Дисципліна: МИТНЕ ПРАВО

Лекційне заняття № 2

( теоретичне заняття - 1 година, самостійне вивчення - 2 години)

ТЕМА № 2. Митні органи як суб’єкти митного права.

МЕТА: Тема вивчається з метою ознайомлення студентів з поняттями митних органів, як суб’єктів митного права. Студенти повинні знати склад митних .

План заняття:

1. Склад митних правовідносин.

2. Суб’єкти митних правовідносин.

3. Об’єкти митних правовідносин.

4. Юридичні факти в механізмі митноправового регулювання .

5. Структура та організація митної служби України.

6. Правове положення працівників митних органів.

Рекомендована література до теми:

	1. Конституції України//ВВРУ.- 1996 - №30 (зі змінами та доповненнями).
	2.Митний кодекс України від 13 березня 2012 року  № 4495-VI (зі змінами та доповненнями).
	3. Цивільний кодекс України від 16.01.03 (зі змінами та доповненнями).
	4. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.95 (зі змінами та доповненнями).
	5. Повітряний кодекс України від 04.05.93 (зі змінами та доповненнями).
	6. Господарський кодекс України від 16.01.03 (зі змінами та доповненнями).
	7. Кримінальний кодекс України від 05.04.01 (зі змінами та доповненнями).
	8.Кодекс про адміністративні правопорушення України від 07.12.84 (зі змінами та доповненнями).
	9.Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.1992 № 2673 (зі змінами та доповненнями).
	10.Про правовий статус іноземців : Закон України від 04.02.1994 № 3929 (зі змінами та доповненнями).
	11.Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 року №2344-111.
	12.Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1994 № 959 зі змінами та доповненнями.
	13.Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати ( редакція 2000 року). Видання МТП № 560. Введені в дію з 01.01.2000 р.
	14. Гребельник О.П. Основи митної справи: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2002.
	15. Пашко П.В. Основи митної справи: Навчальний посібник. -К., 2003.
	16 Терещенко С., Науменко В. Основи митного законодавства в Україні.-К.: АТ АВГУСТ,2000.
	17. Шишка Р.Б.,Сергієнко В.В.. Митне право України.-Харків: 2001.
	18 Основи оподаткування в Україні. Вісник податкової служби, № 9 1996 року.
Питання для самостійного вивчення: Міжнародне співробітництво з питань державної митної справи. Правовий статус уповноваженого економічного оператора.

ЛЕКЦІЯ

1. Склад митних правовідносин.

Поняття митні відносини охоплює сукупність економічних, організаційно-правових і психоетичних відносин при регулюванні зовнішньоторговельної діяльності, заснованих на принципах і напрямах митної політики. За своїм змістом ці відносини є в більшій мірі економічними, а за формою — юридичними.

Як відносини митного права вони є суспільними відносинами, що врегульовані нормами митного права, учасники яких є носіями прав і юридичних обов'язків.

За своєю функціональністю митні правовідносини є регулятивними та охоронними. За галузевою приналежністю вони — адміністративно-правові. В той же час при зберіганні на митному складі виникають звичайні цивільно-правові відносини.

За напрямами правового регулювання ці відносини є організаційні і здебільшого управлінські. Звідси ми можемо виділити два рівні управлінських відносин:

— внутрішні, що виникають з приводу управління митною системою України, і зокрема відносини між окремими ланками цієї системи;

— зовнішні, що виникають при здійсненні митної справи. Здебільшого вони виникають між державою в особі митних органів і особами, що переміщають через митний кордон України товари. Зовнішні відносини виникають при взаємодії митних органів різних країн.

Можна виділити відносини матеріального змісту і процесуального. До останніх належать відносини, що виникають у процесі провадження про порушення митного законодавства.

Як і інші відносини, вони мають свою структуру: об'єкт, суб'єкти й зміст.

2. Суб’єкти митних правовідносин.

Суб'єктами митних відносин, з одного боку, виступають митні органи, а з другого — фізичні і юридичні особи, що перетинають митний кордон і переміщують через нього товари, предмети і транспортні засоби. Ці суб'єкти є загальними і спеціальними. До спеціальних суб'єктів слід віднести тих, які мають дипломатичний імунітет і не підлягають повному митному контролю.

Зміст митних відносин складають суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх суб'єктів. Суб'єктивне право — міра дозволеної поведінки, яка гарантується державою, а юридичні обов'язки — вид і міра зобов'язаної поведінки суб'єкта митних правовідносин. Ці обов'язки, як правило, детально встановлені нормами митного права.

