40.Етапи професійного шляху особистості за д.Сьюпером, їх характеристика.

Надалі на основі стадиальной моделі Е. Гинцберг Д. Сьюпер створив теорію, в якій були враховані деякі недоліки теорії Е. Гинцберг: невикористання загальнопсихологічних закономірностей, механічне СООТНЕСЕНИЕ професійних бажань і професійних реалій, недостатність методичного оснащення. Д. Сьюпер об'єднав феноменологічні концепти з диференціальної психологією, що і зумовило появу найпопулярнішою за кордоном теорії професійного розвитку. У 1952 р він висунув такі положення:

1. Люди характеризуються їх здібностями, інтересами і властивостями особистості.

2. На цій основі кожна людина підходить до ряду професій, а професія - до ряду індивідів.

3. В залежності від часу і досвіду змінюються як об'єктивні, так і суб'єктивні умови професійного розвитку, що обумовлює множинний професійний вибір.

4. Професійний розвиток має ряд послідовних стадій і фаз.

5. Особливості цього розвитку визначаються соціально-економічним рівнем батьків, властивостями індивіда, його професійними можливостями і т.д.

6. На різних стадіях розвитком можна управляти, з одного боку, сприяючи формуванню в індивіда інтересів і здібностей і, з іншого, підтримуючи індивіда в його прагнення «спробувати» реальному житті і в розвитку його Я-концепції.

7. Професійний розвиток полягає, по суті, в розвитку і реалізації Я-концепції.

8. Взаємодія Я-концепції і реальності відбувається при програвання і виконанні професійних ролей, наприклад, в фантазії, в бесіді з профконсультантом або в реальному житті.

9. Задоволеність роботою залежить від того, якою мірою індивід знаходить адекватні можливості для реалізації своїх здібностей, інтересів,

властивостей особистості в професійних ситуаціях, що в значній мірі визначається можливістю грати ту роль, яка здавалася підходящої на стадії професійного розвитку, які Д. Сьюпер назвав стадії пробудження і дослідження.

Професійний розвиток особистості більшість авторів розглядають як інтеграцію двох процесів: розвиток особистості в онтогенезі, тобто на всьому життєвому шляху, і професіоналізація особистості з періоду початку професійного самовизначення до завершення активної трудової діяльності. Саме з цих позицій варто сприймати модель професійного розвитку Д. Сьюпера, що включає такі етапи:

1. пробудження (від народження до 15 років) – розвиток «Я-концепції» через фази інтересів (11-12 років) і здібностей (13-14 років);

2. дослідження (15-24 роки) – пошук індивідом себе в різних ролях з урахування своїх реальних професійних можливостей;

3. консолідації (25-44 роки) – прагнення забезпечити в знайденому полі стійку особистісну позицію;

4. збереження (45-64 роки) – розвиток у межах знайденого професійного поля;

5. спаду (з 65 років) – часткове зниження активності професійного життя, спостереження за життям інших людей.

41.Стадії здобуття установок та трудових навичок особистості за р.Хейвігхерстом, їх характеристика.

Р. Хейвігхерст зазначав, що набуття установок і трудових навиків, є критеріями визначення етапів професійного шляху: Фази професійного шляху по Р. Хейвігхерсту

За Р. Хейвігхерсту придбання установок і трудових навичок, які дозволяють людям стати повноцінними працівниками, є критерієм визначення етапів професійного шляху:

1. Ідентифікація з працівником (від 5 до 10 років).

2. Придбання основних трудових навичок і формування працьовитості (від 10 до 15 років).

3. Придбання конкретної професійної ідентичності (від 15 до 25 років). Людина вибирає професію і починає себе до неї готувати. Вона набуває певний трудовий досвід, який допомагає їй зробити вибір в почати кар'єру.

4. Становлення професіонала (від 25 до 45 років).

5. Робота на благо суспільства (від 40 до 70 років).

6. Роздуми про продуктивному періоді професійної діяльності (після 70 років).

Згідно з моделлю розвитку дорослих, розробленої американським геронтологом Р. Хейвігхерстом [Крайг, 2000], завданнями ранньої дорослості є:

• вибір чоловіка (дружини);

• підготовка до подружнього життя;

• створення родини;

• виховання дітей;

• ведення домашнього господарства;

• початок професійної діяльності;

• прийняття громадянської відповідальності;

• знаходження відповідної соціальної групи.

Людина в період ранньої дорослості стоїть перед необхідністю вибору і рішення багатьох проблем. На думку Е. Еріксона [2000], головна проблема, яка потребує свого вирішення, - протиріччя між близькістю і ізоляцією. Близькість вимагає встановлення приносять взаємне задоволення тісних відносин з іншою людиною, які можливі лише при досягненні ідентичності, коли не виникає ризик втратити себе при єднанні з іншим. Якщо людина на даній стадії не здатний встановити глибокі особисті зв'язки, досягти взаємності, то, відчуваючи бар'єр між собою та іншими, він буде переживати ізоляцію.