Ландшафтний дизайн передбачає влаштування альпінарію (альпійсь- кої гірки) з використанням темного природного каменю з ламаними кра- ями. Одночасно з альпінарієм будують доріжки, тераси, а також водойми із такого ж каменю. Аналогічно можуть бути влаштовані кам’яні стінки, складені методом сухої кладки (вертикальне озеленення), підняті ступін- часті клумби, кам’янисті доріжки з рослинами між каменями. Для оформ- лення ландшафту також використовують періоди, шо складаються із декількох кам’яних арок, пов’язаних між собою дерев’яною решіткою.

3.7. Матеріали з природного каменю в інтер’єрі

В інтер’єрі монументальних споруд та громадських будівель гірські породи підбирають, враховуючи декоративні властивості. Вироби з грані- ту. лабрадориту, габро використовують, в основному, для інтер’єрів буді- вель громадського призначення (установ, палаців, театрів, готелів, ресто- ранів тощо). Здебільшого для оздоблення стін і колон у будівлях засто- совують породи середньої твердості або м’які: мармури, туфи, доломіти, травертини, вапняки, вапняки-черепашники. Вибір каменю здійснюєть- ся з урахуванням функціонального призначення приміщень. В інтер’єрах громадських будівель з екстремальним режимом експлуатації (станції ме- тро. аеропорти, спортивні заклади, санаторно-курортних комплекси то- що) дія облицювання стін застосовують хімічно стійкі міцні, щільні по- роли, наприклад, граніт, діорит, габро, лабрадорит. Фактура каменю в інтер’єрі може змінюватись від полірованої до скельної (фото 8, а, б).

93

Цікаві декоративні рішення можуть бути при комбінуванні фактур на- віть у площині однієї стіни, наприклад, шліфована і рельєфна точкова шви між плитами є також елементом декору. Для влаштування карни- зів, огорож, парапетів раніше застосовували масивні профільні елемен- ти, але зараз усе частіше використовують облицювальний шар із тон- ких плиток.

Для облицювання стін та підлоги у вхідній зоні громадських будівель а також елементів декору доцільним є використання полірованого грані- ту, стійкого до дії механічних та хімічних впливів. Мармур можна засто- совувати при наявності брудозахисного покриття та при низькій інтенси- вності руху. В деяких випадках можуть бути використані сланець і щіль- ний вапняк завдяки його декоративності, відносно низькій стираності та невисокій вартості.

Природний камінь використовують не тільки для оздоблення стін підлог, але й сходів, колон (фото 9, а, б, в) та камінів. Деталі інтер’єра (підвіконня, плінтуси, дверні наличники), меблі (журнальні столики, по- верхні столів-стільників на кухні та у ванній кімнаті, барні стійки, табуре- ти) і суто декоративні елементи для оздоблення стін і підлог (флорентій- ська мозаїка, набірні мозаїчні панно, прикраси у стилі їс^ій (в перек- ладі з італьянської «окам’янілий») — усе це добре вписується в антураж не тільки класичного, але й сучасного інтер’єру.

Для підвіконня найчастіше застосовують мармур, але можна застосо- вувати і граніт. Для облицювання камінів (із відкритим полум’ям) придатні туф, вапняк-черепашник, пісковик, граніт, мармур (фото 10, а), базальт, малахіт, онікс, сланець (фото 10, в). Популярними також є каміни у етил кантрі, для облицювання яких використовують відносно легкі для оброб- ки природні камені — пісковик, травертин, вапняк тощо (фото 10, б). Пове- рхня каменю при цьому залишається шорсткою. Можна також застосову- вати граніт, колотий та бучардований, з висотою рельєфу до 5 мм.

Архітектурні елементи (перила, колони, балясини) можна виготовляти з будь-якого каменю, але часто для виробів складної конфігурації вико- ристовують м’які породи і породи середньої твердості (мармур, гіпс, тра- вертин тощо).

Для підлоги у ванній кімнаті, яка повинна бути нековзкою, не реко- мендують застосовувати полірований граніт, краще — неполірований мар- мур (фото 11, а, б). Шорстка поверхня сланцю не є ковзкою, і його вико- ристовують для облицювання підлоги навколо басейнів і ванн. В наш час із каменю виготовляють в основному плитку для оздоблення підлог та стін, і лише інколи — умивальники, ванни, піддони душових кабін, поверхі

94