Слід зазначити, що в літературі вказується чотириланкова структура митних правовідносин. Четвертим елементом указується сама норма права. Якщо ж бути послідовним, то до структури митних правовідносин варто віднести і юридичні факти як підставу їх виникнення (п'ятиланкова теорія правовідносин).

3. Об’єкти митних правовідносин.

Об'єкт митних правовідносин складають організаційні заходи щодо митного оформлення і митного контролю. Разом із тим як об'єкт митного регулювання виступає і речі. Вони наділені спеціальним митним режимом, який впливають на особливості переміщення їх через митний кордон.

4. Юридичні факти в механізмі митноправового регулювання .

Проходження служби в митних органах — сукупність юридичних фактів, які характеризують правовий стан співробітників митних органів і відображають його динаміку. Правовий стан співробітників митних органів визначають такі юридичні факти: поступлення на службу в митні органи, укладення контракту, проходження іспиту за конкурсом, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання, проходження службової атестації, переміщення по службі. Ці юридичні факти вказуються у наказах про прийняття на службу, переміщення, тощо. Вони відображаються і в особовій справі.

Влаштуванню на службу в митні органи передує попереднє вивчення особистості кандидата, його медичне обслідування. Заздалегідь може встановлюватися стажування. Не можуть бути прийняті на службу у митні органи особи, що були засуджені за скоєння злочину.

У разі необхідності при зарахуванні на службу в митні органи для особи може бути встановлено випробувальний термін. В його ході перевіряються професіональні якості особи. При встановленні випробувального терміну особа призначається стажистом без присвоєння спеціального звання. Термін випробування вказується в наказі, а при прийнятті на контрактній основі — у самому контракті. При стажування особа виконує всі посадові обов'язки і посідає права співробітника митного органу.

Для посадових осіб митних органів періодично встановлюється атестація на відповідність встановленим вимогам. Порядок атестації визначається Головою Державної митної служби України. За загальним правилом вона проводиться раз у п'ять років. У разі необхідності за узгодженням із вищим начальником митного органу може бути в установленому порядку прийняте рішення про дострокову атестацію.

Прийнятим на службу в митні органи посадовим особам у відповідності із займаною посадою і стажем роботи присвоюються персональні звання. Відповідно їм встановлені строки вислуги: для жінок — 20 років, для чоловіків — 25 років із правом виходу на пенсію жінками по досягненні 50 років, а чоловіками — 55 років.

У процесі проходження служби в митних органах через різні чинники об'єктивного і суб'єктивного характеру виникає необхідність у переміщені співробітника на іншу посаду чи на інше місце. Таке переміщення здійснюється в разі необхідності заміщення вакантної посади, термінової необхідності виконувати функції тимчасово відсутнього співробітника, при введенні нових посад чи зміні штатного розкладу. Переміщення за загальним правилом проводиться на вищу посаду як просування по службі. Це нормальне явище і є наслідком професійного зростання співробітника й підвищення його кваліфікації, здатності вирішувати більші за обсягом і функціями завдання. Такс переміщення здійснюється лише за згоди співробітника, що пов'язано з об'єктивними та суб'єктивними чинниками. Співробітник за його згоди може бути переміщений і на рівнозначну посаду. Таке переміщення може здійснюватися з метою більш раціонального використання його професійних і особистих якостей, з урахуванням сімейних обставин, стану здоров'я, необхідного режиму роботи, наприклад в разі навчання на вечірньому відділенні вищого закладу освіти. Переміщення на іншу посаду в тому ж самому митному органі чи в інший митний орган в тому ж місці чи в іншу місцевість (переведення по службі) здійснюється з ініціативи начальника митного органу за згоди співробітника, якщо інше не обумовлено контрактом. Співробітник може бути переведений і на нижчу посаду при скороченні штатів, а в разі неможливості переміщення на рівнозначну посаду за згоди співробітника, внаслідок погіршення стану здоров'я відповідно до медичного висновку, з особистої ініціативи співробітника, за посадовою невідповідністю займаній посаді за результатами атестації і за згоди співробітника.

Переміщеннями також вважаються вступ на навчання із звільненням із займаної посади, а також при призначенні на посаду після закінчення навчального закладу. Як переміщення кваліфікуються випадки залучення співробітника митного органу до виконання спеціального завдання чи в разі відрядження (прикомандирування) до органів державної влади і організацій.

У практиці митних органів, враховуючи бригадну форму організації діяльності митних органів, практикується переміщення з однієї бригади в іншу. Переміщення по службі здійснюється наказом відповідного начальника митного органу із вказівкою підстав для цього. З наказом під підпис ознайомлюється особа, яка переміщається. В разі незгоди з наказом вона праві його оскаржувати в установленому порядку.

