2.3. Мережева література

В останнє десятиліття завдяки безмежним можливостям Інтернету в його мережі з’явилася інтерактивна література. „Склалася вона завдяки масовому поширенню сайтів з вільною публікацією творів” [1, 77]. Причиною цьому є той факт, що в доком’ютерну еру новинки літератури потрапляли до читача через друк в товстих літературних часописах, а потім у книжках. Сьогодні цей процес не влаштовує сучасного читача, бо він займає від кількох місяців до року в часі. До того ж, зараз літературні журнали й видавництва не поспішають друкувати тексти молодих авторів, обмежуючись здебільшого творами відомих письменників, щоб не втратити наклади, від яких залежить їхній прибуток. Інтерактивна ж література з’являється в Інтернеті ж одразу після набору тексту автором. На неї набагато менший вплив має цензура. В комп’ютерній мережі останнім часом з’явилися проекти, де колективно пишуться твори. Наприклад, існуючі з середини 90-х років проекти „Буріме” та „Сонетник”. Перший з них – це літературна гра буріме (від фр. les bouts rimes – гра в римування закінчень). Другий – колективне написання сонетів з дотриманням схеми римування та розміру. Обидва ці проекти запропоновані Д. Маніним. Останнім часом з’явився проект, метою якого є написання хокку (хайку) – жанру стародавньої японської поезії. Уже є й приклади написання цілих творів за допомогою комп’ютерних програм. Зокрема в петербурзькому видавництві (Астрель – СПб, Росія) вийшов перший такий роман „Справжнє кохання” (2008), програма для написання якого створювалася майже рік, а сам текст „писався” машиною три доби.

Тексти художніх творів, розміщених в Інтернеті, є більш розкутими, в них набагато частіше трапляється невідредагована мова, вульгаризми, варваризми, обсценна (нецензурна) лексика. С. Чемеркін наголошує: „Художній стиль набув специфічних ознак, характерних для мови Інтернету взагалі. Насамперед це стосується обсягу художнього твору. Художні твори, розміщені в Інтернеті, стали помітно менших розмірів. Найпоширеніші в Інтернеті жанри прозових художніх творів – новели, оповідання, серед поетичних – вірші” [11, 65]. Особливістю подібних творів є їх креолізаційний характер, тобто поєднання вербальної частини з невербальною, що належить до інших знакових систем, зокрема, це можуть бути ілюстровані вставки в середині тексту, відеокомпоненти, гіперпосилання тощо.

Візуалізація художньої літератури, що має місце в творчості сучасних письменників-постмодерністів, вимагає появи нових термінів, пов’язаних з мережевою літературою, таких як гіпертекст, сайт, чат, блог, тим самим новітня література „демонструє свою принципову включеність до сучасного контексту мультимедійності і приналежність до інформаційного середовища й нових інформаційних технологій (наприклад, характерні для пост літератури атрибути „комп’ютерного письма”, гри мовами, шрифтами й гарнітурами, різними текстовими виділеннями; впровадження прийомів ком’ютерних ігр)” [ Кондаков, 42]. „Соціально-гуманітарна думка нашого часу зазнає колосального впливу з боку глобальних мереж інформації й могутності. Формуючи парадигму Net-універсалізму (від англ. net – мережа) з її сміливим комплексом ідей цей вплив суттєво оновлює ново часовий стан гуманітарії” [10, 3].