4.4. Сюжет і композиція

Важливе місце в системі цілісності художнього твору посідають такі категорії як сюжет і композиція.

4.4.1.Сюжет і фабула

Термін “сюжет” походить від франц. – sujet – предмет, тема; похідного від лат. subjectum – підкладене. Його до широкого наукового вжитку першими ввели французькі класицисти, зокрема Н. Буало у відомій праці “Мистецтво поетичне”. Сюжет – система подій, що їх відтворено в художньому тексті, через які автор розкриває людські характери в певному часо-просторі й зміст твору. Ці події лежать в основі предметного світу твору. Вони складають невід’ємну частину форми. Сюжет є динамічною її складовою, оскільки передбачає розвиток, рух, зміни. Сюжет є органічною частиною будь-якого епічного, драматичного чи ліричного твору в художній літературі. Щоправда, окремі дослідники (наприклад, В. Халізєв) вважають, що сюжет в ліричному творі є присутнім далеко не завжди, оскільки “він скупо деталізований і надзвичайно компактний” [2, 217]. Проте скупа деталізованість і надзвичайна компактність не свідчить про те, що ліричний твір повністю позбавлений сюжету. Просто в ліричному творі він носить точечний характер, бо там ми маємо справу не з ланцюгом подій, а скоріше з порухами душі, які однак мають свої вузлові точки, власну еволюцію в тексті. Розглянемо, для прикладу, вірш Л. Костенко “Тут обелісків ціла рота…”:

Тут обелісків ціла рота

Стрижі над кручею стрижуть.

Високі цвинтарні ворота

високу тишу стережуть.

Звання, і прізвища, і дати.

Печалі бронзове лиття.

Лежать наморені солдати,

а не проживши й півжиття.

Хтось, може, винен перед ними.

Хтось, може, щось колись забув.

Хтось, може, зорями сумними

у снах юнацьких не побув.

Хтось, може, має якусь звістку,

які несказані слова…

Тут на одному обеліску

є навіть пошта польова.

У цьому вірші Л. Костенко немає звичайного розвитку подій, більш притаманного для епічних і драматичних творів. Сюжет носить точечний характер. Він будується за принципом низхідної градації: перша точка – цвинтар, друга – надписи на пам’ятниках, третя – узагальнюючі роздуми ліричного героя про полеглих. Практично, сюжет цього вірша зводиться до руху емоцій і настроїв, ключовими точками яких є сюжетні вузли.

Навіть у маленькому ліричному вірші завжди наявний нерозвинений сюжет, що носить точечний характер. Наприклад:

Спалені камені

Не лише

Пам’ятають

Гірку правду про світ (А. Мойсієнко).

Поруч з сюжетом у літературознавстві поширеним є термін “фабула” (від лат. fabula – байка, переказ).

Фабула – це короткий зміст подій, що відбуваються в художньому творі, поданий у хронологічній послідовності. Авторство терміну належить давньогрецькому мислителю Арістотелю, який розглядав фабулу як поєднання окремих фактів, сукупність пригод, що лежать в основі твору. Пізніше, на рубежі ХІХ – ХХ ст. фабулу стали тлумачити як вираження сюжету, його логічно-послідовну схему. Представники російського формалізму 20-х років (В. Шкловський, Б. Томашевський, Ю. Тинянов та ін.) спробували розмежувати поняття сюжет і фабула. На їхній погляд, сюжет будь-якого твору практично неможливо переказати, його треба тільки наново прочитати слово в слово. Фабула дозволяє переповісти коротко зміст твору, вирівнявши часові параметри сюжету до хронологічної послідовності. А. Ткаченко вважає, що “між сюжетом і фабулою – взаємозалежність і співвідносність означника / означуваного” [14, 171]. Є й інша точка зору: сюжет – це те, що є предметом зображення в творі, а фабула – це характер цього зображення.