Системний підхід
Системний підхід – це методологія спеціального наукового пізнання і соціальної практики, а також пояснювальний принцип, в основі якого лежить дослідження об'єктів як систем.
Методологічна специфіка системного підходу визначається тим, що він орієнтує дослідження на:
розкриття цілісності об'єкту і механізмів, що забезпечують її;
виявлення багатообразних типів зв'язків складного об'єкту;
зведення цих зв'язків в єдину теоретичну картину.
18
Системний підхід реалізує представлення складного об'єкту у вигляді ієрархічної системи взаємозв'язаних моделей, що дозволяють фіксувати цілісні властивості об'єкту, його структуру і динаміку.
Системний підхід застосовується для вирішення різного роду складних завдань, до числа яких входять:
вдосконалення системи управління організації і аналіз її діяльності;
підготовка до впровадження системи управління підприємством;
впровадження систем менеджменту якості і їх сертифікація;
оптимізація, інжиніринг і реінжиніринг бізнес – процесів;
впровадження інформаційних систем на підприємстві;
документування корпоративних знань, зокрема у вигляді моделей прототипів.
Системний аналіз
Системний аналіз – це сукупність методологічних засобів,
використовуваних для підготовки і обгрунтування рішень по складних проблемах соціального, технічного і економічного характеру. Він грунтується на системному підході, а також на ряду математичних дисциплін і сучасних методах управління.
Головним завданням системного аналізу є пошук шляхів по перетворенню складного в просте, по розкладанню важкозрозумілого завдання на ряд завдань, що мають рішення.
Основною процедурою системного аналізу є побудова узагальненої моделі, адекватно тієї, що відображає властивості реальної системи і її взаємозв'язку, що цікавлять.
Принципи системного аналізу:
Оптимальність. В результаті аналізу необхідно знайти оптимальне рішення задачі.
19
Емерджентність. Цей принцип припускає наступна важлива властивість системи: чим більше система і чим більше відмінність між частиною і цілим, тим вище вірогідність того, що властивості цілого можуть сильно відрізнятися від властивостей його частин. Принцип емерджентності дозволяє виявити неспівпадання локального оптимуму цілей системи з глобальним оптимумом системи.
Системність. Дослідження об'єкту, з одного боку, як єдиного цілого, а з іншою, як частини крупнішої системи, з якою об'єкт знаходиться в певних відносинах.
Ієрархічність. Визначення в системі структурних відносин, що характеризуються впорядкованістю, організованістю взаємодій між окремими її рівнями по вертикалі.
Інтеграція. Вивчення інтеграційних властивостей і закономірностей
системи.
Формалізація. Отримання комплексних кількісних характеристик.
Основна ідея полягає в побудові за допомогою графічних методів системного аналізу сукупності моделей різних аспектів діяльності організації. Такі моделі дають можливість управлінцям і аналітикам отримати ясну загальну картину бізнес-процесів.
20
СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ
План
Структура системи
Структурний аналіз
Методологія структурного аналізу
Етапи структурного аналізу
Поняття моделі і моделювання
Структура системи
Структура системи – це сукупність стійких зв'язків об'єкту, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. З іншого боку, структура системи – часткове впорядкування елементів системи і відносин між ними за якою-небудь ознакою. Структура неможлива поза системою, так само як і система завжди структурована.
Структуризація направлена на:
виявлення реальних цілей системи;
з'ясування альтернативних шляхів досягнення цих цілей;
досягнення взаємозв'язків між елементами;
діставання можливості моделювання системи.
Перехід від системи до структури можна здійснити, якщо знайдені елементи і їх стійкі відносини. Як правило, існує безліч критеріїв вибору елементів, складових систему.
У організаціях може бути виділене декілька типових структур (рис. 7).
21
Рис. 7. Розбиття організації на структурні підсистеми
Введемо декілька визначень.
Організаційна структура – це структура, елементами якої є підрозділи організації різного рівня ієрархії, а відносинами – відносини входження і керівництва-підпорядкування.
Виробнича структура – частина організації, що виконує завдання оперативного управління виробництвом і що забезпечує випуск продукції і/або надання послуг.
Функціональна структура – це структура, елементами якої є функції,
підприємства, що реалізовуються підрозділами, а відносинами – зв'язки, що забезпечують передачу між елементами предметів праці.
Інформаційна структура – сукупність центрів виробництва, збору,
аналізу і розповсюдження інформаційних потоків.
Структура виходів організації – сукупність матеріальної і нематеріальної продукції, діяльності організації, що є результатом, і що поставляється нею в зовнішнє (по відношенню до неї) середовище.
Структура входів організації – сукупність матеріальної і нематеріальної продукції, використовуваної для здійснення діяльності
організації.
Юридична структура – сукупність бізнес-одиниць з безліччю організаційних, адміністративно– правових відносин між ними, а також відносин власності і контролю.
Фінансово-економічна (фінансова) структура – сукупність центрів обліку з фінансовими потоками між ними.
Штатна структура – склад підрозділів і перелік посад, розміри посадових окладів і фонд заробітної плати.
Соціальна структура – розбиття персоналу організації на групи за
соціальними показниками.
22
Територіальна структура – сукупність місцеположення елементів
організаційної структури.