шеннях. Сучасні технології передбачають лиття під тиском у пластикові форми, глазурування на автоматичних лініях роботами-напилювачами, випалювання в автоматизованих печах.

Санітарно-технічні вироби покривають прозорою або глухою (білою або кольоровою) глазур’ю. їх естетичні властивості пов’язують, у першу чергу, зі ступенем білизни, що оцінюється кількістю розсіяного відбитого світла. Вироби із фаянсу мають міцність при стиску майже 100 МПа, водо- поглинання не більше 12%; міцність виробів із напівфарфору становить відповідно 150...200 МПа, а водопоглинання не більше 5 мас. %; із фарфо- ру— міцність до 500 М Пата водопоглинання не більше 1 мас. %.

Для оформлення інтер’єру будинку, зимового саду та ландшафтного ди- зайну використовують вази, кашпо, фонтани, квітники, які виготовлені із фарфору, фаянсу та шамоту. Вироби із шамотної маси характеризуються шорсткою зернистою текстурою, теплими жовто-коричневими кольора- ми, їх також можна декорувати глазур’ю.

Для облицювання печей та камінів використовують кахлі — керамічні плитки, які зі зворотного боку мають вигляд відкритої коробки (румгіи) для кріплення при муруванні. Румпу та простір між облицюванням і му- руванням печі заповнюють глиняним розчином, змішаним із битою цег- лою. Найрозповсюдженішими є кахлі теракотові (неглазуровані), майолі- кові (покриті кольоровою глазур’ю або емаллю), фаянсові та фарфорові. Фаянсові та фарфорові кахлі також прикрашають кольоровою глазур’ю та рельєфними візерунками.

5. Керамічні вироби спеціального призначення

Дренажні труби виготовляють круглого, шести- чи восьмигранного пе- рерізу. Відформовані вироби сушать, а потім випалюють при температурі

920. .1050"С. Труби можуть бути неглазурованими, глазурованими з розтру- бами та без них. Водопоглинання черепка становить не більше 15 мас.%. морозостійкість не нижча F15. Дренажні труби зазвичай на поверхні ма- ють перфорацію (отвори), оскільки вони призначені для дренажу' земель- них ділянок, спортивних майданчиків, транспортних магістралей, буді- вель і споруд. Дренажні труби використовують дія меліоративних робіт, а також при осушенні фунтових основ будівель та споруд.

Каналізаційні труби виготовляють із тугоплавких або вогнетривких глин циліндричної форми з розтрубом на одному кінні. Після формування труби покривають із середини та ззовні кислотостійкою глазур’ю й випа- люють при температурі 1250...1300°С. Вони мають бути водонепроникними

124

та витримувати внутрішній гідравлічний тиск не менше 0,2 МПа. Водопо- глинання труб не повинно перевищувати 8 мас.%, а кислотостійкість ста- новить не менше 93%. Технічні характеристики: міцність на стиск 32...80 МПа, на згин — 15...40 МПа, на розтяг — 10...20 МПа, середня густина — 2200 кг/м³, твердість за шкапою Мооса — 7. Труби призначені для будів- ництва безнапірних мереж канатізації, якими транспортуються промис- лові. побутові та дошові нсагресивні й агресивні стічні води.

Кислототривкі вироби виготовляють із пластичних глип без домішок карбонатів, сульфіду заліза та гіпсу. До таких виробів належать: кислото­тривка цегла (міцність — 15...25 МПа, кислотостійкість — 92...96%, водо- поглинання — 8...12 мас. %, термостійкість не менше двох теплозмін); плит- ки кислототривкі і термокислототривкі (міцність при стиску не менше 30 МПа, кислотостійкість — 96...98%, водопоглинання — 6...9 мас. %,тепло- стікість — 2...8 теплозмін); труби та фасонні частини до них (міцність — 30...40 МПа, кислотостійкість — 97...98%, водопоглинання — 3...5 мас. %). Кислотривка цегла та плитки призначені для опорядження підлог, фу- терування башт, резервуарів і печей на промислових підприємствах. Кера- мічніі кислототривкі труби виготовляють глазурованими з обох боків та за- стосовують для перекачування неорганічних і органічних кислот та газів під тиском до 0,3 МПа.

Вогнетривкі вироби — це вироби, які застосовують для будівництва промислових печей і теплових агрегатів, що працюють при високих тем- пературах. їх поділяють на вогнетривкі (1580... 1770°С), високовогнетривкі (1700...2000°С) та найвищої вогнетривкості (понад 2000°С). Найпоширені- шими є кремнеземисті — алюмосилікатні, а також магнезіальні та хроми- сті вогнетривкі матеріали.

Легкі заповнювачі. До основних видів легких заповнювачів на основі глинистої сировини належать керамзит, глинозольний керамзит, сланце- порит і аглопорит.

Керамзит — легкий штучний пористий заповнювач ніздрюватої будо- ви ут вигляді гравію, щебеню чи піску, який одержують при випалюванні сирцевих гранул, виготовлених із легкоплавких глинистих порід, здатних спучуватися при швидкому нагріванні до температури 1250°С. Насипна густина його становить 250...600 кг/м³.

Сланцепорит — аналог керамзиту, який отримують випалюванням глинистих сланців, здатних до спучування. За технічними характеристи- ками подібний до керамзиту.

Глинозольний керамзит — аналог керамзиту, який отримують при ви- палюванні сирцевих гранул, виготовлених із суміші глинистих порід із

125