2. Педагогічний експеримент, етапи його проведення.

Для вивчення загальних та спеціальних закономірностей навчання іноземних мов особливого значення набуває методичний експеримент, під яким розуміють комплексний, багатокомпонентний метод перевірки гіпотези, ядро якого становить достатньо точно контрольоване навчання іноземної мови. Основна функція мето­дичного експерименту - перевірка гіпотези; мета експериментально-методичного дослідження в методиці навчання іноземних мов полягає в удосконаленні теорії або практики викладання.

Для методики навчання іноземної мови у початковій школі найбільш доцільним є природний експеримент, який реалізується в ході усталеного навчального процесу. Його проведення потребує копіткої роботи експериментатора на всіх етапах експери­ментального дослідження:

Підготовчий (організаційний) етап передбачає: 1) формулювання робочої гіпо­тези, 2) аналіз і систематизацію зібраного фактичного матеріалу згідно з робочою гіпотезою, 3) визначення мети і завдань експерименту; 4) підготовка експеримен­тального матеріалу; 5) відбір учасників експерименту, формування груп (тобто ви­значення класів) експериментальних і контрольних; 6) вибір методики проведення експерименту: традиційної, перехресної, константної.

За традиційною методикою зі складу учасників експерименту формуються екс­периментальні і контрольні групи. Експериментальне навчання передбачає порів­няння умов, методів і результатів навчання в експериментальних і контрольних групах за наперед визначеними критеріями зіставляння, чітким описом діяльності експериментатора / вчителя в різних умовах. При застосуванні перехресної мето­дики експериментальні і контрольні групи в ході експериментального навчання міняються місцями. Константна методика дослідження передбачає наявність лише експериментальних груп, оскільки експериментальній перевірці піддаються не окремі ланки навчального процесу (що має місце при застосуванні традиційної та перехресної методик), а вся система навчання іноземної мови, яка відрізняється від чинної своїми концептами (метою, змістом, принципами) і технологією навчання.

Ефективність цієї системи визначається шляхом зіставляння отриманих результатів з вимогами відповідних нормативних документів: Держстандарту, чинної програми.

Основний етап присвячений експериментальному навчанню. В ході його реалі­зації проводяться зрізи - організаційно-методичні заходи перевірки рівня навченості на різних етапах експериментального навчання. Зіставляння результатів зрізів дає змогу реально оцінити ступінь ефективності досліджуваної методики. Тому вирішального значення набувають передекспериментальний та підсумковий зрізи. Засобами проведення зрізів слугують спеціально підготовлені тести.

Підсумковий етап експериментального навчання передбачає: 1) статистичну обробку результатів зрізів, 2) інтерпретацію отриманих кількісних даних, тобто їх якісну оцінку, 3) упровадження результатів експерименту у практику масового викладання.

Гіпотезою в наукових дослідженнях називають таке припущення, котре містить нові, ще не доведені наукою твердження, які можуть бути перевірені за допомогою вже відомих або нових, запропонованих дослідниками, методів. Як правило, гіпотеза перевіряється в ході експерименту або дослідного навчання. При цьому як сама гіпотеза, так і методи її перевірки потре­бують ретельного опрацювання. Гіпотеза не повинна містити суперечностей. У ній має бути чітко визначено, яким чинним положенням науки вона відповідає і що несе нового - такого, що потребує доведення.

На організаційному етапі спочатку формулюється робоча гіпотеза, тобто первинне передбачення, згідно з яким аналізується й систематизується зібраний фактичний матеріал. Працюючи над розробкою гіпотези, експериментатор повинен вірити в неї і водночас сумніватися в правомірності даної гіпотези, тобто оцінювати її з позиції своїх опонентів. У процесі подальшого творчого аналізу проблеми робоча гіпотеза переростає в наукову гіпотезу, яка може стати теорією після її експеримен­тального підтвердження. Отже експеримент вимагає не лише визначення, але й всебічного обґрунтування висунутої гіпотези.

Важливим доповненням або складовою частиною основних методів дослідження слугують допоміжні методи: бесіда (інтерв'ю), анкетування, тестування та інші, обґрунтовані дослідниками загальної методики (С.Ю.Ніколаєва та інші) та дидак­тики початкової школи (О.Я.Савченко). Але вони можуть вживатися і в самостійному вигляді з метою вдосконалення навчально-виховного процесу. Такими є: бесіда, яка допомагає зібрати матеріал про індивідуальні, особистісні якості учнів, а також анкетування з метою здійснення особистісної індивідуалізації навчання відповідно до потреб та мотивів діяльності дітей.