1. Загальні відомості та класифікація

Покрівля — верхній шар даху, який захищає всі конструкційні елемен- ти споруди від атмосферних опадів і відводить вологу на землю. Крім то- го, покрівля забезпечує тепло- та звукоізоляцію приміщень, є декоратив- ним елементом будинку, сприймає вплив вітру, дощу, снігу, а в екстрених випадках, і вогню.

Сучасна покрівля повинна мати тепло-, паро- та гідроізоляційний шар, а також вентиляційну систему, систему водостоку і, за необхідності, систему підігріву та снігозатримки.

В процесі експлуатації покрівельні матеріали багаторазово піддаються зволоженню та висушуванню, заморожуванню у водонасиченому стані та відтаванню, температурним деформаціям, вітровим навантаженням, а та- кож впливу прямого сонячного випромінювання та кисню й озону повіт- ря, від чого покрівля руйнується швидше за інші конструкційні елементи будівлі.

Для виконання захисно-декоративних функцій у наведених умовах експлуатації покрівельні матеріали повинні мати такі властивості: водо-, морозо-, світло- та теплостійкість, бути достатньо міцними, сумісними за фізико-хімічними властивостями між собою (у багатошаровому гідроізо- ляційному покритті) та з матеріалом основи під покрівлею. Саме тому від вибору матеріалу покрівлі залежать строк її служби і надійність.

Покрівельні матеріали за видом вихідної сировини поділяють на метале- ві (зі сталі, алюмінію, міді й інших металів, а також їх сплавів); керамічні (черепиця); цементні (азбестоцементні листи, цементно-піщана черепи- ця); полімерні (скловолокнистий пластик, органічне скло, полікарбонат); бітумні (руберойд та його різновиди) тощо.

За конфігурацією покрівельні матеріали бувають: плоскі, хвилясті, па- зово-гребеневі, гребеневі, у вигляді оболонок.

435

За формою, розмірами та фізичним станом покрівельні матеріали мож- на поділити на 3 групи:

• рулонні — полотна площею від 7 до 20 м\ які постачають у рулонах (наприклад, руберойд, склоруберойд, пергамін, мембранні — великороз- мірні полотна площею від 50 до 500 м² (мембрани);

• мастичні (в’язко-пластичні) — в’язкі рідини, які після нанесення на поверхню утворюють водонепроникну плівку (бітумні, полімерні та біту- мно-полімерні матеріали) і використовуються для приклеювання рулон- них покрівельних матеріалів або при влаштуванні так званих безшовних (мастикових) покрівель;

• штучні— дрібнорозмірні елементи покрівлі площею від 0,02 до 2 м² (азбестоцементні листи та плити, керамічна, цементно-піщана і бітумна черепиця, металеві листи площею від 1 до 10 м² (листова сталь, металоче- рспиця, профільований настил)).

2. Рулонні покрівельні матеріали

Рулонні покрівельні матеріали класифікують за такими ознаками:

• за призначенням — для одношарового покриття, верхнього і нижньо- го шарів багатошарового покриття;

• за структурою полотна — основні (одно- багатоосновні) та безосновні;

• за видом основи розрізняють матеріали на картонній, скловолокнис- тій, комбінованій основі, на основі з полімерних волокон, з алюмінієвої фольги, з полімерних плівок;

• за видом в’яжучої речовини — бітумні; бітумно-полімерні; полімерні (еластомерні вулканізовані та невулканізовані, термопластичні);

• за видом захисного шару — матеріали з посипкою (крупнозернистою, лускатою, дрібнозернистою, пиловидною), з плівкою і з фольгою.

Сьогодні використовують рулонні покрівельні матеріали відразу декіль- кох поколінь. До першого покоління цих матеріалів належать, наприклад. руберойд, який не завжди відповідає сучасним вимогам, але широко за- стосовується особливо при ремонтних роботах (гл. 9). Руберойд із часом піддається деструкції внаслідок появи у покрівельному шарі тріщин через окиснення та полімеризацію бітуму під дією сонячного випромінювання. До того ж, картонна основа руберойду в процесі експлуатації зазнає гнит- тя та усадки. Вдосконаленим варіантом цього матеріалу є наплавлюваний руберойд, який отримують потовщенням нижнього покривного шару бі- туму до 1... 1,5 мм та наносять на основу підплавленням цього шару без приклеювальних мастик. Таким чином не лише спрощується та максима-

436

льно механізується процес влаштування гідроізоляційного килима, але й помітно підвищується якість приклеювання і забезпечується рівномірна витрата матеріалів клеєного прошарку по всій площі покрівлі.

Заміна картонної основи на більш довговічні матеріали (склоповсть, склосітку, склотканину) забезпечує підвищення біостійкості та міцності матеріалу, але зменшує розтяжність. Надалі виробництво рулонних мате- ріалів супроводжується: по-перше, заміною склооснови полімерними ма- теріалами; по-друге, застосуванням малоокисненого бітуму, модифікова- ного полімерами. Такі матеріали, наприклад євроруберойд, мають значно більшу масу (до 12 кг/м²), порівняно з матеріалами перших поколінь (гл. 9).

У модифікованому бітумі, який містить полімерні модифікатори, такі, як АПП (атактичний поліпропілен), ІПП (ізотактичний поліпропілен), СБС (стирол-бутадієн-стирол) процеси деструкції (старіння) значно впо- вільнені. Внаслідок цього, порівняно з традиційними покрівельними ма- теріалами на нафтовому бітумі (руберойд, пергаміни), сучасні матеріали на модифікованому бітумі мають строки експлуатації в декілька разів бі- льші (20...ЗО років без ремонту).

До переваг усіх рулонних матеріалів слід віднести те, що вони дозво- ляють створити гідроізоляційний килим із необхідною гарантованою то- вщиною, а до недоліків — велику кількість швів, які утворюються при його влаштуванні.

Мембранні покрівельні матеріали містять (поряд із самими мембрана- ми) фасонні елементи, призначені для влаштування будь-яких стиків і ку- тів покрівлі, самоприклеювальні стрічки для нестандартних кутів й інші комплектуючі, які значно полегшують проведення робіт та підвищують надійність покрівлі (гл. 9).

Головною перевагою мембранних покрівельних матеріалів є їх велика ширина, що дозволяє зменшити кількість швів. Крім цього, мембранні покрівельні матеріали мають високу еластичність, низьку масу та є стій- кими до перепадів температури.

До недоліків мембранних покрівельних матеріалів можна віднести не- можливість регулювання товщини покрівлі на найбільш відповідальних ділянках; необхідність більш якісної підготовки основи (стяжки); схиль- ність до механічних ушкоджень і до усадочних деформацій при тривалій експлуатації; вартість їх, як правило, на 20...30% більша, ніж вартість бі- тумно-полімерних рулонних матеріалів. Мембранні покрівельні матеріа- ли, такі, як ЕПДМ-мембрани (на основі етилен-пропілен-дієнового со- полімеру), ПВХ-мембрани (на основі полівінілхлориду), ТПО-мембрани (на основі термопластичних поліолефінів), рекомендовано застосовувати при влаштуванні та ремонті покрівель із нахилом до 10°.

437