У разі ліквідації митного органу, скорочення чисельності чи штату співробітників посадова особа звільняється із займаної посади із зарахуванням її на термін до трьох місяців в розпорядження начальника митного органу. При цьому зберігається грошове забезпечення. Після вказаного терміну вирішується питання про подальше працевлаштування вивільненого співробітника. За наявності вакансій йому може бути запропонована посада в іншому митному органі, а за відмови від неї він підлягає звільненню зі служби у встановленому порядку.

Мають просту внутрішню будову, тобто складаються з одного (єдиного) елемента. Іноді їх так і називають –одноелементні юридичні факти.

Складними ж називаються такі юридичні факти, які мають розгалужену внутрішню будову. Вони складаються з декількох елементів. Причому жоден з них не є самостійним юридичним фактом. Ці елементи пов’язані один з одним, і кожен з них є обов’язковою складовою юридичного факту. Відсутність хоча б одного з елементів виключає можливість існування складного юридичного факту загалом.

Переміщення через митний кордон – юридичний факт з досить складною будовою. Його елементи,зокрема, такі:

• особа, яка здійснює переміщення;

• волевиявлення особи, що здійснює переміщення;

• матеріальні цінності, що переміщуються через митний кордон;

• обставини переміщення.

Одному з цих елементів, наприклад суб’єкту переміщення, законодавець приділив менше уваги. Інші – навпаки, описані дуже ретельно. Це, перш за все, стосується обставин переміщення, до яких належать:

 спосіб переміщення;

 засіб переміщення;

 час переміщення;

 місце переміщення .

Друга класифікація юридичних фактів, можливо, не має для нас такого значення, як перша, однак не може бути залишена поза увагою, оскільки вона відображена майже в усіх пропонованих визначеннях юридичних фактів. Критерієм поділу тут виступає вид впливу юридичного факту на розвиток правових відносин. Згідно з цією класифікацією, юридичні факти можна розділити на три великі групи:

 ті, що ведуть до виникнення правових відносин;

 ті, що ведуть до зміни правових відносин;

 ті, що ведуть до припинення правових відносин.

Неодноразово зазначалось, що один і той самий юридичний факт за різних обставин та для різних суб’єктів може бути і правотвірним, і правозмінювальним, і правоприпинним. Переміщення через митний кордон належить саме до таких фактів.

Його вплив на розвиток правових відносин залежить від багатьох обставин, та визначальними є напрямок перетину митного кордону та вид митного режиму, в межах якого здійснюється переміщення.

Наприклад, під час ввезення товарів на митну територію України перетин митного кордону є переважно правовстановлювальним фактом, а під час вивезення товарів за межі України – правоприпинним.

Згідно з наступною класифікацією, юридичні факти діляться на позитивні та негативні. Позитивні факти знаходять свій прояв у різних об’єктивно існуючих явищах. До їх числа можна зарахувати: сонячне затемнення, злочин, перехід вулиці, знахідку, видання індивідуального акта тощо. Негативні факти трапляються набагато рідше і проявляються у відсутності певних явищ. Наприклад, одним з юридичних фактів, необхідним для реєстрації шлюбу, є відсутність іншого зареєстрованого шлюбу в кожного з подружжя .

Безперечно, переміщення через митний кордон України – позитивний юридичний факт, адже як переміщення через митний кордон може розглядатися лише реальна зміна місця перебування матеріального об’єкта (товару чи транспортного засобу), причому законодавець установив вимоги до засобів та способів здійснення цієї зміни. Правда, у зв’язку з переміщенням через митний кордон згадуються і негативні юридичні факти. Наприклад, товар може бути переміщено через митний кордон у міжнародному поштовому відправленні, якщо він не є культурною цінністю.

Четверта класифікація базується на вольовому критерії і має найбільш важливе значення для розуміння природи й функцій юридичних фактів. Згідно з нею юридичні факти поділяють на дії і події .

Дії – це такі юридичні факти, що прямо або опосередковано залежать від волі та свідомості людини.

Ці факти утворюються (здійснюються) самою людиною, і до їх числа можна зарахувати вчинки фізичних осіб, рішення колегіальних органів, юридично вагомі дії юридичних осіб, акти державних органів тощо.

Події – це такі обставини, виникнення яких об’єктивно відбувається поза волею та свідомістю людини, відмежовано від неї. Тривалий час, говорячи про події, науковці переважно акцентували свою увагу на різноманітних надзвичайних (наприклад, засухах, повенях тощо) та звичайних (наприклад, смерть) природних явищах, а окремо вирізняли таку групу подій, як строки.

До якої ж групи юридичних фактів належить переміщення через митний кордон?

