ТЕОРІЯ МИСТЕЦТВА

Античний стиль

Архітектура античності заклала фундамент для розвитку європейської архітектурної традиції (сукупність художніх засобів та прийомів) і визначила об’ємно-просто рову організацію споруд {пропорції, форми, декор).

Найбільші досягнення: створення ордерної системи, заснованої на доцільності, гармонійності, рівновазі окремих частин споруди; застосування системи регулярного планування міст, розробленої Гіпподамом; створення архітектурних ансамблів, у яких будівлі гармонійно поєднувались між собою та з природним ландшафтом; поява нових типів споруд: бібліотеки, мусейони тощо; винайдення бетону; будівництво багатоповерхових житлових будинків; зведення складних інженерних конструкцій: маяків, арок, куполів, мостів, акведуків.

Особливості давньогрецької архітектури: витонченість ліній, легкість і пропорційність форм; традиції декору колон доричного, іонічного та коринфського ордерів; побудова храмів у вигляді прямокутника, зусібіч оточеного колонадою; використання скульптурних зображень.

Особливості давньоримської архітектури: грандіозність, монументальність, багатство оздоблення; спорудження храмів у вигляді ротонди з колонадою біля входу; перевага базиліки серед громадських будівель; зведення меморіальних споруд.

Візантіиськии стиль

Характерними рисами візантійського стилю є урочистість, зовнішня пишність і внутрішня шляхетність, а також строга відповідність системі певних норм і правил, установлених церквою.

хрестово-купольний храм: система перекриття храмів, у центрі якого знаходиться купол, що спирається на чотири стовпи, при цьому до центрального простору примикають хрестоподібно розташовані циліндричні склепіння.

центричний храм: компактна, симетрична, невелика, але мала низку варіантів у плані (кругла, квадратна, гранчаста, хрещата). Християни будували їх на місцях загибелі власних святих або на місцях їх поховань, а також як хрещальні для нових членів секти — до їх введення в храм. базилікальний храм: (лат. basilica від грец. ваойїщ «царський дім») —

прямокутна у плані споруда, розділена в середині низкою колон або стовпів на 3—5 частин — нав. Середня нава, найвища, освітлюється через вікна над дахами бічних нав і зазвичай закінчується пів-круглою прибцудовою — абсидою. Перед входом до базиліки будували поперечне в плані приміщення — нартекс (притвор)..Винаходи архітекторів- в пошуках нових форм храму злдчі Візантії згайшли вирішення складному творчо- інженерному завданню: об'єднання прямокутної базиліки і

центричного храму (на прикладі храму Святої Софії в Константинополі). Здобутки культури Візантії вплинули на світову цівілізацію.

Романський стиль

Характерними рисами романського стилю в архітектурі є:

• масивні стіни, товщину яких підкреслювали вузькі прорізи вікон і поглиблені портали, та високі вежі, що згодом стали одними з головних елементів архітектурної композиції;

• система простих геометричних об’ємів (кубів, паралелепіпедів, призм, циліндрів), поверхня яких членувалася лопатками, ар- катурними фризами зі скульптурою і галереями;

• перевага напівциркулярної форми склепінь.

Особливості романських храмів, монастирів-фортець: використання

склепінчастих конструкцій, товсті і масивні стовпи і стіни, а отвори - рідкісними і вузькими. Характерні риси романської церкви: циліндричні і хрестові склепіння, велика кількість гладких поверхонь, скульптурний орнамент та підпружних арок. Подальшого розвитку отримали типи базилікальної і центричної церкви (від трьох до п'яти нефів), відділених від центрального простору рядами колон.

Особливості світської архітектури - замків-фортець: замки феодалів зводились на піднесених місцях і являлись центрами поселень (будівлі селян та робітників). У центрі двору феодального замку розташовувалася вежа, донжон, яка виконувала функцію житлового будинку. Нижній поверх призначався під комори, на другому розташовувалися спальні господаря, його дружини і дітей, на третьому знаходилися кімнати слуг. На даху стояв дозорець і уважно оглядав місцевість. Замок був оточений глибоким ровом. Міст, перекинутий через рів до головної вежі закривав головні ворота вежі. Замок і будівлі зведені поруч нього становили основу міста.

Для романського стилю в живописі характерні строго симетричні композиції, чіткий контурний рисунок, площинність зображень, порушення пропорційності фігур, неприродність поз, яскраві кольори та виразність зображень.

Монументальні живопис і скульптура романського стилю за художніми ознаками мистецтво схематичне, умовне. Для романської композиції характерні простір, позбавлений глибини, різномасштабні фігури, різкі кольорові гами. Сюжет - з Євангелія та Біблії займали головне місце в скульптурі й живопису.

Для романської скульптури характерні: монументальна узагальненість форм, відхилення від реальних пропорцій, завдяки яким людський образ часто стає носієм перебільшено експресивного жесту або частиною орнаменту, не втрачаючи при цьому напруженої духовної виразності. Скульптурні твори робили переважно із каменю та піщанику, вІталії — з мармуру. Поширеним було лиття з бронзи, різьблення скульптури з дерева.

Монументальні рельєфи - обємне скульптурне зображення, яке слугувало прикрашенням храмів та архітектурних споруд.

Книжкова мініатюра відзначалася високим декоративним рівнем виконання. Особливу роль в ній відігравали орнаменти - умовні зображення фантастичних істот і птахів.

Види театрів романського стилю: театр мімів, театр пантомімів, театр мімансу, театр жонглерів.