- •Питання до екзамену
- •1. Політика як суспільний феномен та наукове поняття. Основні підходи до розуміння політики.
- •3.Научно-сконструированные
- •2. Етапи формування політології. Предмет, методи та функції політології.
- •3. Платон про суспільство і державу.
- •4. Політична теорія Аристотеля.
- •5. Концепція 2-х держав а.Блаженного. Політичні погляди ф.Аквінського.
- •6. Н.Макіавеллі і його роль у розвитку політичної думки. «Державець».
- •7. Генезис та еволюція лібералізму. Неолібералізм.
- •8. Генезис та еволюція консерватизму. Неоконсерватизм.
- •10.Політична думка Київської Русі
- •11.Зародження української державної ідеї в XVI – XVIII ст. Та її зв'язок з козацтвом.
- •12.Політичні погляди м.Грушевського і в.Винниченка.
- •13.Ідеї консерватизму і націоналізму в українській політичній думці поч. Хх ст.
- •14. Основи системного підходу щодо аналізу суспільства. Теорія т.Парсонса.
- •15.Політична система суспільства: сутність поняття, структура і функції.
- •16. Моделі політичної системи д.Істона і г.Алмонда.
- •17. Типологія політичних систем суспільства.
- •18. Політична влада. Сутність, структура, функції. Теорія розподілу влади.
- •19. Громадянське суспільство. Сутність, структура, принципи життєдіяльності.
- •20. Взаємозв’язок і взаємодія громадянського суспільства і держави
- •21. Правова держава.
- •22. Політичний режим.
- •23. Демократія
- •24. Авторитарний політ режим і його соц ефективність
- •25. Тоталітарний політ режим
- •26. Влада як соціальний феномен. Еволюція влади.
- •27. Державна влада. Структура, ресурси, функції
- •28. Легітимність і легальність політичної влади. Криза влади і шляхи її подолання.
- •29. Людина в системі політичних відносин. Особистість як суб’єкт і об’єкт політики
- •30. Політичні конфлікти. Сутність, етапи, шляхи її урегулювання
- •31. Політична діяльність особистості: сутність, мотиви, механізми реалізації. Типологія політичної поведінки особи. Конформізм і нонконформізм.
- •32. Політична участь та політичне функціонування. Політична позиція особи. Причини політичної пасивності й аполітичності громадян.
- •33. Політична культура суспільства. Сутність, функції, структура.
- •34. Типологія політичних культур.
- •35. Політична свідомість, її структура, функції, типи. Політична психологія як складова політичної свідомості.
- •36. Політична ідеологія: поняття, рівні реалізації та роль у функціонуванні політичних режимів. Десюст де трасі – французький філософ та економіст. Вперше вжив термін “ідеологія” у 1796 р.
- •Суспільно-політичні організації, рухи та об’єднання. Лобізм.
- •Політичне лідерство. Типологія. Функції політичних лідерів.
- •Сутність, функції і типологія політичних еліт. Класичні та сучасні концепції політичних еліт.
- •Держава: основні ознаки і функції. Функціональні моделі держави.
- •Держава: основні підходи до розуміння та теорії походження. Монархічна форма правління.
- •46. Президентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Суперпрезидентська республіка.
- •47. Парламентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Змішані форми республіканського правління.
- •47. Парламентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Змішані форми республіканського правління.
- •48. Форми державного устрою
- •49. Вибори як механізм сучасної демократії. Сутність референдуму.
- •50. Виборче право в сучасних демократіях. Основні принципи сучасного виборчого права.
- •51. Теория представительства. Модели представительства.
- •52. Современные избирательные системы. Анализ мажоритарной избирательной системы.
- •53. Современные избирательные системы. Анализ пропорциональной избирательной системы.
- •54. Мировая политика и международные отношения. Основные подходы к пониманию сущности мировой политики.
- •55. Внутренняя и внешняя политика государства: связь, механизмы формирования и реализации.
- •Інституціалізація міжнародної політики. Оон та її роль у міжнародних відносинах держав.
- •Геополітика, її категоріальний апарат та закони.
- •Основні геополітичні школи: континентально-європейська геополітика, її історія та сучасність.
- •Основні геополітичні школи: англосаксонська геополітика, її історія та сучасність.
- •Особливості сучасної геополітики. Глобалізація. Тенденції і напрямки сучасної глобалізації.
Інституціалізація міжнародної політики. Оон та її роль у міжнародних відносинах держав.
Міждержавні організації є стабільними об’єднаннями держав, заснованими на договорах, мають певну компетенцію й постійні органи. Складність міждержавних відносин викликала необхідність створення неурядових організацій, які є більш складними за структурою, ніж міждержавні. Такі організації можуть бути й чисто неурядовими, а можуть мати змішаний характер, тобто включати й урядові структури, і громадські організації, і навіть індивідуальних членів. Як суб’єкти міжнародних відносин міжнародні організації можуть вступати в міждержавні відносини від свого власного імені й у той же час від імені усіх держав, що входять до їх складу. Міжнародні організації охоплюють усе різноманіття міжнародних відносин. Найвизначальнішу роль серед них відіграє Організація Об’єднаних Націй (ООН). ООН має основну мету – підтримання миру у світі. Найбільший вплив в організації має США, оскільки ця країна складає основну частину фінансування фондів та програм ООН.
Геополітика, її категоріальний апарат та закони.
Геополітика (грец. geо – земля і роlitika – політика) – наука про закономірності розподілу та перерозподілу сфер впливу та владного контролю різних держав та міждержавних об’єднань у багатомірному геополітичному просторі; з традиційної, дещо застарілої точки зору (класична Г.) є політологічною концепцією, що вбачає в політиці якоїсь держави визначальну роль географічних чинників (просторове розташування країни, клімат, розмір території, кількість населення, наявність природних ресурсів тощо).
Підходи до визначення геополітики надзвичайно різноманітні: від ототожнення її з мистецтвом управління загальносвітовим процесом, державою чи іншою спільнотою, через твердження, що геополітика є цілісною самостійною наукою, до визнання її світоглядною концепцією майбутнього. Процес формування цілісного уявлення про геополітику як науку та вироблення єдиного поняттєво-термінологічного апарату ускладнює, однак водночас сприяє її методологічному збагаченню і розширенню сфери практичного застосування те, що серед геополітиків багато представників географічних, політичних, історичних та інших наук.
Основні геополітичні школи: континентально-європейська геополітика, її історія та сучасність.
Європейська континентальна школа Виникнення еволюційної теорії Ч. Дарвіна, поява соціологічних праць О. Конта і Г. Спенсера сприяли проникненню їх ідей у сферу політики. Термін "геополітика" (скорочений варіант словосполучення "географічна політика") був введений в науковий обіг шведським вченим Юханом Рудольфом Челленом (1864-1922). У формулюванні Челлена геополітика - це наука про державу як географічний організм, що розвивається в просторі. Основа існування держави - це сила, завдяки якій держави можуть розвиватися. У головному своїй праці "Держава як форма життя" Челлен розробляв проблему географічних основ створення сильної держави. Така держава, з його точки зору, повинно прагнути до розширення території шляхом завоювань і колонізації. У боротьбі за географічний простір виснажуються людські та матеріальні ресурси, але приєднання нових територій призводить до багаторазового збільшення державної могутності.
