10.3 Система забезпечення конкурентоспроможності туристичної індустрії

Туристичний ринок – це умовне місце купівлі-продажу туристичного продукту чи послуги, яка здійснюється в певних умовах конкуренції, з дотриманням етичних та правових норм і правил.

Ринок може бути досконалим і недосконалим. Модель досконалого ринку заснована на припущенні, що всі учасники торгових операцій діють, керуючись виключно економічними принципами, що поля­гають у прозорості ринку, коли продавці і покупці мають можли­вість повного огляду ринку, отримання достатньої інформації прд всі обставини ведення операцій (ціни, знижки, якість товару чи послуги, умови поставки і платежів тощо).

Однак на практиці ринок недосконалий. Зміна конкуренції між фірмами посилюється у таких випадках:

• при збільшенні кількості конкурентних фірм;

• коли велика фірма, приєднавши іншу, виводить її в лідери;

• коли попит на послугу зростає поволі;

• коли ситуація на ринку змушує туристичні підприємства знижувати ціни або застосувати інші способи збільшення обсягу продажу послуг;

• зростання прибутку від успішних стратегічних розвʼязань;

• коли витрати на вихід з ринку великі, високі барʼєри.

Для просування туристичного продукту на ринку туристичної індустрії використовуються різні методи. Одним з важливих методів є організація виставок, які дозволяють продавцям і покупцям туристичного продукту зустрічатися в одному місці та укладатиугоди.

Конкурентоспроможність об'єктів туристичної індустрії визна­чається щодо конкретного ринку або до конкретної групи спожива­чів, сформованої за відповідними ознаками стратегічної сегментації ринку. В умовах ринкових відносин конкурен­тоспроможність характеризує ступінь розвитку суспільства. Чим вища конкурентоспроможність країни, тим вищий життєвий рівень у цій країні.

Тільки та фірма, поведінка якої на ринку характеризується уні­кальною, властивою тільки їй комбінацією стратегічних ідей, може розраховувати на конкурентоспроможність та на свою нішу на ту­ристичному ринку.

Фірма, яка займається продажем однотипного для галузі про­дукту, мусить мати чітко сформулювану місію, стратегію розвитку, оцінити можливості, сильні і слабкі сторони, зв'язки із зовнішнім середовищем, що забезпечить її конкуренто­спроможність.

Система забезпечення конкурентоспроможності індустрії ту­ризму ефективна тільки тоді, коли вона керована, науково та еко­номічно обґрунтована і поєднує такі складові, як:

• персонал;

• туристичні продукти та послуги;

• нормативно-правове регулювання.

Менеджмент обʼєднує потреби, цілі, мотиви у систему, яка дає змогу впливати на трудову поведінку персоналу. Економічна наука вивчає людину не тільки як ресурс, а й як особистість, орієнтую­чись на соціальну, компетентну, моральну модель людини-працівника. При цьому особливої актуальності для управління мотива­цією персоналом набуває вирішення проблем координації, узго­дження потреб, мотивів та цілей працівників і підприємства в ціло­му. Ефективне використання людських ресурсів забезпечується вмінням менеджерів організовувати роботу в команді, синергетич­ний ефект якої забезпечується визначенням та розв'язанням супе­речностей, що виникають, між цілями та потребами працівників і підприємством. Конкуренто­спроможним підприємство буде тільки тоді, коли знайдено компроміс між цілями підприємства та праців­ника.

Мотивація персоналу – це процес спонукання працівників для досягнення цілей підприємства на основі узгодження їх потреб і цілей шляхом постійного дослідження та активізації структури мотивів праці.

Ефективне спонукання працівників індустрії туризму до високо-ефективної діяльності забезпечується розумінням сутності процесу мотивації і веде до підтримування високого рівня конкурентоспро­можності туристичних підприємств та туристичної індустрії в цілому.

Таблиця 13