IV. Поглинання компанії та захисні заходи

1. Процеси злиття і поглинань мають регулюватися, причому за дотриманням таких регулятивних положень має здійсню­ватися контроль.

2. Мінімальне суттєве володіння (5-10%) має розголошуватися, а суттєве володіння (20-50%) має розголошуватись як контроль­ний пакет. Якщо контрольний пакет визначено, як правило, він не менший від 35% випущених акцій.

3. Особи, які придбали контроль над зареєстрованою на біржі компанією шляхом придбання не менш ніж 50% її акцій, мають протягом розумного періоду часу представити пропо­зицію про викуп решти акцій та/або сертифікатів акцій за реальними умовами, тобто принаймні за ціною, що спла­чувалася для набуття контролю над компанією.

V. Керівництво компанії

1. Керівництво повинне мати необхідну свободу дій, щоб робити відповідні пропозиції і втілювати корпоративну стратегію. Орга­ни управління мають діяти на основі всієї необхідної інфор­мації, сумлінно, з належною справедливістю, об'єктивністю, обачністю та обереж­ністю, в інтересах товариства, акціонерів та зацікавлених осіб.

2. Рада повинна виконувати певні ключові функції, в тому числі стратегічну, наглядову, кадрову, врегулювання конфліктів, забезпечення фінансової звітності, контролю за інформацією.

3. Потрібно уникати навіть видимості конфлікту інтересів між компанією і будь-яким членом органів управління.

4. Склад ради директорів має бути збалансованим, а політика висунення кандидатів та визначення винагороди - прозорою. Винагорода членів органів управління не має залежати від результатів діяльності компанії.

5. Слід забезпечувати наступність кадрів.

VI. Аудит і бухгалтерська звітність

1. Має забезпечуватись належний внутрішній аудит, з дотри­манням належних бухгалтерських та аудиторських стандартів.

2. Слід щороку проводити аудиторські перевірки із залученням незалежного аудитора, який дає зовнішню та об'єктивну оцін­ку цієї звітності. Ревізійна комісія має проводити незалежну оцінку якості зовнішніх аудиторів та внутрішнього контролю, а також річної фінансової звітності.

3. Аудитори мають бути незалежними й бути обраними загаль­ними зборами акціонерів.

9.3. Розвиток транснаціональних корпорацій у сучасних умовах

Створення транснаціональних корпорацій ґрунтується на міжнародному поділі праці. При цьому підрозділи ТНК можуть знаходитися в багатьох країнах і здійснювати виробничу та тор­говельну діяльність на основі ресурсів країни, що приймає, ви­користовуючи дешеву робочу силу в менш розвинених країнах, а також сировину та матеріали, що знаходяться на території цієї країни. Ці корпорації обирають для себе найвигідніші ринки збуту та найвигідніше розміщення виробництва. Таким чином фор­мується економічна діяльність, яка не обмежена національ­ними кордонами і працює на глобальний ринок. Разом з тим вони від­чувають на собі соціально-культурні та економічні особливості кожної країни, у якій розміщуються їх підрозділи.

У сучасних умовах ТНК є найбільш розвиненою, передовою та потужною частиною корпоративного бізнесу, що діє в міжна­родних масштабах і формує сучасну економічну систему, її організаційно-управлінська структура є досить складною і ста­новить поєднання інвестиційної, банківської, виробничої, нау­ково-дослідної, торгово-рекламної діяльності.

Серед основних рис сучасних ТНК можна виділити такі: їх діяльність має між­народний характер, ними використовуються найновіші наукові досягнення та розробки, їхня діяльність спрямована на отри­мання прибутку. Як правило, діяльність транснаціональних корпорацій характеризується досить значним асортиментом продукції, що реалізується в країнах, де існують найвигідніші умови продажу. Досить часто ТНК використовують найновіші досягнення науки, розвиток комунікацій та інформаційні зв'яз­ки, а також займаються наданням наукомістких послуг. Така значна диверсифікація продукції та послуг дає змогу їм орієн­туватися в ситуаціях на багатьох ринках, що є однією з основ­них причин потужності ТНК.

