7.4. Корпоративні норми

Нормативна база корпоративної культури − це система обо­в'язкових правил (норм), формально визначених, закріплених в офіційних документах і підтримуваних силою організаційного при­мусу.

Норми, що розробляються для впровадження корпоративної культури, можуть бути класифіковані за суб'єктами, які беруть участь у діяльності організації.

1. Індивідуальні норми − це правила поведінки, формульовані індивідами, які виражають їхню власну волю й зберігаються силою колективного примусу. Індивідуальні норми не повинні суперечити чинному законодавству, порушувати інтереси організації та інших осіб.

2. Внутрішньоорганізаційні норми − правила, що розробляються органами управління підприємств, розповсюджуються тільки на їхніх працівників і спрямовані на регулювання відносин, що складаються на підприємстві.

На основі цих норм регулюються управлінські, трудові, фінансові, організаційні питання. Саме ці норми дають великий ступінь свободи в регламентації діяльності підприємства і доповнюють централізовані норми. На відміну від індивідуальних норм вони не мають персональної визначеності і діють, поки їх скасують органи управління підприємства. Іншою відзнакою є те, що внутріфірмові норми, як правило, оформлені письмовими документами і застосовуються для упорядкування внутріорганізаційної діяльності.

Значення внутріорганізаційних норм залежить від ступеня роз­виненості економіки країни: чим вона вища, тим більші розпо­всюдження і важливість внутріорганізаційних норм.

3. Договірні норми − правила поведінки, що становлюються шляхом угоди між двома і більше суб'єктами з питань, які мають взаємний інтерес. Сфера дії договірних норм може поширюватися як на саму організацію (колективний договір, трудова угода), так і на відносини організації з зовнішніми партнерами або власниками.

4. Централізовані (державні) норми розробляються і прийма­ються різними державними органами (Закони України, Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції міністерстві відомств). У порівнянні з іншими ержавами в Україні традицій­на кількість таких норм велика, що пов'язано зі спадщиною ко­мандно-адміністративної системи. В економічно розвинених країнах частка централі­зованих норм невелика і визначає тільки най­важли­віші аспекти економічної й організаційної діяльності господар­чих суб'єктів.

Етичні норми тісно пов'язані з поняттям «ділова етика», що означає форму поведінки, основою якої є пова­жан­ня інтересів як своєї фірми, так і її партнерів, клієнтів і суспільства в цілому. Нор­ми етики спрямовані на отримання благ максимальною кількістю учасників ринку і надання рівних можливостей доступу до ресур­сів і результатів господа­рювання. Порушення прав власності, при­своєння закритої інформації (інсайдерство), недостовірна реклама, обмеження волі споживчого вибору, комерційне шпигунство ви­кликають деформацію ринкових відносин, підвищують ризики і трансакційні витрати.

Етика бізнесу діє на трьох ієрархічних рівнях.

1. Міжнародні норми. Це норми вищого рівня, засновані на загальнолюдських цінностях і зафіксовані в «Принципах міжнародно­го бізнесу» ­− всесвітньому етичному кодексі, прийнятому в 1994 р. у Швейцарії представниками кращих компаній і консультантів бізне­су зі США, Західної Європи і Японії. У стиснутому вигляді вони можуть бути сформовані так:

• соціальна відповідальність бізнесу (створення суспільних благ, робочих місць, підвищення рівня життя, клієнтів, службовців і акціонерів, а також населення);

• модернізація технологій, методів виробництва, маркетингу і комунікацій:

• підвищення довіри до бізнесу (при збереженні комерційної таємниці − щирість, чесність, виконання обов'язків);

• дотримання правових норм і забезпечення рівних можливостей у конкуренції:

• визнання верховенства етичних норм (деякі угоди, дозволені законом, можуть бути неприйнятні з погляду моралі);

• дотримання економічних стандартів щодо навколишнього середовища;

• відмовлення від протизаконних дій (хабарництво, відмивання грошей, продаж зброї терористам, наркоторгівля та ін.).

Особливо виділяються моральні зобов'язання компаній і під­приємців стосовно:

• покупців (висока якість товарів і послуг, чесність реклами);

• працівників (гідна оплата й умови праці, охорона здоров'я і працездатності, рівні права і можливості працевлаштування незалежно від статі, віку, расової належності, релігійних переконань);

• власників та інвесторів (довіра, гарантування справедливого розподілу прибутку на вкладений капітал, вільний доступ до інформації, обмежений лише рамками закону й умовами конкуренції);

• постачальників

Між певними рівнями корпоративної культури можуть виника­ти конфлікти стосовно первісності норм. Великі транснаціональні компанії в умовах глобалізації економіки почали формувати власну міжнаціональну культуру, яка перш за все визначається не національ­ними і індивідуальними нормами, а цілями і стратегією корпорації. Материнська компанія прагне створити єдині для корпорації норми і етичні цінності в усіх частинах світу.

З іншого боку, коли штучно привнесені корпоративні правила суперечать національній діловій культурі, — перемагають цінності і традиції національної культури.

Основний підхід до формування культури бізнесу на корпоратив­ному рівні в умовах глобалізації базується на таких положеннях:

1. Ділова етика є однією з основ глобалізації економічних про­цесів. Освоєння етичних норм бізнесу знімає «культурні» бар'єри сприяє встановленню технологічних ланцюжків між компаніями різних країн.

2. Механізм формування національної ділової культури необхід­но розглядати як підстроювання реальної існуючої моделі і норм на національному рівні до нормативної ділової культури. При цьому остання розглядається як зведення абстрактних правил, що інтегру­ють світовий досвід менеджменту, а не його національні моделі.

Міжнародна практика визначила основні вимоги до корпора­цій в етичному аспекті, які були узагальнені Гарвардською шко­лою бізнесу, їх стислий зміст наведено у табл. 6.

Необхідність врахування етичного аспекту при прийнятті будь-яких управлінських рішень посилюють фактори сучасного еконо­мічного середовища, а саме:

• Масштаб наслідків − кількість компаній, а також країн, чиї інтереси утискуються в результаті відсутності домовленості про застосування єдиних етичних норм у бізнесі.

• Соціальний консенсус − ступінь морального схвалення або засудження суспільством, клієнтами і колективом корпорації пев­них дій, тобто реально діюча система цінностей у суспільстві.

Таблиця 6