- •Питання до екзамену
- •1. Політика як суспільний феномен та наукове поняття. Основні підходи до розуміння політики.
- •3.Научно-сконструированные
- •2. Етапи формування політології. Предмет, методи та функції політології.
- •3. Платон про суспільство і державу.
- •4. Політична теорія Аристотеля.
- •5. Концепція 2-х держав а.Блаженного. Політичні погляди ф.Аквінського.
- •6. Н.Макіавеллі і його роль у розвитку політичної думки. «Державець».
- •7. Генезис та еволюція лібералізму. Неолібералізм.
- •8. Генезис та еволюція консерватизму. Неоконсерватизм.
- •10.Політична думка Київської Русі
- •11.Зародження української державної ідеї в XVI – XVIII ст. Та її зв'язок з козацтвом.
- •12.Політичні погляди м.Грушевського і в.Винниченка.
- •13.Ідеї консерватизму і націоналізму в українській політичній думці поч. Хх ст.
- •14. Основи системного підходу щодо аналізу суспільства. Теорія т.Парсонса.
- •15.Політична система суспільства: сутність поняття, структура і функції.
- •16. Моделі політичної системи д.Істона і г.Алмонда.
- •17. Типологія політичних систем суспільства.
- •18. Політична влада. Сутність, структура, функції. Теорія розподілу влади.
- •19. Громадянське суспільство. Сутність, структура, принципи життєдіяльності.
- •20. Взаємозв’язок і взаємодія громадянського суспільства і держави
- •21. Правова держава.
- •22. Політичний режим.
- •23. Демократія
- •24. Авторитарний політ режим і його соц ефективність
- •25. Тоталітарний політ режим
- •26. Влада як соціальний феномен. Еволюція влади.
- •27. Державна влада. Структура, ресурси, функції
- •28. Легітимність і легальність політичної влади. Криза влади і шляхи її подолання.
- •29. Людина в системі політичних відносин. Особистість як суб’єкт і об’єкт політики
- •30. Політичні конфлікти. Сутність, етапи, шляхи її урегулювання
- •31. Політична діяльність особистості: сутність, мотиви, механізми реалізації. Типологія політичної поведінки особи. Конформізм і нонконформізм.
- •32. Політична участь та політичне функціонування. Політична позиція особи. Причини політичної пасивності й аполітичності громадян.
- •33. Політична культура суспільства. Сутність, функції, структура.
- •34. Типологія політичних культур.
- •35. Політична свідомість, її структура, функції, типи. Політична психологія як складова політичної свідомості.
- •36. Політична ідеологія: поняття, рівні реалізації та роль у функціонуванні політичних режимів. Десюст де трасі – французький філософ та економіст. Вперше вжив термін “ідеологія” у 1796 р.
- •Суспільно-політичні організації, рухи та об’єднання. Лобізм.
- •Політичне лідерство. Типологія. Функції політичних лідерів.
- •Сутність, функції і типологія політичних еліт. Класичні та сучасні концепції політичних еліт.
- •Держава: основні ознаки і функції. Функціональні моделі держави.
- •Держава: основні підходи до розуміння та теорії походження. Монархічна форма правління.
- •46. Президентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Суперпрезидентська республіка.
- •47. Парламентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Змішані форми республіканського правління.
- •47. Парламентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Змішані форми республіканського правління.
- •48. Форми державного устрою
- •49. Вибори як механізм сучасної демократії. Сутність референдуму.
- •50. Виборче право в сучасних демократіях. Основні принципи сучасного виборчого права.
- •51. Теория представительства. Модели представительства.
- •52. Современные избирательные системы. Анализ мажоритарной избирательной системы.
- •53. Современные избирательные системы. Анализ пропорциональной избирательной системы.
- •54. Мировая политика и международные отношения. Основные подходы к пониманию сущности мировой политики.
- •55. Внутренняя и внешняя политика государства: связь, механизмы формирования и реализации.
- •Інституціалізація міжнародної політики. Оон та її роль у міжнародних відносинах держав.
- •Геополітика, її категоріальний апарат та закони.
- •Основні геополітичні школи: континентально-європейська геополітика, її історія та сучасність.
- •Основні геополітичні школи: англосаксонська геополітика, її історія та сучасність.
- •Особливості сучасної геополітики. Глобалізація. Тенденції і напрямки сучасної глобалізації.
28. Легітимність і легальність політичної влади. Криза влади і шляхи її подолання.
Легальність політичної влади — це юридичне поняття, яке означає відповідність дій влади (спосіб завоювання та здійснення влади) діючому на той час законодавству.
Легітимність політичної влади відображається ставлення громади до влади. Легітимність означає згоду з владою, коли він добровільно визнає її право приймати рішення, які повинні виконуватися. Чим нижчий рівень легітимності, тим частіше вона буде спиратися силовий на примус.У науку поняття «легітимність влади» вперше було введено німецьким вченим Максом Вебером.
Вебер виділив три основних джерела (підстави) законності, правомірності політичної влади:
· традиційна легітимність (при монархічної форми правління за усталеною традицією влада переходить у спадок.)
· харизматична легітимність (політична влада знаходить якості законності в зв'язку з величезною популярністю і культом особистості політичного діяча, котрий очолює державну владу. Даний тип влади Вебер назвав харизматичним. Харизма (від грец. сharisma) означає божественний дар, милість. Цей тип легітимності політичної влади грунтується на виняткових, унікальні властивості, які виявляє лідер, що дозволяють йому виступати в якості пророка і вождя.)
· раціонально-правова легітимність (Ця влада визнається народом тому, що вона спирається на раціональні, визнані їм закони.)
Криза влади – ситуація, в якій правомірність існуючого соціального порядку піддається сумніву та відкрито висловлюється недовіра до існуючої влади. Вона свідчить про те, що політична влада не здатна переконати суспільство в необхідності і оптимальному функціонуванні існуючих державних інститутів і влад.
Звичайно розрізняють наступні характерні риси кризи: відсутність згоди в суспільстві стосовно політичної влади, невизнання громадянами процесу прийняття політичних рішень, надмірна конкуренція у боротьбі за владу, політична пасивність мас, які не звертають уваги на заклики влади, неспроможність владної еліти посилити своє політичне панування.
Шляхи подолання кризи влади.
Щоб, запобігти кризи влада повинна виражати інтереси різних груп населення і всього суспільства в цілому; також вона повинна успішно виконувати надану їй суспільну роль; влада повинна складатися з компетентних, кваліфікованих спеціалістів, здатних не тільки виконувати свої прямі обов`язки, а й завоювати авторитет у суспільстві; також державна влада має спиратися на головний закон країни конституцію, яка повинна супроводжуватися здійсненням конституційного нагляду, тощо.
В якості основних шляхів і засобів виходу з кризисних ситуацій для держави, де цінується думка громадськості, можна назвати такі:
· Підтримка постійних контактів з населенням.
· Проведення роз`яснювальної роботи відносно своїх цілей.
· Врівноваженність гілок влади.
· Посилення ролі правових методів для досягнення цілей і постійного поновлення законодавства.
· Дотримання правил політичної гри без попирання інтересів сил, які беруть у ній участь.
· Задоволення соціально-економічних потреб населення.
