Запитання. Завдання

1. Що є предметом літературознавства як окремої галузі філології?

1. Назвіть основні та допоміжні літературознавчі дисципліни, дайте характеристику кожної з них.

2. Які зв’язки літературознавство має з мовознавством?

3. З’ясуйте специфіку зв’язків науки про літературу з філософією, історією, естетикою, фольклористикою, журналістикознавством, мистецтвознавством тощо.

4. Як виявляють себе зв’язки літературознавства з економікою, математикою, кібернетикою?

5. Чи можлива сьогодні єдина методологія літературознавства?

6. Які завдання стоять перед курсом “Вступ до літературознавства”?

Розділ 2. Література та життя

Художня література та інші види мистецтв

Предмет художньої літератури

Література як мистецтво слова

Документалістика та її предмет

Письменницька публіцистика

Соціальна функція літератури

1. Художня література та інші види мистецтв

2.1.1. Термін “література”

Термін “література” (від лат. literatura – писемність, похідного від litera – буква, літера) у буквальному розумінні означає писемність, тобто сукупність всього того, що написане за допомогою літер. М. Грушевський зазначав, що “література – слово, вжите Цицероном в значенні літературної, властиво граматичної освіти, знання” [3, 42]. Згодом, на погляд цього вченого, цей термін набув “значення суми писаних пам’яток: всього написаного, що зісталось від певного часу чи певного народу, чи певної категорії словесної творчості (“література математична”, “література драматична” і т.д.)” [3, 42]. У стародавньому Китаї поняття “література” означало сукупність писемних творів, які допомагали керувати державою. Автор такого потрактування літературознавець Цао Пі був сином імператора, що сам згодом успадкував трон свого батька, а тому інакше він думати просто не міг.

Сьогодні термін “література” асоціюється насамперед з мистецтвом слова, одним з багатьох видів мистецтв, що притаманні сучасному світові. М. Грушевський вважав: “Коли говориться про літературу без ближчого пояснення, то розуміють звичайно, що тут мова іде про красну літературу, лишаючи на боці всяку іншу “писемність” [3, 412]. Тобто, література – це мистецтво, що відтворює навколишню дійсність в образній формі, через художні образи, творить нову реальність за допомогою слова, згідно з естетичними законами. Література – це плід творчої уяви автора, реалізований у завершеному (може бути й незавершеному) тексті за допомогою літер (ієрогліфів – у літературах окремих народів Сходу). Художній твір – це об’єктивна реальність белетристики (художньої літератури). Його специфікою є те, що зміст завжди має віртуальний характер, а отже, виникає в свідомості реципієнта лише в уявних формах у процесі читання, коли реципієнт ніби налаштовується на ту хвилю, що її випромінював автор у момент творчої праці. Кожен літературний твір – це специфічний художній світ, де діють власні закони, зовсім не схожі на ті, що притаманні реальному світу. До того ж, письменник не відтворює його буквально, роблячи ніби фотографічний знімок, а узагальнює, відбирає необхідні факти і явища дійсності, пропускає через свою свідомість, естетично освоюючи у відповідності з власним задумом.

Однак, крім художньої літератури, існують ще й наукова (філософська, суспільно-політична, природнича, юридична тощо), релігійна літератури, журналістські тексти.