- •Різні підходи до розуміння поняття правова система.
- •Ознаки правової системи. Національно-правова система.
- •3.Структура правової системи: плюралізм підходів
- •4.Функції правової системи. Критерії класифікації сучасних правових систем.
- •5. Поняття «постсоціалістичної правової системи».
- •6. Загальні ознаки правової системи України. Елементи правової системи України.
- •7. Інституційний та нормативний компоненти правової системи України.
- •8. Умови легальності державної влади в Україні
- •9. Механізми легітимації публічної влади
- •10. Засоби лімітації державної влади в Україні
- •11. Особливості сучасної форми державного правління в Україні.
- •12. Поняття та критерії державного устрою
- •13. Унітарний устрій України: минуле і сучасність
- •14. Поняття державного режиму. Критерії ідентифікації державних режимів
- •15. Державний режим в Україні: специфічні риси
- •16. Поняття, структура політичної системи суспільства
- •17. Держава як суб’єкт політичної системи
- •2. Загальнотеоретична характеристика елементів політичної системи
- •18. Судова практика. Позиції Конституційного Суду України
- •19. Судова практика Європейського суду з прав людини як джерело права в Україні.
- •20. Криза національного правопорядку 2010-1013 рр.
6. Загальні ознаки правової системи України. Елементи правової системи України.
Сучасна правова система України була заснована на юридичних поняттях та принципах характерних романо-германському типу правової системи, що приводить до схожості основних принципів підходу регулювання держави, створюючи ідентичність з континентальною сім'єю.
Отже можна зробити висновок, що вона найбільш наближена до романо-германської правової сім'ї, або рухається у цьому напрямку. Такої думки дотримується переважна більшість українських вчених.
Щоправда, з ними не згоден проф. Ю. М. Оборотов, який вважає, що правова система України належить до особливої так званої євразійської правової сім'ї
Найбільш суттєві ознаки правової системи України, характерні для романо-германської правової сім'ї:
визнання нормативно-правового акта основним джерелом права;
усі нормативно-правові акти підпорядковуються за їх юридичною силою таким чином складаючи певну ієрархічну систему.
згідно зі статтею 8 конституції України — «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.»;
Україна є країною кодифікованого права, тобто норми, які складають одну галузь права, зведені в крупні, внутрішньо систематизовані нормативні акти. В Україні прийняті Кримінальний, земельний, сімейний та інші кодекси;
наявні спеціалізовані органи конституційного правосуддя, в Україні органом конституційного правосуддя є Конституційний Суд України;
існує поділ права на приватне і публічне. До приватного права відносять сукупність галузей права предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних, індивідуальних інтересів юридично рівних суб'єктів за допомогою диспозитивного методу регулювання. До публічного права відносять сукупність галузей права, предметом регулювання яких є відносини у сфері реалізації публічних (державних) інтересів з допомогою імперативного методу регулювання.;
відведення ролі генетичного джерела формування принципів права правовій доктрині;
має подібні правові принципи та поняття у національних правових системах цього типу;
наявність чіткої та ефективної юридичної техніки.
елементи:
• суб'єкти права — фізичні особи, організації та юридичні особи;
• правові норми та принципи;
• правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи;
• правосвідомість та правова культура;
• законність та правопорядок як результат взаємодії зазначених елементів.
—система права;система законодавства;правові принципи;правова культура;
—юридичні установи;юридична техніка;юридичні терміни;правова політика.
7. Інституційний та нормативний компоненти правової системи України.
Правова система - основа держави, яка складається із комплексу взаємо- залежних і узгоджених юридичних засобів, які призначені для регулювання суспільних відносин. З однієї сторони правова система упорядковує суспільні процеси, а з іншої - формується і розвивається під впливом цих процесів. Здається, що потенціал правової системи в упорядковуванні і забезпеченні управління глобалізацій ними процесами досить великий.
Інституційна частина тісно взаємодіє з функціональною частиною правової системи України. Визначені вище Л.А. Луць функції реалізації правового статусу держави є не тільки засобом досягнення правопорядку, але й способом виразу зв'язків між елементами правової системи суспільства. Ці зв'язки виникають як результат діяльності суб'єктів права та знаходять свій вияв у правових відносинах. Останні, в залежності від суб'єктів цих зв'язків, можуть бути владними (субординаційними) та позавладними (координаційними).
Владні відносини притаманні органам держави, органам місцевого самоврядування, саморегулюючим організаціям, посадовим особам, тобто всім тим суб'єктам, щодо яких діє спеціально дозвільний принцип правового регулювання; там же, де застосовується загальнодозвільний принцип, - між фізичними та юридичними особами виникають позавладні відносини.
Інституційна частина потребує докорінного реформування перш за все тому, що на сьогоднішній день існує невиліковна хвороба корупції в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Безсистемні реформи нічого не змінюють лише поглиблюють зміст корупції. Перспективи розвитку правової системи України в таких реаліях направду дуже мізерні, тому докорінність майбутньої реформи інституційної частини правової системи повинна бути повною.
Важливу роль в правовій системі відіграє її нормативний компонент, а саме сукупність правових норм і принципів, об'єднаних в інститути і галузі права, а також сукупність їх джерел (форм), і перш за все, система нормативно- правових актів. Законодавство відіграє важливу роль в правовій системі, забез- печуючи узгоджену взаємодію всіх її компонентів - правосвідомості і правової культури, правотворчості і реалізації права, правових відносин і суб'єктів права та ін.
Нормативний компонент правової системи є початковою ланкою в меха- нізмі правового регулювання суспільних відносин, тому він один з перших зазнав впливу від процесів глобалізації. Необхідно, в першу чергу, зазначити вплив даних процесів на джерела (форми) права. Так, наприклад, в країнах романо-германської правової системи, які в своїй більшості входять до Євро- пейського Союзу, домінуючим джерелом права є нормативно-правовий акт. Але, поряд з ним важливу роль почала відігравати судова практика, в тому числі і міжнародно-правова.
У системі джерел права України головну роль відіграє нормативно-правовий акт. Але останнім часом наукова думка все частіше звер- тається до необхідності запровадження правового прецеденту як джерела (форми) права, оскільки завдяки йому українське право зможе адекватно та вчасно реагувати на суспільні процеси, які швидко та часто змінюються.
