спроможний отримати в найкоротший термін докази для розслідування злочину або для швидкого розшуку злочинців, що зникли.

Під взаємодією оперативних і слідчих підрозділів слід розуміти узгоджену протягом певного часу, чітко скоординовану спільну їхню діяльність, засновану на законі і підзаконних актах і спрямовану на розв'язання завдань по забезпеченню належного правопорядку.

Взаємодія практично здійснюється через співробітників слідчих і оперативних підрозділів, тобто через слідчого й оперативного працівника.

Правильна організація взаємодії передбачає чітке розмежування функцій кожної зі сторін (слідчого й оперативного працівника). Загальні функції оперативних і слідчих підрозділів відомі і досить чітко розмежовані. Слідчії підрозділи виконують тільки процесуальні функції, оперативні ж - виконують функції оперативного характеру, а в окремих випадках також здійснюють і процесуальні функції як органи дізнання.

Взаємодії між слідчими й оперативними підрозділами повинні здійснюватися за такими принципами:

при постійному тісному контакті й обміні необхідною інформацією;

узгодженості та скоординованрсті дій сторін;

при найбільш оптимальному поєднанні наявних сил і засобів, без непотрібного дублювання і необгрунтованої підміни;

хорошому знанні умов, прийомів, методів і засобів діяльності та можливостей сторін за рішенням конкретних завдань.

Взаємодія між слідчими й оперативними підрозділами здійснюється в різних організаційних формах. Основними з них є:

1. Обмін інформацією. Ця основна форма взаємодії, створює реальні осно­ви для розслідування злочинів. Своєчасне надходження інформації взаємо­діючим сторонам має вирішальне значення для успіху оперативних заходів, що проводяться, і слідчих дій.

Обмін інформацією між підрозділами відбувається по-різному: вона може бути переда­на письмово, усно або безпосереднім ознайомленням з документами, що ці­кавлять, і предметами. Інформація може бути також передана в копії доку­мента, довідки, меморандуму та ін.

2. Спільне обговорення думок, пропозицій, висновків за матеріалами справи і з питань взаємодії. Для вироблення єдиної думки з того чи іншого питання слідчий і оперативний працівник, як правило, вдаються до спільного обговорення ситуації, що склалася у справі. При цьому добиваються взаємо­розуміння і узгодженості дій, уточнюють питання про межі використання опе­ративної інсрормації і можливої тактики зашифровування джерел її отриман­ня, уточнюють обов'язки кожного учасника слідчої дії або оперативного захо­ду.

3. Спільне планування. Дана форма взаємодії заснована на повній поін­формованості один одного про матеріали, що є у своїх підрозділах. У процесі спільного планування кожна зі сторін знайомиться з інформацією і на цій ос­нові відпрацьовують план слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, ви­значають шляхи, засоби і способи їх реалізації, погоджують час і місце спіль­них дій тощо.

4. Спільна участь у проведенні окремих слідчих та розшукових дій. Така необхідність найчастіше виникає при проведенні огляду місця події, обшуку, виїмці, при відтворенні обстановки і обставин подій, при переслідуванні злочинця по «свіжих» слідах та ін. Це дає можливість більш кваліфіковано вико­нувати слідчі дії і оперативно-розшукові заходи, своєчасно отримувати інфор­мацію, яка цікавить, про осіб, що здійснили злочин, і відповідним чином на неї реагувати, а також скорочувати терміни їх проведення.