- •Питання до екзамену
- •1. Політика як суспільний феномен та наукове поняття. Основні підходи до розуміння політики.
- •3.Научно-сконструированные
- •2. Етапи формування політології. Предмет, методи та функції політології.
- •3. Платон про суспільство і державу.
- •4. Політична теорія Аристотеля.
- •5. Концепція 2-х держав а.Блаженного. Політичні погляди ф.Аквінського.
- •6. Н.Макіавеллі і його роль у розвитку політичної думки. «Державець».
- •7. Генезис та еволюція лібералізму. Неолібералізм.
- •8. Генезис та еволюція консерватизму. Неоконсерватизм.
- •10.Політична думка Київської Русі
- •11.Зародження української державної ідеї в XVI – XVIII ст. Та її зв'язок з козацтвом.
- •12.Політичні погляди м.Грушевського і в.Винниченка.
- •13.Ідеї консерватизму і націоналізму в українській політичній думці поч. Хх ст.
- •14. Основи системного підходу щодо аналізу суспільства. Теорія т.Парсонса.
- •15.Політична система суспільства: сутність поняття, структура і функції.
- •16. Моделі політичної системи д.Істона і г.Алмонда.
- •17. Типологія політичних систем суспільства.
- •18. Політична влада. Сутність, структура, функції. Теорія розподілу влади.
- •19. Громадянське суспільство. Сутність, структура, принципи життєдіяльності.
- •20. Взаємозв’язок і взаємодія громадянського суспільства і держави
- •21. Правова держава.
- •22. Політичний режим.
- •23. Демократія
- •24. Авторитарний політ режим і його соц ефективність
- •25. Тоталітарний політ режим
- •26. Влада як соціальний феномен. Еволюція влади.
- •27. Державна влада. Структура, ресурси, функції
- •28. Легітимність і легальність політичної влади. Криза влади і шляхи її подолання.
- •29. Людина в системі політичних відносин. Особистість як суб’єкт і об’єкт політики
- •30. Політичні конфлікти. Сутність, етапи, шляхи її урегулювання
- •31. Політична діяльність особистості: сутність, мотиви, механізми реалізації. Типологія політичної поведінки особи. Конформізм і нонконформізм.
- •32. Політична участь та політичне функціонування. Політична позиція особи. Причини політичної пасивності й аполітичності громадян.
- •33. Політична культура суспільства. Сутність, функції, структура.
- •34. Типологія політичних культур.
- •35. Політична свідомість, її структура, функції, типи. Політична психологія як складова політичної свідомості.
- •36. Політична ідеологія: поняття, рівні реалізації та роль у функціонуванні політичних режимів. Десюст де трасі – французький філософ та економіст. Вперше вжив термін “ідеологія” у 1796 р.
- •Суспільно-політичні організації, рухи та об’єднання. Лобізм.
- •Політичне лідерство. Типологія. Функції політичних лідерів.
- •Сутність, функції і типологія політичних еліт. Класичні та сучасні концепції політичних еліт.
- •Держава: основні ознаки і функції. Функціональні моделі держави.
- •Держава: основні підходи до розуміння та теорії походження. Монархічна форма правління.
- •46. Президентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Суперпрезидентська республіка.
- •47. Парламентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Змішані форми республіканського правління.
- •47. Парламентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Змішані форми республіканського правління.
- •48. Форми державного устрою
- •49. Вибори як механізм сучасної демократії. Сутність референдуму.
- •50. Виборче право в сучасних демократіях. Основні принципи сучасного виборчого права.
- •51. Теория представительства. Модели представительства.
- •52. Современные избирательные системы. Анализ мажоритарной избирательной системы.
- •53. Современные избирательные системы. Анализ пропорциональной избирательной системы.
- •54. Мировая политика и международные отношения. Основные подходы к пониманию сущности мировой политики.
- •55. Внутренняя и внешняя политика государства: связь, механизмы формирования и реализации.
- •Інституціалізація міжнародної політики. Оон та її роль у міжнародних відносинах держав.
- •Геополітика, її категоріальний апарат та закони.
- •Основні геополітичні школи: континентально-європейська геополітика, її історія та сучасність.
- •Основні геополітичні школи: англосаксонська геополітика, її історія та сучасність.
- •Особливості сучасної геополітики. Глобалізація. Тенденції і напрямки сучасної глобалізації.
21. Правова держава.
Правова держава - політична організація, що створює умови для життєдіяльності індивідів, груп, інститутів громадянського суспільства на основі права.
Сутність правової держави полягає в першості права над владою, в обмеженні дії влади стояв над нею законом, безумовному підпорядкуванні влади, громадян і всіх суспільних суб'єктів діючому праву.
Ознаки правової держави:
дотримання вимог та норм конституції й законів держави всіма громадянами в усіх сферах життя суспільства;
дотримання вимог та норм конституції й законів держави у діяльності всіх громадських і політичних організацій, не виключаючи й правлячу партію;
дотримування вимог та норм конституції й законів держави при формуванні органів влади, у боротьбі за владу, у політичній взаємодії;
легальна діяльність не лише правлячих, а й опозиційних партій, об'єднань, рухів, багатопартійність;
поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;
визначальна роль суду у розв'язанні всіх спірних питань;
підконтрольність суду всіх без виключення громадян та інституцій, право кожного оскаржити в судовому порядку неправомірні дії посадових осіб та державних органів;
незалежність судової влади від пануючих політичних сил та органів державного управління;
визнання і здійснення на практиці принципів конституціоналізму й законності, верховенства права, конституційний нагляд за дотриманням законності;
рівноправ'я громадян та рівні вимоги для всіх;
доступність суспільно важливої інформації, незалежність засобів масової інформації;
розв'язання питань та прийняття загальних рішень за ознакою більшості з неодмінним урахуванням і поважанням прав меншості.
Метою створення правової держави є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства. Отже, правова держава і громадянське суспільство формуються спільно, і даний політичний процес триває певний історичний час, який вимагає цілеспрямованих зусиль, великої волі. Усе цивілізоване людство живе в правових державах, в яких намагаються знайти найкращу форму майбутнього суспільного ладу, тобто такого, який можна назвати демократичною державою.
Побудову правової держави визначено ж одну із основних стратегічних цілей у платформах і програмах переважної більшості політичних течій та партій. Однак абстрактно сформульована мета обов'язково передбачає вироблення практичних заходів для її досягнення, розроблення програми предметних дій, яка розрахована в часі й орієнтована на конкретні соціальні обставини. А вони сьогодні складаються таким чином, що, крім побудови правової держави, в сучасній країні треба будувати державу соціальної орієнтації, де „соціальна держава" означає розширення обов'язків держави - від забезпечення внутрішнього порядку і зовнішньої безпеки до відповідальності за добробут громадян.
Як наголошують вчені, „така держава передбачає наявність певного комплексу соціальних прав громадян і певний рівень соціальної захищеності, соціальної справедливості" . „Невід'ємним елементом соціальної політики, - вважає О. Стояк, - повинна стати її взаємопов'язаність з економічними реформами" .
