3. Порядок попереднього розгляду законопроектів у комітетах Верховної Ради України.

Кожен зареєстрований законопроект не пізніш як у 5-й строк направляється Головою Верховної Ради України або відповідно до розподілу обов’язків Першим заступником чи заступником Голови в комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету (надалі бюджетний комітет), для проведення експертизи щодо його впливу на доходну та/або видаткову частину бюджетів та виконання закону про Державний бюджет України в поточному бюджетному періоді, а також у комітет, який визначається головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту.

Якщо для опрацювання законопроекту утворюється тимчасова спеціальна комісія, то на неї покладаються функції головного комітету з цих питань.

Головний комітет не пізніш як у 30-й строк попередньо розглядає законопроект і ухвалює висновок щодо доцільності його включення до порядку денного сесії Верховної Ради. До цього висновку додається висновок бюджетного комітету. Інші комітети за зверненням головного комітету або з власної ініціативи можуть направляти йому свої висновки. Окрім цього, до попереднього розгляду законопроекту головний комітет на своєму засіданні може запропонувати Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим державним органам, об’єднанням громадян висловити свою думку щодо доцільності його прийняття.

Голова Верховної Ради України або відповідно до розподілу обов’язків Перший заступник чи заступник Голови за наявності підстав за пропозицією головного комітету (тимчасової спеціальної комісії) або Погоджувальної ради може повернути внесений законопроект суб’єкту права законодавчої ініціативи без його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради.

Підставами для повернення законопроекту є:

1) висновок комітету, до предмета відання якого належать питання конституційного права, про те, що законопроект суперечить положенням Конституції України, крім випадків, коли він стосується внесення змін до Конституції України;

2) невідповідність оформлення законопроекту встановленим вимогам;

3) відсутність фінансово-економічного обґрунтування законопроекту, якщо головний комітет (тимчасова спеціальна комісія) не вважають за можливе розглядати його без такого обґрунтування;

4) наявність прийнятого в першому читанні законопроекту, щодо якого внесений проект є альтернативним;

5) відхилення на поточній сесії Верховної Ради законопроекту, положення якого дослівно або по суті повторюють поданий законопроект.

Повернення законопроекту суб’єкту права законодавчої ініціативи здійснюється в 15-й строк після отримання висновку головного комітету (тимчасової спеціальної комісії) з повідомленням про причину повернення.

Повернені законопроекти можуть бути повторно внесені на розгляд Верховної Ради за умови усунення недоліків, що стали підставою для їх повернення.

Регламент передбачив декілька випадків, коли законопроект знімається (може бути знятий) з розгляду.

Зокрема:

1) законопроекти, не прийняті Верховною Радою попереднього скликання в першому читанні за основу, вважаються знятими з розгляду і не розглядаються Верховною Радою нового скликання;

2) Верховна Рада своїм рішенням також може зняти законопроект з розгляду, якщо внаслідок прийняття інших законодавчих актів чи з інших причин законопроект втратив свою актуальність;

3) у разі прийняття Верховною Радою за основу одного з альтернативних законопроектів інші альтернативні законопроекти знімаються з розгляду без прийняття про це окремого рішення;

4) знятими з розгляду вважаються також відкликані та відхилені законопроекти.

Якщо законопроект не був повернутий чи знятий, Верховна Рада України включає його до порядку денного сесії у порядку, визначеному Регламентом. Усі внесені до Верховної Ради законопроекти після їх реєстрації, а також підготовлені до другого та третього читання надаються народним депутатам у визначеному порядку.

Щодо кожного законопроекту, включеного до порядку денного сесії Верховної Ради, Апарат Верховної Ради та головний комітет ведуть справу законопроекту, яка містить документи, пов’язані з його розглядом.

Необхідно відмітити, що поряд з першим законопроектом до Верховної Ради України можуть подаватися і альтернативні. Такими визнаються ті законопроекти, які містять положення, що регулюють однакове коло питань та повторюють за суттю положення про регулювання одних і тих же суспільних відносин. Альтернативний законопроект може бути внесений не пізніш як у 14-й строк після дня надання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання.

Альтернативні законопроекти до повторного першого читання можуть бути внесені в 10-й строк з дня направлення на повторне перше читання законопроекту, щодо якого він є альтернативним. Після прийняття законопроекту в першому читанні внесення альтернативних законопроектів щодо нього не допускається.

Певною особливістю відзначається розгляд невідкладних законопроектів.

Невідкладними є законопроекти, що визначені Президентом України або рішенням Верховної Ради як такі.

Верховна Рада вправі прийняти рішення про визначення законопроекту невідкладним після включення його до порядку денного сесії або в ході його наступного розгляду. Парламент може при розгляді таких законопроектів прийняти рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від встановленої процедури і скоротити строки внесення альтернативних законопроектів, внесення пропозицій і поправок, а також строки надання законопроекту народним депутатам до його розгляду в тому чи іншому читанні. Не допускається скорочення зазначених строків більш як наполовину. Законопроект, визначений як невідкладний, після завершення його попереднього розгляду чи доопрацювання включається до порядку денного найближчого пленарного засідання Верховної Ради і розглядається позачергово.

Якщо законопроект визнаний невідкладним Президентом України, то такий законопроекти має бути терміново включений Верховною Радою України до порядку денного її сесії і розглянутий у пріоритетному порядку — раніше інших законопроектів — на всіх стадіях законодавчого процесу відповідно до процедури, встановленої Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Вказане право Президента України підтверджено і рішенням Конституційного Суду України від 28.03.2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 93 Конституції України (справа про позачерговий розгляд законопроектів).