Глава 16. Оздоблювальні матеріали

Агломерований мармур однорідний за своїм складом, в його структурі відсутні властиві натуральному каменю тріщини та інші дефекти. Водопо- глинання менше, ніж у природного мармуру, отже, краща і морозостій- кість. Матеріал здатний витримати 50 циклів заморожування-відтавання, і в той же час він має низьку теплопровідність.

Агломеровані плитки зі значним змістом кварцового піску завдяки їх складу (до 95% кварцового піску, 4...5% смоли, пігменти та деякі інші до- бавки) набагато міцніші, ніж мармурові. Зносостійкість таких плиток на- ближається до керамічного граніту, тому їх облаштовують у приміщеннях із високою інтенсивністю руху.

Позитивними властивостями підлоги з керамічної плитки (гл. 4) є ви- сока декоративність, зносостійкість і довговічність, а також простота до- гляду та гігієнічність. Висока теплопровідність плитки компенсується в сучасному будівництві влаштуванням підлог із підігрівом.

Наливні бетонні підлоги — покриття з гладкою лицьовою поверхнею, які утворюються укладанням та механічним розрівнюванням дуже рухли- вої бетонної суміші (гл. 7). Необхідні експлуатаційні характеристики бе- тону досягаються використанням комплексу полімерних добавок. Товщина покриття — 5...25 мм. Ці підлоги доцільні для виробничих і складських приміщень з інтенсивним режимом експлуатації (рис. 16.2).

Мозаїчні покриття підлог відрізняються від звичайних бетонних біль- шою архітектурною виразністю, що досягається використанням декора- тивних заповнювачів із порід, що поліруються (наприклад, мармурової крихти), і шліфуванням поверхні (фото 51). Мозаїчні покриття можуть

473

бути виготовлені з природного каменю, керамічної (фото 52, а) та скляної плитки (фото 52, б).

Наливні полімерні підлоги (гл. 10) — перспективний вид безшовних ли- цьових покриттів для підлог великої площі в приміщеннях із підвищени- ми вимогами до гігієнічності, до експлуатаційних і естетичних властивос- тей покриття (рис. 10.10, а, б). Виготовляють наливні підлоги на основі рідков’язких олігомерів: епоксидних, поліефірних, поліуретанових тощо. Для забезпечення декоративного ефекту і поліпшення фізико-механічних властивостей до складу покриття вводять порошкоподібні та лускаті на- повнювачі і пігменти. Наливні підлоги можуть бути твердими (завтовшки 0,5...4 мм) та еластичними (гумоподібними, завтовшки 3...5 мм). Наливні полімерні підлоги добре піддаються чищенню і дезінфекції, вони стійкі до більшості хімічних реагентів.

Полімерні плитки (гл. 10, рис. 10.9) мають ряд переваг порівняно з ін- шими матеріалами для підлог: простота та надійність кріплення плиток до основи; зручність ремонту покриттів; можливість створення будь- якого малюнка і кольору підлоги; відсутність відходів при укладанні; еко- номія синтетичних смол (до 20%) у процесі виготовлення плитки порів- няно з рулонними покриттями. Плитки, як і всі полімерні матеріали, ха- рактеризуються високою горючістю, токсичністю та здатністю до старін- ня, крім того, вони менш гігієнічні порівняно з рулонними матеріалами та вимагають більших трудозатрат при укладанні.

Полівінілхлоридні плитки еластичні, міцні, стійкі до дії слабких розчи- нів кислот і мінеральних масел, водостійкі, але є горючими та здатними до старіння. Застосовують їх у житловому, громадському і промисловому будівництві.

Лицьовий шар гумових плиток складається з гуми на основі синтетич- ного каучуку, а нижній — з подрібненої гуми з бітумом. Виготовляють плитки вальцево-каландровим способом із наступним дублюванням по- лотна та висіканням плиток. Гумові плитки водостійкі, кислотостійкі, стійкі до стирання і термостійкі, пружні та еластичні, звуко- і теплоізоля- ційні, мають діелектричні та гідроізоляційні властивості, низьку тепло- провідність, легко миються. Застосовують такі матеріали у житловому, громадському і промисловому будівництві для покриття підлог у примі- щеннях із вологим режимом експлуатації.

