6. Переваги та недоліки матеріалів на основі мінеральних в’яжучих речовин

1. Бетон — універсальний матеріал із високим рівнем надійності в різ- номанітних умовах експлуатації, призначений для зведення монолітно- каркасних та збірних промислових і громадських будівель, гідротехнічних та транспортних споруд.

2. Бетон — економічний матеріал завдяки наявності достатньої сиро- винної бази і відносно простої технології, що виключає високоенергоємпі процеси, такі, як випалювання та розплавлення.

3. Бетон — довговічний, достатньо вогнестійкий, міцний і стійкий до дії атмосферних впливів матеріал, який має високу несучу здатність та ви- тримує статичні та динамічні навантаження.

4. Бетон — матеріал, здатний до формоутворення, який можна викори- стовувати для створення складних крупнорозмірних конструкції будь- якої конфігурації як у монолітному вигляді, так і у вигляді дрібноштучних виробів. При цьому існує можливість покращення декоративних власти- востей не тільки за рахунок формоутворення, але і варіювання кольором та фактурою. Декоративний бетон характеризується високою архітектур- но-будівельною виразністю, гармонійним поєднанням із навколишнім середовищем.

5. Бетон — екологічно чистий матеріал', він складається з мінеральних складових, під час його виготовлення не утворюються рідкі, тверді, газо- подібні токсичні відходи. Замість природної сировини до складу бетону можна вводити відходи та побічні продукти промисловості, крім того, бе- тон можна застосовувати для зв’язування небезпечних (токсичних) відхо­дів у безпечні для людини матеріали.

6. Будівельні розчини за рахунок відсутності крупного заповнювача (порівняно з бетонами) мають підвищену пластичність і тому придатні до укладання без ущільнення. Технологічною особливістю використання будівельних розчинів є нанесення їх відносно тонким шаром на пористу основу (цеглу, бетон, пористий камінь), тому вони повинні мати високу водоутримувальну здатність, яку регулюють застосуванням наповнювачів та спеціальних добавок.

7. Сухі будівельні суміші є основою дія отримання широкого спектра високоефективних будівельних розчинів — від мурування стін і опоряд- ження будівель до покриття автомагістралей та спорудження промисло- вих об’єктів. Асортимент продукції представлений бетонами, муруваль- ними розчинами, штукатурками, гідроізоляційними, теплоізоляційними.

272

акустичними сумішами, клеями, шпаклівками, а також сумішами для влаштування підлог, що здатні до самовирівнювання. Гарантована якість сухої суміші забезпечується за рахунок високої технологічності заводсь- ких процесів і сучасним рівнем будівельної хімії.

8. Недоліком бетону та будівельного розчину є те, що це анізотропні матеріали. їм притаманні низька міцність на розтяг і згин, низька тріщино- стійкість, а також високі середня густина та коефіцієнт теплопровід- ності, відносно низькі термо- і корозійна стійкість. Подолання недоліків досягається керуванням складом та структурою матеріалу за допомогою певних технологічних прийомів, що обумовлює можливість отримання матеріалу з наперед заданими властивостями.

273

МАТЕРІАЛИ ТА ВИРОБИ З ДЕРЕВИНИ

Зв’язки людини з деревиною різноманітні і пов’язані з різними на- прямами виробничо-господарської діяльності, побуту та духовного жит- тя. 170...120 тис. років до н.е. люди будувати своє житло із гілок і жердин (нерідко в поєднанні з кістками великих тварин та камінням), використо- вувати ударні списи з деревини (рис. 8.1, а). Пізніше змінилась обробка деревини у зв’язку з застосуванням техніки пиляння, свердління та шлі- фування (рис. 8.1, б). 12...9 тис. років до н.е. на Близькому Сході, а далі в Європі широке розповсюдження отримали лук і стріли, почалося виготов- лення з деревини човнів (рис. 8.1, в, г).

У 3-му тис. до н. е. були винайдені пила та відповідна технологія обро- бки деревини. На Русі така технологія деревообробки зберігалася аж до XVII ст. До XIX ст. з деревиною було пов’язане суднобудування. З дере- вини виготовлялися ткацькі верстати, човники, гребені, веретена та інші знаряддя ткацтва. У XII...XIII ст. з деревини будували мости, кріпосні споруди, храми та палаци, деякі з них збереглися до наших днів як пам’ятки архітектури. Сьогодні в Україні налічують близько 1,5 тис. таких пам’яток — дерев’яних церков, побудованих 400...500 років тому, в тому числі чотири церкви у Львівській області (рис. 8.2, а-г).

Всесвітньо відомий архітектурний ансамбль Кижі (Карелія), що скла- дається з двох церков (Преображенської та Покровської) й дзвіниці XVIII...XIX ст. (рис. 8.3), є пам’яткою культурної спадщини Російської Федерації. Причому Преображснська церква (1714 р.) заввишки 37 м по- будована однією сокирою без цвяхів.

У XIX ст. почалося широке застосування круглого лісу для виготов- лення стовпів телеграфних і електричних ліній, а також шпал для заліз- ниць. Із цього часу неухильно збільшується використання деревини у це- люлозно-паперовій та лісохімічній промисловості, а також для вироб- ництва фанери, деревностружкових і деревноволокнистих плит, паперу та

274