Характерні риси музичного мистецтва епохи Відродження:

• нововведення в теорії музики, зокрема протиставлення музичними теоретиками (Й. Тіїнсторіс, Дж. Царліно) сучасної їм манери запису музики античній;

• розгляд музики як науки і порівняння її з арифметикою, гео- метрісю и астрономісю (число, числова пропорція, симетрія в

музичиш композицц) та поступовий перехід до н зіставлення зі словом (граматика, риторика);

• активне формування композиторських національних шкіл: нідерландської (Ґ. Дюфаї, Й. Окегем, Ж. Депре), італійської (Дж. да Паїв стріча, Джезуатьдо), французької (К. Жанекен), німецької (Г. Фінк, А. фон Брук), англійської (Дж. Тавернер), іспанської (К. де Моратес, Т. де Вікторія), чеської (Я. Турновський,

К. Гарант) тощо, а також індивідуальних композиторських стилів.

Винаходи музичного мистецтва:

поширення хроматизму,формування мажору й мінору, поява тонально-гармонічної функціональності, теорія одноголосних ладів, винахід великого і малого тризвуків (теорія Дж. Царліно), гомофонно-гармонічний склад, теорія темперованої діатонічної музики з додаванням хроматизмів (теоріяН.Вічентіно).

Музичні жанри Ренесансу:

Аматорське музикування: фротола, віланелла, вільянсико, шансон, мадригал; світські жанри (опера, балет), інструментальна музика (хоральні обробки, ричеркари, канцони, імпровізаційні п'єси — прелюдії, токати, фантазії), танцювальні жанри (нові жанри танцювальних жанрів, нотні танцювальні збірники, перші професійних танцмейстери).

Тетральне мистецтво: нові жанри, форми, театральні професії, нові принципи театрального мистецтва, побудува нових театральних приміщень (сцена і глядацька зала), нові використання музики, світла, декорацій. Поява жанрів - опери і балету. Жанри театру: ренесансна "наукова комедія", трагедія, іділія і народна комедія-імпровізація - "комедіїдель арте".

Театр європейського типу (В. Шекспір) - філософське осмислення характерів і образів (трагедії, комедії,хроніки).

Види декоративного мистецтва Ренесансу: керімічне мистецтво (керімічні ніколи, майоліка), медальєрне мистецтво.

Майоліка — різновид кераміки, що виготовляється з випаленої глини з використанням розписної глазурі.

Мистецтво виготовлення монет і медалей, яке занепало в Середні віки, знову відродилося в епоху Ренесансу. У цьому виді творчої діяльності було задіяно велику кількість ювелірів, художників і скульпторів. В Італії спостерігалось активне формування медальєрних центрів, зазвичай навколо князівських дворів — у папському Римі, в Неаполі, ІІармі, Мантуї, Венеції тощо. Медальсрне мистецтво цього періоду мало яскраво виражений аристократичний характер.

Популярними керамічними центрами, вироби яких вирізнялися індивідуальними формами та декором, стали Флоренція, Сісна, Урбіно, Дерута, Савона та ін. У цих містах виготовляли побутовий і високохудожній парадний посуд, весільний посуд з умовними портретами наречених тощо. У розписах переважали сюжетні сцени, східні орнаменти, італійські герби та рослинні візерунки.

Популярними керамічними центрами, вироби яких вирізнялися індивідуальними формами та декором, стати Флоренція, Сісна, Урбіно, Дерута, Савона та ін. У цих містах виготовляли побутовий і високохудожній парадний посуд, весільний посуд з умовними портретами наречених тощо. У розписах переважати сюжетні сцени, східні орнаменти, італійські герби та рослинні візерунки.

Ланшафтна архітектура - об'ємно-просторова організація території, об'єднання природних, будівельних і архітектурних компонентів у цілісну композицію, що несе певний художній образ. Ландшафтне мистецтво відноситься до просторових видів мистецтва.

Декоративні сади - сади із наявністю терас, партерів, водних ресурсів. Декілька різновидів партерів: сухий, водний, зі скульптурою, з арабесками (складними візерунками). Природу підкоряли геометричним фігурам (вистригання кущів під конус, кулю, стіну), ставки у вигляді дзеркал, русла річок у вигляді прямих каналів тощостворення заміських вілл з садами.