9.2. Принципи корпоративного управління

в країнах світу

Вироблені принципи дозволяють створювати певні кодифіковані акти рекомендаційного характеру, що традиційно називаються кодексами корпоративного управління. Однак, вони можуть регулювати як усю систему корпоративних відно­син на загальному рівні, так і основні з них або ж лише певний сектор відносин у деталізованому вигляді. Основною спрямо­ваністю кодексів є забезпечення ефективної діяльності (постійне збільшення „вартості”, в тому числі ділової репутації корпо­ративного субʼєкта), конкурентноздатності корпоративного субʼєкта, прозорості його діяльності, залучення інвестицій та захист прав акціонерів і повʼязаних осіб, сприяння чіткому розмежуванню повноважень органів управління та здійсненню ними ефективного контролю за активами й діяльністю суб'єкта.

Кодифікація принципів корпоративного управління відбувається на міжнародному, національному рівні чи на рівні окремих корпоративних суб'єктів. Міжнародні організації, що видають подібні кодекси, як правило, у певний спосіб пов'язані з ринком цінних паперів (як, наприклад, Європейська асоціація торговців цінними паперами) чи захистом інтересів власників корпоративних прав (як Європейська група акціонерів „Євроакціонери”). Механізми застосування таких кодексів роз­робляються з метою забезпечення міжнародного спів робіт­ництва у сфері обігу цінних паперів та реалізації прав за ними.

Національні кодекси створюються в країнах, де існує централізоване регулювання ринку цінних паперів або ж діяль­ність учасників ринку координується („Сорок рекомендацій” з корпоративного управління в Нідерландах чи Швейцарський кодекс найкращої практики). Кодекси, розроблені окремими учасниками ринку цінних паперів, свідчать про високий рівень корпоративної культури самого субʼєкта, однак можуть впли­вати на ринок у цілому лише за умови наявності відповідних законодавчих (на рівні нормативних приписів) чи органі­заційних (консультативно-експертні органи) механізмів. В основі типових принципів корпоративного управління лежать наступні документи: Принципи корпоративного управління ОЕСР; Основоположні принципи корпоративного управління Євро-акціонерів 2000; Принципи та рекомендації щодо корпора­тивного управління ЄАТЦП; Політика з корпоративного управ­ління та прозорості на новостворюваних ринках (ІМФ); Корпо­ративне управління в Нідерландах (Сорок рекомендацій); Швейцарський кодекс найкращої практики; Глобальні принципи корпоративного управління СаlРЕRS.

Виділяють такі основні принципи корпоративного управління, що визнаються у світовій практиці:

І. Захист прав акціонерів.

1. Акціонери мають основоположні права, які мають бути захищені. Забезпечення здійснення права голосу.

2. Одна акція - один голос.

3. Акціонери – власники контрольного пакета акцій мають враховувати інтереси дрібних акціонерів. Дрібні акціо­нери не мають необґрунтовано обмежувати корпоративні дії.

4. Прийняті товариством процедури не мають ускладнювати участь у голосуванні та робити її надто складно і дорогою. Акціонери повинні мати можливість включати питання до порядку денного зборів.

5. Реалізація акціонерами їхнього права голосу повинно заохочуватися, і проблеми колективних дій акціонерів мають вирішуватися через запровадження відповідних механізмів. Повинен відбуватися офіційний підрахунок голосів, поданих особисто чи за довіреністю; для спро­щення процедури голосування мають застосовуватися новітні технології.

6. Зберігачі або номінальні утримувачі мають голосувати так, як це узгоджено з реальним власником акцій.

ІІ. Участь зацікавлених осіб.

1. Система корпоративного управління має забезпечувати дотримання захищених законом прав зацікавлених осіб і забезпечувати можливість їх захисту в разі порушення.

2. Система корпоративного управління має дозволяти участь зацікавлених осіб у заходах (у тому числі і їх представ­ництво в органах управління) для підвищення ефектив­ності діяльності товариства, і надавати їм необхідну інформацію.

ІІІ. Розкриття інформації.

1. Суттєва інформація, необхідна для належної оцінки стану компанії, має розкриватися своєчасно, причому вона має бути достовірною і зрозумілою. Канали розповсюдження інфор­мації мають передбачати рівноправний, своєчасний і непов'я­заний з надмірними витратами доступ користувачів до необхідної інформації.

2. Механізми внутрішнього контролю мають забезпечувати повноту корпоративних даних. Ринок корпоративного контро­лю має функціонувати ефективно і прозоро.

3. Будь-які операції у власних інтересах та операції з викорис­танням закритої інформації мають бути заборонені.

4. Необхідно уникати конфліктів інтересів, а в разі їхнього виникнення інформація про них повинна розкриватися, і конфлікти мусять бути належним чином врегульовані.

5. Вся інформація про органи управління товариством, а також основні принципи корпоративного управління компанії мають зазначатися в річному звіті. Компанія має звітувати перед акціонерами про дотримання принципів найкращої практики.

6. Всі ринки мають розробити Кодекси найкращої практики для органів управління компанії; ці кодекси мають засто­сову­ва­тися на практиці, а також періодично переглядатися.