Рулонні матеріали для підлог представлені різними видами лінолеуму (гл. 10) і ворсових покриттів. Ці види покриттів широко використовують у житлових, офісних та інших приміщеннях із порівняно невисокою ін- тенсивністю руху.

474

Перевагами лінолеуму (фото 43) є:

• відносно низька ціна (порівняно з паркетом і деякими іншими ви- дами покриття);

• високі показники волого- та зносостійкості, звуко- і теплоізоляції;

• можливість надання покриттям спеціальних властивостей (антиста- тичні, акустичні, антибактеріальні, струмопровідні тощо) для застосуван- ня в громадських та виробничих приміщення;

• проста підготовка основи під покриття; лінолеум укладають на суху поверхню без виступів і тріщин; для цього дерев’яну підлогу покривають фанерою, а бетонну — спеціатьними вирівнювальними розчинами;

• простота укладання.

Поруч із традиційними килимами (готовими виробами з обробленими краями) застосовують ковролін — килимове покриття (гл. 10), що предста- вляє собою рулонний матеріал із необробленими краями (фото 43, а, б). Поглинання шуму, тепло- і звукоізоляція — основні позитивні властивос- ті ковроліна. В той же час кожний вид килимового покриття має цільове призначення (офіс, готель, житловий будинок, спальня, хол та ін.). За- звичай таке покриття є елементом дизайну і поєднує необхідні функціо- нальні й експлуатаційні властивості.

Для влаштування паркетних покриттів (гл. 8) застосовують штучний паркет, паркетні дошки і щити, мозаїчний паркет. Для виробництва пар- кету використовують декоративні породи деревини з високою твердістю (дуб, бук, горіх, ясен, каштан, модрину тощо).

Паркет (фото 35, 37, а, б, рис. 8.10) класифікують за кольором та ви- дом розпилу (текстурою).

За кольором паркетні породи деревини умовно поділяють на колірні групи: світлі; жовті; рожеві; червоні; коричневі; темні (рис. 16.3).

За видом розпилювання паркет буває:

— тангенціальний — паркет вищої якості, який виготовляється із пла- нок, отриманих у результаті розпилювання стовбура за дотичною до річ- них кілець;

475

- радіальний — добірний паркет вищої якості тільки радіального роз- пилювання (площина розрізу проходить через серцевину стовбура за ра- діусом торця).

Перевагами паркету є екологічність, декоративність, достатня міц- ність і твердість; недоліками — складність монтажу, висока вартість, го- рючість, здатність до гниття, короблення при зміні вологості. Схему вла- штування підлоги з паркету наведено на рис. 16.4.

Ламіновані покриття для підлог — ламінат (гл. 8) — подальший розви- ток ідеї паркетної дошки, заснований на сучасних досягненнях технології пластмас (фото 37, в, г, д).

Більша частина ламінату, шо випускається, має малюнок натуральної деревини, рідше — каменю, керамічної плитки тошо. В основному, ламі- нат має форму дошки: довжиною 1200... 1300, завширшки 190...200 і за- втовшки 7...8 мм. Одна з тенденцій розвитку виробництва — розширення спектра форм (квадрати, прямокутники тошо), що дозволяє комбінувати малюнок підлоги. Покриття з ламінату відрізняються високою твердістю і зносостійкістю. Будь-які забруднення видаляють водою, миючими засоба- ми або розчинниками, що не впливає на декоративні властивості покриття.

Покриття д.чя підлог із натуральної пробки (фото 37, е, рис. 16.6) випу- скають декількох типів, шо відрізняються за конструкцією:

• покриття, які приклеюються, — призначені для приклеювання по всій площині плитки до основи;

• «плаваючі» підлоги, панелі яких проклеюються тільки в стиках, але не приклеюються до основи (монтаж виконується аналогічно паркетній дошці).

476