• Дем'ян Многогрішний служив осавулом у війську Б. Хмельницького: спершу в полку Данила Нечая, потім – у Івана Богуна; згодом став полковником. 

• У вересні 1668 р. – московські війська перейшли у наступ на Лівобережну Україну; Д. Многогрішний переходить на їх бік та присягає на вірність московському цареві. 

• Д. Многогрішний обстоював широку автономію України у складі Московської держави.

• 9 Березня 1669 р. – на генеральній раді в Глухові д. Многогрішний був обраний гетьманом Лівобережної України; водночас було затверджено Глухівські статті.

Глухівські статті (березень 1669 р.) 

• Московські гарнізони і воєводи залишалися лише в Чернігові, Острі, Ніжині, Переяславі, Києві.

• Воєводам заборонялось втручатися у внутрішнє життя міст і сіл; вони очолювали тільки залоги.

• Збирання податків до московської казни закріплювалося за українською адміністрацією.

• Чисельність реєстру встановлювалась у 30 тис. козаків.

• Гетьманському уряду заборонялося проводити зовнішню політику.

• Гетьман мав лише право посилати своїх представників на дипломатичні переговори, які стосувалися України.

• Гетьман мав право утримувати наймане військо – 1 тисячу компанійців. Многогрішний поводився самовладно і незалежно; самовільно, без відома старшини, роздавав землі, урядові посади; у нього проявились риси диктатора, тому він конфліктував зі значною частиною старшини.

  • Гетьман швидко втратив популярність і підтримку своїх прихильників; для своєї особистої охорони він використовував російські загони, бо не довіряв козакам.

  • У 1672 р. старшинська верхівка організувала змову і звинуватила Д. Многогрішного у зраді; після суду в Москві Д. Многогрішного відправили на заслання до Сибіру разом із родиною.

Продовження воєнних дій Петром Дорошенком

• Січень 1669 р. – Дорошенко розгромив загони П. Суховея; не зумівши зберегти територіальну цілісність України, Дорошенко вирішив прийняти протекцію турецького султана.

• Березень 1669 р. – відбулась Корсунська рада, яка ухвалила союз із Туреччиною, сподіваючись за турецької допомоги визволити всю Україну.

• На Правобережжі знову спалахнула громадянська війна; у липні 1669 р. – на раді в Умані козаками трьох правобережних полків гетьманом був обраний Михайло Ханенко; його підтримували запорозькі козаки та польський уряд. 

• Вересень 1670 р. – Острозька угода, яку уклав М. Ханенко з Польщею; не передбачалося жодної автономії для України; наприкінці жовтня польський король офіційно затвердив Ханенка гетьманом Правобережної України.

• ^ Кінець травня 1672 р. – 100-120-тисячне військо, очолюване султаном Мухамедом IV рушило в похід на Брацлавщину.

• Липень 1672 р. – українсько-татарське військо розгромило польське військо на Поділлі; ^ 8 липня було розбито польське військо та загони Ханенка; 18 серпня 1672 р. – об'єднані українсько-турецько-татарські сили здобули фортецю Кам'янець і рушили на Галичину; на початку вересня 1672 р. – було оточено Львів.

• 18 Жовтня 1672 р. – польський уряд, не маючи засобів для продовження війни, уклав у Бучачі мирний договір з Туреччиною.

Бучацький мирний договір 18 жовтня 1672 р.

• Подільське воєводство Польща віддавала Туреччині.

• Польща зобов'язувалася заплатити Туреччині контрибуцію.

• Визнавалася влада П. Дорошенка на Брацлавщині й Південній Київщині.

• П. Дорошенко проголошувався правителем України в давніх її кордонах (практично це були території Брацлавщини і Київщини); з цих земель виводилися всі польські залоги.

  • Визнання Річчю Посполитою незалежності Української держави, відмова її від Правобережної України дали підставу Московській державі вважати, що вона має право відновити боротьбу за Правобережжя, не порушуючи Андрусівського перемир`я 1667 р.

Гетьманство Івана Самойловича (1672 – 1687 рр.)

• 16-17 червня 1672 р. – відбулась генеральна рада в Козацькій Діброві біля Конотопу, на якій гетьманом було обрано генерального суддю Івана Самойловича; крім виборів, на раді було проведено переговори та укладено угоду між гетьманом та московським урядом, під назвою – Конотопські статті.

Умови Конотопських статей 1672 р.:

• Гетьману заборонялося без царського указу та Старшинської ради висилати посольства до інших держав та підтримувати відносини з Дорошенком. 

• Гетьманові не дозволялося позбавляти старшину посад, карати без згоди старшинської ради або вироку військового суду.

• Козацькі посли не мали права брати участь в переговорах у справах, які стосувались України.

• Ліквідовувалася особиста охорона гетьмана з українських козаків.

  • І. Самойлович правив самовладно, прагнув зробити гетьманство спадковим; піклувався про особисте збагачення.

  • Він намагався створити аристократичну державу з міцною гетьманською владою; припинив скликання Генеральної військової ради, а всі державні справи вирішував зі Старшинською радою.

  • Було запроваджено бунчукове товариство – козацька старшина, яка підпорядковувалась безпосередньо гетьману.

  • Протидіяв спробам Запорозької Січі отримати політичну самостійність. 

  • Було створено адміністративно-територіальний поділ Лівобережної України; сформувалися судові та адміністративні установи, які збереглися протягом століття.

  • Сприяв розширенню гетьманського, старшинського та монастирського землеволодіння.

  • Всупереч намаганням старшини та Конотопським статтям, для забезпечення порядку в Гетьманщині, І. Самойлович утримував наймане компанійське та сердюцьке військо, а з часом сформував декілька охочих полків.

  • Гетьман щедро роздавав землі та важливі посади своїм синам та родичам; це викликало невдоволення старшинської верхівки; старшина використала невдалий похід російських і козацьких військ 1687 р. на Крим, як привід для звинувачення І Самойловича у зраді та позбавлення гетьманства. 

  • Цар повірив доносам; після довгих допитів і катувань гетьмана заслали до Сибіру; все його майно було конфісковано і перейшло у власність царя. І. Самойлович помер 1690 р. в Тобольську.