2. Перехід частки у статутному (складеному) капіталі товариства.

Відповідно до ст. 147 ЦК учасник товариства з обмеже­ною відповідальністю має право продати чи іншим чином відсту­пити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному чи кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Частка учасника може бу­ти придбана й самим товариством або перейти до спадкоємця фізичної особи чи правонаступника юридичної особи - учасника товариства. Отже, підставами для переходу частки (її частини) є її відчуження третім особам; придбання частки самим товариством; смерть учасника - фізичної особи, реорганізація учасника - юридичної особи. Продаж або передача учасником товариства частки (її частини) на інших засадах (дарування, обмін) одному або кільком учасникам цього товариства здійснюється на розсуд самого учасника і не може обмежуватися законом або статутом.

Переважне право купівлі частки учасником (учасниками) товариства має бути реалізоване протягом місяця з дня повідом­лення про намір учасника продати належну йому частку або її частину. Статутом товариства можуть бути встановлені й інші строки.

Хоча у ст. 147 ЦК не закріплений порядок інформування ін­ших учасників про намір продати частку, якого повинен дотри­муватися учасник-продавець, він може бути визначений у стату­ті товариства. Якщо у встановлені ЦК або статутом строки інші учасники не скористалися переважним правом купівлі, частка (її частина) може бути відчужена третій особі, визначеній учасником-продавцем.

Відповідно до ст. 135 ЦК переважним правом придбання част­ки користуються і учасники товариств з додатковою відповідаль­ністю. При цьому переважне право не поширюється на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі ТОВ або ТДВ, а також обмін цієї частки (її частини) на інше майно (п. 3.3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. «Про практику застосу­вання законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин»).

У частині 3 ст. 147 ЦК передбачена норма, відповідно до якої учасник може здійснити відчуження належної йому частки і до повної сплати її вартості, але лише у тій частині, яка була вже сплачена. Право викупу частки (її частини), що продається, на­лежить не тільки іншим учасникам товариства, а й самому това­риству як юридичній особі. Із аналізу змісту ч. 4 ст. 147 ІДК ви­пливає, що цим правом товариство може скористатися, якщо ніхто з учасників не виявив бажання придбати відчужувану част­ку. Водночас ЦК встановлює, що придбана товариством частка (її частина) має бути реалізована іншим учасникам товариства або третім особам. Строк для реалізації частки має бути визначений статутом і законом (за Законом України «Про господарські товариства» реалізація має здійснюватись упродовж року). То­вариство, яке придбало частку, може замість її продажу зменшити в установленому порядку свій статутний капітал.

У будь-якому випадку перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі ТОВ тягне за собою зміни у складі учасни­ків товариства, які потребують згідно зі ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» відповідних корективів в уста­новчих документах.

Частина 2 ст. 53 Закону «Про господарські товариства» містить норму про одночасний перехід усіх прав і обов'язків від особи, яка поступилася часткою, до особи, яка її придбала. Разом із тим, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» передбачає: як­що дані, які підлягають внесенню до Єдиного державного реє­стру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою. А дані про учасників юридичної особи віднесені до цієї категорії частиною 2 ст. 17 Закону «Про держав­ну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців». Таким чином, з одного боку, особа, яка придбала частку в статут­ному фонді ТОВ, має всі права учасника, а з іншого - на доку­мент, який засвідчує відступлення частки, вона не може посила­тися в жодному спорі до моменту внесення змін до установчого документа. Відповідно до п. «д» ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» зміни до статуту вносяться зборами учасників, які згідно з ст. 61 скликаються два рази на рік, якщо інше не встановлено статутом.

Стаття 127 ЦК встановлює передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі повного товариства. Передання майнового права спричиняє і перехід усіх інших прав (право на ведення справ; ознайомлення з документацією тощо). Процес переходу прав оформлюється відповідно до норм ЦК, що регла­ментують перехід (відступлення) майнових прав (статті 177, 178 ЦК), та засновницького договору. У разі передання частки для сторін настають наслідки, передбачені ст. 124 ЦК. Передан­ня частки відбувається з урахуванням обмежень, наведених у ст. 126 ЦК. У випадку передання учасником товариства своєї частки (її частини) наслідком є його вихід з повного товариства.

Вкладник командитного товариства має переважне право перед третіми особами набувати відчужувану частку (її части­ну) в складеному капіталі відповідно до положень ст. 147 ЦК. Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповід­но до їхніх часток у складеному капіталі товариства. Пунктом 7 ч. 2 ст. 147 ЦК передбачено, що вкладник також може передава­ти свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вклад­нику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Отже, вкладник командитного товариства, незалежно від зго­ди інших учасників (повних, чи вкладників), управі передати свою частку іншим вкладникам або третім особам, оскільки п. 7 ч. 2 ст. 147 ЦК та п. «є» ч. 1 ст. 79 Закону «Про господарські товариства» передбачено обов'язок вкладника лише повідомити командитне товариство про таку передачу. У випадку відчужен­ня частки вкладника повному учаснику цього товариства пов­ний учасник не набуває статусу вкладника, але його частка у складеному капіталі товариства збільшується, у зв'язку з чим вносяться зміни до засновницького договору.

Новелою ЦК є встановлене ст. 137 переважне право вклад­ника КТ перед третіми особами на придбання частки (її час­тини) у складеному капіталі товариства. Законодавством чітко не встановлено, чи поширюється це право на частки (їх части­ни) повних учасників КТ. Тут, очевидно, слід керуватися Ре­комендаціями президії ВГСУ від 28.12.2007 p., у яких ідеться про те, що до відносин, пов'язаних із передачею частки повного учасника командитного товариства, господарським судам слід виходити з того, що положеннями ст. 127 ЦК та ст. 69 Закону «Про господарські товариства» передбачається наявність згоди лише усіх повних учасників командитного товариства, а не його вкладників (п. 3.2.2).