Кількість транснаціональних корпорацій безперервно зростала. Так, у 1970 р. їх було 24 тис., у 1999 р. – 38 тис. На сьогодні їх кількість сягає більше 50 тис. З них близько 90 % мають го­ловні офіси в розвинутих країнах, близько 8 % – у країнах, що розвиваються, і близько 1 % – у країнах з трансформаційною економікою (Центральної та Східної Європи). За різними оцін нами, транснаціональні корпорації контролюють від 1/4 до 1/3 валового внутрішнього продукту розвинутих країн, близько 2/3 експорту і понад 9/10 прямих закордонних інвестицій розвину­тих країн.

За період свого існування ТНК пройшли тривалий процес еволюції, їх форми змінювалися залежно від змін, що відбува­лись у світовій економічній системі. Пройшовши шлях від ко­лоніально-сировинних форм до сучасних глобальних утворень, ТНК зайняли надійне місце у світовій економіці. Для сучасних транснаціональних корпорацій характерна орієнтація на світове господарство, а також на конкурентів, якими часто є інші ТНК. Ці корпорації здійснюють значний вплив на економічний та по­літичний розвиток країн, у яких здійснюється їхня діяльність. Наприклад, у Бразилії близько 2/3 ключових галузей промис­ловості зосереджено в руках іноземних корпорацій, корпораці­ям ФРН у цій країні належить понад 800 потужних підпри­ємств. Англійська корпорація "Лонро" контролює 45 компаній у Кенії, 12 – на Маврикії. Цей вплив є досить неоднозначним, тому що призводить до певних негативних наслідків для еконо­міки цих країн. Серед них такі: вивезення за межі країни націо-нальних технологій; розміщення на території країни, що прий­має, небезпечних виробництв, які можуть завдати непоправної шкоди навколишньому середовищу, а також можливість моно­полізації певної галузі економіки, що негативно позначиться на розвитку конкуренції.

На нинішньому етапі ТНК контролюють до половини світового промислового виробництва, 63 % зовнішньої торгівлі, а також близько 4/5 патентів та ліцензій на нову техніку, ноу-хау та тех­нології. Під контролем ТНК перебуває 90 % світового ринку ка­ви, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, джуту, залізної руди; 85 % – ринку міді та бокситів; 80 % – чаю та олова, 75 % – бананів, натурального каучуку і сирої нафти. До того ж на 500 найбільших ТНК припадає понад 80 % світового потоку прямих іноземних інвестицій і більше 50 % світової торгівлі.

На діяльність транснаціональних корпорацій впливає ряд різноманітних факторів. Це передусім економічне, соціальне та політичне середовище, в якому функціонує ТНК. Це середови­ще формують економічні фактори, наприклад трудові ресурси, наявність природних ресурсів, рівень розвитку технологій, а також капітал, і неекономічні фактори – культурні, соціальні тощо.

ТНК здійснюють власну політику щодо обсягів виробницт­ва, реалізації, інвестування в наукові дослідження, організації виробничої діяльності. Розвиток цих корпорацій вимагає вели­чезних капіталовкладень, а також залучення висококваліфіко­ваних працівників. Діяльність ТНК, як правило, орієнтована на зовнішній ринок, тому країни, на території яких вони функці­онують, здійснюють заходи з подолання негативних наслідків діяльності підрозділів ТНК, які гостріше відчуваються менш розвиненими країнами. Розвинені країни, навпаки, намагаються підтримувати свої ТНК, тому що отримують змогу завойовувати нові ринки збуту, крім того, транснаціональні корпорації часто є найбільшими платниками податків. Нині дедалі частіше ТНК розвиваються у формі акціонерних та спільних компаній, проводиться політика налагоджування зв'язків з місцевими промисловими компаніями щодо наукового співробітництва, технічної допомоги тощо. Інколи ТНК прони­кають у національну економіку у формі змішаних підприємств.

