Довговічність, екологічність та простота виготовлення керамічних ма- теріалів забезпечили їм одне з провідних місць серед інших будівельних матеріалів. На сьогодні випуск керамічної цегли становить майже поло- вину обсягу виробництва всіх стінових матеріалів. Керамічні облицювальні плитки й досі лишаються основними матеріалами для опорядження стін та підлоги, для зовнішнього облицювання будівель. Універсальність влас- тивостей і широкий асортимент дають змогу використовувати керамічні вироби у найрізноманітніших конструкціях будівель і споруд загальнобу- дівельного та спеціального призначення.

1. Загальні відомості та класифікація керамічних матеріалів

Згідно із класичним уявленням, керамічними називають матеріали та вироби, які одержують формуванням, сушінням і подальшим випалю- ванням глинистої та інших видів мінеральної сировини з різними добав- ками або без них.

Поняття «кераміка» в останні часи трансформувалось. Сьогодні під ке- рамікою розуміють матеріали, отримані спіканням неметалевих порошків природного або штучного походження. Сучасну кераміку поділяють на конструкційну (цегла, камені, блоки), декоративну (облицювальні вироби — плити та плитки для зовнішнього і внутрішнього оздоблення) та функціо- нальну (спеціальні керамічні матеріали з електричними, магнітними, оп- тичними і теплофізичними властивостями).

Головними критеріями класифікації будівельних керамічних матеріалів та виробів є характер макро- та мікроструктури черепка, а також спосіб формування і призначення керамічних виробів.

За макроструктурою черепка керамічні матеріали поділяють на дві групи: пористі та щільні. До пористих умовно належать матеріали і виро- би з водопоглинанням більше 5% за масою. Такими матеріалами є стінові вироби, черепиця, облицювальні плитки для стін, заповнювачі для легких бетонів, теплоізоляційні вироби, фаянсові санітарно-технічні вироби, в середньому їх водопоглинання за масою становить 8...20 %, на зломі вони мають землистий вигляд, шорстку поверхню, непрозорі, при ударі дають глухий звук. Щільними матеріалами вважаються ті, що мають водопогли- нання за масою менше 5 %. До таких матеріалів відносять плитки для підлог, клінкерну цеглу, фарфорові санітарно-технічні вироби. Вони мають блиску- чий злом, гладеньку поверхню, при ударі дають чистий дзвінкий звук.

Мікроструктура керамічних матеріалів визначається співвідношенням між кристалічною та скловидної фазами. У грубокерамічних виробах, ви-

100

палених в інтервалі температур 950...1050°С, кількість склофази становить лише 8...10%. У спеченому фарфоровому черепку вона є основною (45...85%). У фаянсовому черепку переважає кристалічна фаза, а склоподібна розпо- ділена у вигляді найтонших прошарків між кристалами, зв’язуючи їх між собою. Наявність склофази знижує термостійкість виробів і підвищує їх

КРИХКІСТЬ.

Будівельну кераміку залежно від технології, тобто складу глинистих маса, режимів випалювання та прийомів декорування, і, відповідно, типу отриманого матеріалу поділяють на теракоту, майоліку, шамот, клінкер, фаянс, фарфор.

Теракота (terra — земля, cotta — випалена) — однотонний пористий не глазурований природно пофарбований керамічний матеріал або виріб,

що характеризується кольором від світло-кремового до червоно-корич- невого (лицьова цегла, облицювальна плитка, кахлі тощо).

Майоліка (назва походить від острова Мальорка) — пористий кераміч- ний матеріал, отриманий із використанням білої глини, покритий нспро- зорою глазур’ю (малі архітектурні форми, кахлі, плитки облицювальні).

Шамотні вироби — керамічні матеріали шорсткої зернистої текстури, які складаються з вогнетривкої глини та шамотного порошку (зернистий мате-

ріал крупністю 0,16...2,5 мм, який отримують подрібненням попередньо ви- паленої до спікання глини). Після випалювання вироби мають кольорову гаму від світло-жовтого до світло-коричневого, їх можна декорувати глазу- рями Шамотні вироби (облицювальна плитка, малі ахітектурні форми та елементи декору) є досить міцними, вогнетривкими, довговічними.

Клінкер — матеріал, отриманий на основі вогнетривкої глини, випале- ної при високій температурі до спікання з утворенням щільного, міцного,

морозостійкого, довговічного черепка (цегла для облицювання цоколів і фасадів, дорожня цегла, сходи, облицювальна фасадна плитка, плитка для підлог).

Фаянс (від італійського міста Фаєнца) — пористий (водопоглинання до 12%) керамічний матеріал білого кольору, вкритий шаром прозорої глазурі; шихта складається з білої глини, кварцу, польового шпату (глазу- рована біла та кольорова плитка, санітарно-технічні вироби).

Фарфор — щільний спечений керамічний матеріал, прозорий у тонко- му дарі, що відрізняється низьким водопоглинанням (до 1%), високою міцністю, термо- і хімічною стійкістю. Різновид фарфору без шару глазурі називають бісквітним фарфором. Також розрізняють м’який і твердий фа- рфор (облицювальна плитка, санітарно-технічні вироби). Напівфарфор — спечений білий керамічний матеріал із водопоглинанням до 5%.

101