3. Основні положення та особливості побудови плану рахунків бухгалтерського обліку в банках.

План рахунків бухгалтерського обліку - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності. План рахунків розроблено відповідно до міжнародних та національних стандартів бухгалтерського обліку. Чинний план рахунків затверджений Постановою Правління НБУ №280 від 17.06.2004 р.

Побудова плану рахунків забезпечує ведення облікових процедур у такий спосіб:

• фінансовий облік ведеться за єдиним планом рахунків, обов’язковим до застосування всіма банками другого рівня;

• вимірювання об’єктів фінансового обліку підтверджується документально за кожною господарською операцією;

• оцінка об’єктів обліку описується обліковою політикою банку, що узагальнює методи визнання вартості об’єктів, яку фіксують за статтями фінансової звітності або визнають у звіті про прибутки та збитки;

• узагальнення первинної інформації проводиться спочатку на рахунках аналітичного обліку, а потім на синтетичних балансових рахунках, що їх передбачено планом рахунків;

• план рахунків забезпечує мультивалютний облік операції, тобто зміст операцій, розрахунки за якими проводяться в іноземній валюті відображаються на тих самих рахунках, що і за операціями в національній валюті. Такий підхід засвідчує застосування базового принципу міжнародного обліку – переваги економічного змісту операції над її юридичною формою.

• аналітичний облік забезпечується через доповнення синтетичних рахунків плану рахунків загальними і спеціальними параметрами.

План рахунків бухгалтерського обліку включає рахунки I, ІІ, III, IV порядку. Усі вони належать до синтетичних і відрізняються ступенем деталізації інформації:

• рахунки І порядку однозначні – класи;

• рахунки II порядку двозначні – розділи;

• рахунки III порядку тризначні – групи;

• рахунки IV порядку чотиризначні – рахунки.

Поряд з номером рахунку вказується його вид - активний, пасивний, активно-пасивний чи контрарний рахунок.

Контрарні рахунки - це рахунки бухгалтерського обліку, показники яких використовуються для регулювання оцінки об'єктів обліку, які відображені в інших рахунках. Контрарні рахунки зменшують оцінку засобів чи їх джерел, які обліковують на відповідному основному рахунку. Контрактивні рахунки регулюють активні рахунки, тому облік за ними ведеться методами обліку операцій за пасивними рахунками. Наприклад, рахунок 4409 «Знос основних засобів», 4309 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» - контрактивні до рахунків 4400 «Основні засоби», 4300 «Нематеріальні активи» відповідно.

Контрпасивні рахунки регулюють основні пасивні рахунки, облік за ними ведеться методами обліку операцій за активними рахунками. Наприклад, 5002 Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників).

У 1-му класі обліковуються казначейські інструменти та міжбанківські операції комерційних банків. До казначейських інструментів належать: готівкові кошти; монетарні дорогоцінні метали; цінні папери, що рефінансуються НБУ; кошти комерційних банків у НБУ; кошти НБУ в комерційному банку.

У 2-му класі відображаються операції з усіма категоріями клієнтів, крім банків. Зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими депозитами.

У 3-му класі відображаються два різні типи операцій. До першого типу належать операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються НБУ). До другого типу належать операції за іншими розрахунками. До їх складу відносять господарські операції комерційних банків: операції із запасами матеріальних цінностей; операції з обліку дебіторської та кредиторської заборгованості. До операцій за іншими розрахунками також належать: клірингові розрахунки, міжфілійні розрахунки між підрозділами одного банку, розрахунки з урегулювання валютної позиції банку. Окремою позицією в цьому розділі обліковується субординований борг банку.

У 4-му класі зосереджені групи рахунків, які відображають інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, в основні засоби і нематеріальні активи та їх зношення.

У 5-му класі обліковується капітал банку. Він включає статутний капітал, загальні резерви банку, результати минулих років та звітного періодів і результат переоцінки.

У 6-му і 7-му класах відображені операції, пов'язані з формуванням доходів і витрат, що виникають під час діяльності комерційного банку. Усі доходи і витрати поділяються на процентні, комісійні та інші доходи або витрати. В окрему групу рахунків 7-го класу згруповані витрати з відрахування в резерви.

Окремим класом в плані рахунків відокремлено клас 8 «Управлінський облік». Всі рахунки цього класу банки відкривають самостійно з огляду на власну політику щодо ведення управлінського обліку. Рахунки цього класу можуть кореспондувати тільки між собою. Залишки за рахунками управлінського обліку не враховуються під час складання фінансової звітності банку.

9-й клас призначений для відображення позабалансових операцій. Рахунки розділів 90-95 використовуються для обліку зобов’язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними договорами (кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов’язання, зобов’язання за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та договори з купівлі – продажу іноземної валюти і інших фінансових інструментів.

Рахунки розділів 96-98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків з приватизації і довірчого управління. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою.

Подвійний запис між рахунками забезпечується через контррахунки розділу 99. В межах груп 990 «Контррахунки для рахунків розділів 90-95» і 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96-98», контррахунки відкриваються в аналітичному обліку у будь-якому розрізі на розсуд банку.

Позабалансовий рахунок – активний, якщо за переведення його на баланс буде дебетуватися балансовий рахунок. Якщо ж банк кредитуватиме балансовий рахунок, то позабалансовий рахунок відповідно є пасивним.

Таким чином, План рахунків можна поділити на три логічні частини – балансову, частину доходів і витрат і позабалансову.

Балансова частина містить перші п’ять класів Плану рахунків. На їх підставі будується балансовий звіт банку.

Частина доходів і витрат об’єднує шостий та сьомий класи. На їх підставі складається звіт про прибутки та збитки банку. Ці рахунки також називають тимчасовими, тому що по закінченні повного облікового періоду вони підлягають закриттю.

Позабалансова частина включає клас позабалансових рахунків.

Об’єднання бухгалтерських рахунків у балансовій частині здійснено за такими принципами:

• за видами контрагентів – міжбанківські операції виділені окремо в першому класі, а операції з усіма іншими клієнтами-небанками у другому класі; у межах класу рахунки об’єднуються за видами контрагентів.

• за характером операцій – наприклад, операції з готівкою та банківськими металами відображаються за рахунками першого класу. Депозитні, кредитні операції, операції з касового обслуговування бюджетів різного рівня – у другому класі; операції з цінними паперами – у третьому класі; внутрішньобанківські операції – у третьому та четвертому класах тощо.

• за ступенем зниження ліквідності – від найбільш ліквідних (монети та банкноти у касі, кошти на рахунках у НБУ) до неліквідних (сумнівна заборгованість за кредитами, основні засоби); зобов’язання – від зобов’язань на вимогу до довгострокових зобов’язань.