У приписах МК, які так чи інакше можна пов’язати з переміщенням через митний кордон, ідеться про ввезення, вивезення, переміщення різними специфічними способами (у поштових відправленнях, в експрес-відправленнях тощо) або ж за допомогою різних видів транспорту (розд. 5 так і називається “Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон різними видами транспорту”).

Таким чином, переміщення через митний кордон транспорту передбачає свідоме керування цим транспортом, яке здійснюється людиною. Переміщення ж товарів – це теж активна дія, спрямована на зміну місця знаходження матеріального об’єкта, що здійснюється, як правило, з використанням різноманітних технічних засобів (перш за все транспортних), якими теж має керувати людина. Це дає нам змогу стверджувати, що переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів – це юридичний факт, це дія, яка до того ж виконується шляхом активної поведінки. Особи, які її вчиняють, усвідомлюють, що переміщення через митний кордон приведе до юридичних наслідків, і бажають їх настання. Точніше сказати, вони бажають здійснити соціально вагому дію – перемістити товар з території однієї країни на територію іншої і не протестують проти юридичних наслідків, що обов’язково супроводжують таке переміщення.

Перетин лінії митного кордону без відома особи, яка здійснює управління транспортним засобом, без її волі й навіть всупереч їй не можна розглядати як переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, оскільки він відбувається поза волею людини і за своєю природою не є юридичним фактом – дією, яка стає підставою для виникнення комплексу правовідносин між митними органами та власником товару. Це має бути відображено у визначенні терміну переміщення через митний кордон товарів та транспортних засобів.

Отже, переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів належить до числа юридичних фактів – дій.

І для дій, і для подій науковці розробили досить багато класифікацій, так би мовити, другого рівня.

Наприклад, події поділяють на унікальні, повторювані та періодичні; одномоментні і тривалі; відносні та абсолютні тощо. Однак усі ці наукові напрацювання не становлять для нас особливого інтересу і ми на них не зупинятимемось. Більше значення для нашого дослідження мають класифікації юридичних фактів – дій.

По-перше, дії, залежно від їх відношення до права, класифікують як правомірні та неправомірні.

Правомірні дії відповідають приписам чинних правових норм, і через їх вчинення реалізується правомірна поведінка. Неправомірні дії порушують приписи чинних правових норм. Їх вчинення заподіює пряму чи опосередковану шкоду конкретній особі, широкому загалу, державі, суспільству. Розроблено багато класифікацій протиправних діянь, однак у межах нашого дослідження вони не становлять особливого інтересу.

Зрозуміло, що оскільки законом установлено правила переміщення через митний кордон, то конкретні особи своїми діями можуть їх як виконувати, так і порушувати. Переважна більшість так званих “правил переміщення через митний кордон” регулює правові відносини, що складаються до моменту чи після моменту настання юридичного факту – переміщення через митний кордон, однак є й такі, що стосуються безпосередньо переміщення. Наприклад, ми вже згадували, що переміщення через митний кордон може здійснюватися лише в чітко визначених пунктах. Недотримання цього правила є правопорушенням.

Однак у тому разі, коли товар перевозиться через митний кордон з порушенням норм чинного законодавства, ми матимемо справу зі складним юридичним фактом, складом злочину, більш конкретно –контрабандою. Або ж з одним зі складних юридичних фактів – проступком, передбаченим гл. 57 МК. Отже,там, де перетин митного кордону відбувся незаконно, ішлося про юридичний факт – неправомірну дію,однак ми не називаємо його “переміщенням через митний кордон”. Це буде кримінальний злочин або одне з адміністратив-них правопорушень, закріплених у Кримінальному кодексі України або МК.

Згідно з другою важливою класифікацією, юридичні факти – це дії, які поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти.

Юридичні вчинки – це дії, спрямовані на задоволення конкретних потреб, реалізацію бажань та інтересів особи, виконання найрізноманітніших соціальних завдань. По суті будь-який прояв поведінки людини може розцінюватись як юридичний вчинок, але за умови, що закон надає йому юридичного значення. На відміну від вчинків, юридичні акти – це дії, спрямовані на досягнення конкретної юридичної мети.

Отже, переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон – юридичний акт, оскільки така дія має чітко виражену правову мету – перевезти товар чи транспортний засіб з митної території однієї держави на митну територію іншої.

Висновки. Таким чином, переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів – це складний, позитивний юридичний факт, який може бути як правовстановлювальним, так і правозмінювальним чи правоприпинним, однак завжди є правомірною дією. Також важливо зазначити, що чітка спрямованість переміщення через митний кордон на досягнення юридичних результатів дає змогу визнати його юридичним фактом – актом.