3. Банківсько-кредитна система України
Банк – це установа, основним завданням якої є акумуляція тимчасово вільних грошових коштів, а потім розміщення їх від свого імені за умов повернення, терміновості, платності та забезпеченості.
Кредитна система – це сукупність банків та інших кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позичкових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу.
Кредитна система складається з кількох ланок:
банки;
парабанки (спеціалізовані кредитно - фінансові інститути, СКФІ);
поштові – ощадні установи.
Згідно з діючим банківським законодавством, розрізняють два основних типи побудови банківської системи:
однорівнева банківська система;
дворівнева банківська система.
Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв’язкі між банками, універсалізацію їх операцій і функцій.
Дворівнева банківська система характерна для країн з ринковою економікою і складається з двох рівнів.
Верхній рівень – емісійні (центральні) банки, які є банками в повному значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур.
Нижній рівень неемісійні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.
В Украін банківська система створюється з 1991 р.
Перше акціонерне міжбанківське об’єднання створено у 1992 р.
Асоціація українських банків об’єднує 130 банків.
У 1996 році п’ятьма банками країни – Промінвестбанком, Агропромисловим банком, Укросоцбанком, Ощадбанком і Укрексімбанком заснована Ліга великіх банків України.
Діюча банківська система України на даний час має таку структуру:
Національний банк України – перший рівень.
На другому рівні:
Акционерно-комерційні банки;
Спеціализовано – універсальні комерційні банки сформовані на акціонерній основі (Промінвестбанк, УКРСОЦБАНК, Агропромбанк “Україна”);
Спеціалізовані комерційні банки, що працюють на державній основі (Ексімбанк, Ощадний банк );
Інші комерційні банки.
4. Державний борг: внутрішній і зовнішній
Державний борг - це сума накопичених в країні за певний період бюджетних дефіцитів за мінусом профіцитів. Він поділяється на внутрішній і зовнішній.
Найбільшу небезпеку несе зовнішний борг.
перекладання боргових зобов‘язань на майбутнє покоління;
можливість втрати економічної незалежності країною;
відмова від боргових зобов‘язань загрожує дефолтом і фінансовою кризою в країні.
Існують такі форми залучення зовнішніх кредитів:
кредити або кредитні лінії, які надаються Україні іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями відповідно до міжнародних договорів;
міжбанківські кредитні лінії, Які надаються іноземними банками, оформлені за рішенням КМУ через Укрексімбанк або інші банки-агенти;
кредити, що надаються юридичним особам-резидентам через банки-агенти під гарантії Уряду.
Для оцінки заборгованості використовуються відносні показники:
коефіцієнт заборгованості, (Кз) - відношення суми державного боргу до обсягу ВВП. Критичне значення не повинно перевищувати 55% ВВП;
оефіцієнт обслуговування боргу, (Коб.) - відношення суми виплат по обслуговуванню боргу до величини експорту товарів чи послуг. Критичне значення не повинно перевищувати 150%;
коефіцієнт рівня заборгованості (Кр.з.) - відношення суми виплат по обслуговуванню боргу до доходів бюджету. Критичне значення не повинно перевищувати 250%.