Володіння значною часткою акцій дає змогу ТНК здійснювати управління в межах цих підприємств, отримувати позики з місцевих фінансових установ, що часто суперечить національ­ним інтересам країни, що приймає. Більше того, на сучасному етапі виникають ситуації, коли інтереси ТНК не збігаються з інтересами урядів їхніх країн. У цій ситуації ТНК може здійснювати вигіднішу діяльність, вийшовши за межі націо­нальної економіки. Але в умовах фінансової кризи уряди праг-нують, щоб корпорації підтримували національні інтереси, звідси і виникають розбіжності. Є ще один негативний момент для країн, що розвиваються, особливо орієнтованих на поста­чання сировини, – розширення масштабів введення у вироб­ництво синтетичних аналогів багатьох матеріалів. Також відбу­вається зниження ролі низькокваліфікованого персоналу, який більше не може бути високоефективним фактором виробництва через значне підвищення вимог до якості продукції. Внаслідок цього зменшується обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, водночас зростає їх значення як ринків збуту продукції. Існує загроза для національної валюти країни, що приймає, через вільний рух капіталу транснаціональних корпорацій, що може призвести до фінансової нестабільності. Транснаціональні корпорації відіграють вагому роль не лише в економічних, а й у політичних процесах, що відбуваються на сучасному етапі.

Зрештою, ТНК можуть чинити політичний тиск на уряди певних країн, а також сповідувати ідеологію, що суперечить національним інтересам країн, що приймають. З метою запобігання негативним наслідкам діяльності ТНК у 1974 р. у рамках ООН було прийняте рішення про створення Кодексу поведінки ТНК. У цілому цей Кодекс покликаний захищати інтереси країн, що приймають: ТНК мають дотримуватися їх законодавства, поважати суверенітет, культурні цінності, традиції, не втручатися у внутрішні справи цих країн.

На сьогодні досить відчутно зросла інвестиційна діяльність ТНК. Здебільшого інвестиції вкладаються у розвиток науки, у розробку інновацій, які широко впроваджуються корпораціями у процес виробництва. Це стало причиною зменшення потреби у традиційно використовуваній сировині та матеріалах. Внаслідок використання нових форм обробки та споживання у виробничому процесі природних ресурсів знизилась частка інвестицій у видобувній та обробній галузях. Щоб створювати конкуренто­спроможну продукцію, ТНК необхідно враховувати вимоги НТП, а тому на цьому етапі транснаціональні корпорації слідкують за технологічним розвитком. При досить складній організаційній структурі важливо мати розвинену інформаційну мережу, а тому в межах цієї структури здійснюються збирання, обробка та донесення інформації. Існують система звʼязків усередині корпорації, а також зв'язки з зовнішнім середовищем, що прискорює інтеграцію між субʼєктами міжнародного господарства та країнами, при цьому є можливість вирішувати різноманітні спільні проблеми.

У процесі виробництва ТНК використовують замінники деяких видів сировини, а також повторну сировину, що призводить до зниження енергомісткості. Це суттєво впливає на обсяги витрат енергії, а отже, сприяє підвищенню ефективності виробництва. ТНК відіграють провідну роль у використанні науково-технічних розробок та впровадженні їх у виробництво. Ще однією рисою функціонування ТНК у сучасний період є їх орієнтованість на розширення інвестицій у ще не освоєні ринки.

ТНК здійснюють особливу маркетингову стратегію. Основні її підходи виробляються централізовано й використовуються у всіх сферах діяльності корпорації. Є два основних різновиди цієї стратегії: глобальна та багатонаціональна маркетингова стратегії.

Перша характеризується стандартизованим підходом, менше враховуючи соціальні, культурні, політичні та інші від­мінності ринків країн, що приймають. Багатонаціональна мар­кетингова стратегія приділяє більше уваги цим особливостям. При введенні в дію цих стратегій необхідно усвідомлювати особ­ливості розвитку зовнішнього економічного середовища на кон­кретному етапі. Особливості культури, менталітету можуть досить сутєво впливати на діяльність ТНК та змушувати їх відповідно коригувати свою маркетингову стратегію.