Тема 1. Загальне поняття професіографії.
План.
Загальне поняття професіографії.
Місце професіографії в системі професійної орієнтації.
Принципи професіографії.
Класифікація професій.
Методи професіографії.
Загальне поняття професіографії.
Під професіографією розуміють науку, предметом вивчення якої є професії та їх класифікація. Шляхом об'єктивного дослідження вона покликана розкрити всю складність професії, виявити її змістові і структурні особливості, визначити різноманітність взаємовідносин особистості спеціаліста з предметами, засобами і продуктами праці, з оточуючими людьми, з рядом специфічних і неспецифічних явищ, що супроводжують процес праці, розкрити властиве їй напруження різних психічних функцій і на основі цього окреслити весь спектр вимог до людини як суб'єкта відповідної професійної діяльності.
Результатом професіографічного вивчення є створення професіограми - документа, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об'єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста.
Професіографія — технологія вивчення вимог, які пред'являються професією до особистісних якостей і психофізичних можливостей людини, її використовують з метою розроблення інформаційних, діагностичних, корекційних і формуючих методичних посібників і практичних рекомендацій для забезпечення взаємовідповідності людини і професії.
Професіографія охоплює різні сторони конкретної професійної діяльності — соціальні, соціально-економічні, історичні, технічні, технологічні, правові, гігієнічні, психологічні, психофізіологічні та соціально-психологічні. Детальність їх вивчення залежить від соціального замовлення.
Інформаційна професіографія спрямована на забезпечення профорієнтаційної роботи, охоплює всі названі характеристики, але подає їх узагальнено, коротко, описово. Корекційна професіографія спрямована на підвищення безпеки професійної праці, детально й аналітично описує тільки ті характеристики, які є основними джерелами загрозливої поведінки людини в цій сфері. Діагностична професіографія — забезпечує організацію професійної психо-діагностики, зорієнтована на вивчення технічних, правових, технологічних, психологічних, психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик праці тільки на тих етапах роботи, від яких більшою мірою залежить кінцевий результат і на яких потрібні найвищі показники швидкості, точності діяльності та відповідальності за виконання завдання. Формуючу професіографію використовують у процесі професійного навчання, вона охоплює соціально-економічні, історичні, правові характеристики професії в загальних рисах, з детальним аналітичним опрацюванням технічних і технологічних сторін конкретної професійної діяльності.
Науковий підхід до вивчення та описання професій /психологія професій/, професіографія як відносно самостійна галузь наукового пізнання стали актуальними на рубежі Х1Х – ХХ століть у зв’язку з першою технічною революцією, яка позначила перехід від ручної праці до праці механізованої і, в цьому зв’язку, з виникненням нових професій. Якщо в минулому професії були досить стабільними, то тепер вони за короткий термін стали зазнавати суттєвих змін, що викликало ряд труднощів у їх освоєнні. Ці труднощі, що знайшли своє зовнішнє вираження в зростанні плинності кадрів, нещасних випадків були обумовлені тим, що при прийнятті на роботу нових осіб не враховувалися їх індивідуально-психологічні особливості і не перевірялася їх відповідність вимогам професії.
Значний поштовх у розвитку професіографії зробив американський дослідник Ф.Парсонс, який виступив у 1908 році ініціатором створення професійних консультацій, які ставили за мету визначення професійної придатності підлітків до тієї чи іншої професії шляхом співставлення їх індивідуально-психологічних особливостей і вимог професії до працівника. Відкрите ним у Бостоні бюро профорієнтації послугувало прикладом для організації аналогічної служби у Франції, Німеччині, Швейцарії та інших країнах. У Росії також розгортається робота з вивчення професій у рамках психотехніки. У 20-ті роки в Ленінграді, Харкові, Києві, Казані, Дніпропетровську та інших містах виникли психотехнічні лабораторії, які займалися професіографічним вивченням професій. Але ця робота не призвела до науково-обґрунтованої професіографії. Характерною особливістю психотехніки була переважна спрямованість на проведення психологічних випробувань і професійної придатності, а не на аналіз професійної діяльності, було прагнення звузити вивчення професії до меж установлення придатності до виконання однієї ізольованої виробничої операції, звузити методику обстеження до досить обмеженої кількості . Розрізнені та різнопланові дослідження з професіографічного вивчення професій були малоефективними і не забезпечували побудову систематизованої професіографії. Відомі в ті часи психотехніки /Геллерштейн С.Г., Дунаєвський Ф.Р., Шпільрейн І.П та інші/ вважали, що недостатній розвиток професіографії гальмує становлення професійної орієнтації .