МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини,
фізичного виховання і здоров’я
Фізична реабілітація сколіозу у дітей
Запоріжжя, 2014 рік.
Михалюк Є.Л., Ткаліч І.В., Черепок О.О.
Фізична реабілітація сколіозу у дітей. Навчально-методичний посібник. – Запоріжжя: ЗДМУ, 2014. – 60 с.
Укладачі:
Михалюк Є.Л., д.мед.н., професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я Запорізького державного медичного університету.
Ткаліч І.В., асистент кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я Запорізького державного медичного університету.
Черепок О.О., к.мед.н., асистент кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я Запорізького державного медичного університету.
Рецензенти:
Іванько О.Г. д.мед.н. професор, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб Запорізького державного медичного університету.
Богдановська Н.В., д.біол.н., професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації та здоров’я Запорізького національного університету.
Навчально-методичний посібник складено на основі діючого навчального плану та програми з навчальної дисципліни «Фізична реабілітація та спортивна медицина» для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації для напрямку підготовки «Медицина» 1101, для спеціальностей 7.110101 «Лікувальна справа», 7.110104 «Педіатрія», відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики і освітньо-професійної програми підготовки фахівців, затвердженими наказами МОН України від 16.04.03 №239 і від 28.07.03 №504, та відповідно до нового навчального плану МОЗ України, розробленого на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) та затвердженого наказом МОЗ України від 07.12.2009 р. № 929 та від 08.07.2010 р. №541.
Навчально-методичний посібник призначений для самостійної роботи студентів медичних факультетів за фахом «педіатрія» при підготовці до практичного заняття з «фізичної реабілітації та спортивної медицини» з теми «Фізична реабілітація в педіатрії. Фізична реабілітація сколіозу у дітей».
Навчально-методичний посібник обговорений і затверджений на засіданні циклічної Методичної комісії від терапевтичних дисциплін Запорізького державного медичного університету і рекомендований до видання Центральною методичною радою Запорізького державного медичного університету (протокол № 5, від 15.05. 2014).
Фізична реабілітація сколіозу у дітей Для самостійної підготовки студентів
4 Курсу медичного факультету за спеціальністю «педіатрія» до практичних занять з фізичної реабілітації та спортивної медицини.
Вступ. Протягом декількох десятиліть не припинялася дискусія стосовно проблеми спільності та розходжень у поняттях порушення постави і сколіозу. Статистика свідчить, що число порушень постави і сколіозу різко збільшується в шкільному віці через вертикальну нестійкість тіла.
Виникнення сколіозу та розвиток сколіотичної хвороби слід вважати багатофакторним процесом і з точки зору біомеханіки є результатом взаємодії впливів, які порушують вертикальне положення хребта, та пристосувальних реакцій, спрямованих на підтримання вертикальної пози, а уміння кваліфіковано коригувати хід її протікання є важливою проблемою консервативного лікування, насамперед, засобами фізичної культури і спорту в період росту та формування скелету дитини.
У системі заходів профілактики, лікування і реабілітації дітей, нажаль, продовжують переважати традиційні засоби лікувальної фізичної культури (ЛФК), такі як: гімнастичні комплекси вправ лікувальної і коригуючої спрямованості, фізичні вправи у водному середовищу і елементи способів плавання, корекції положенням і використання ортопедичних фіксуючих корсетів, використання масажу і фізіотерапевтичних процедур.
Складність проблеми, на думку багатьох авторитетних науковців, практиків, даних літературних джерел, полягає, насамперед, у багатофакторності розуміння причин виникнення сколіозу та вибору найбільш ефективних засобів і форм його лікування і реабілітації.
Хребет людини складається з 34 хребців: 7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 4-5 куприкових. Вони з'єднані між собою суглобами і міжхребетними дисками. Хребетний стовп служить, насамперед, опорою тілу, утворює кістяк торса, бере участь у рухах тулуба та є вмістилищем спинного мозку, захищаючи його від зовнішніх впливів.
До моменту народження дитини кожен хребець має три ядра окостеніння: одне розташовано в області тіла хребця і два у дугах. Процес злиття їх може йти з запізненням, і в цих випадках раннє вставання і ходьба, тобто передчасні навантаження на хребці, можуть викликати клиноподібну деформацію їх тіл. Крім того, варто враховувати, що апофізи тіл хребців починають осифікуватися тільки в 6-7 років, а процес їхньої суцільної оссифікації завершується лише до 13-15 років. Інтенсивне зростання кістяка при цьому припиняється. До цього ж часу завершується осифікація і гребнів крил клубових кісток. Її завершення служить прогностичною ознакою для оцінки можливостей подальшого прогресування сколіозу.
Володіючи значною стійкістю і міцністю, хребет у той же час має значну еластичність і рухливість, що йому забезпечують могутня мускулатура і капсульно-звяз'ковий апарат.
Після народження, у дитини поступово формуються фізіологічні вигини хребта. У підлітка і дорослого їх чотири: два лордози (шийний і поперековий) і два кіфози (грудний і крижовий). Вони розташовані в сагітальній площині, підсилюють стійкість і збільшують ресорні властивості, що дає можливість людині утримувати своє тіло у вертикальному положенні.
Порушення величини і форми фізіологічних вигинів у сагітальній площині прийнято називати вадою постави. Розрізняють такі її варіанти: плоску спину, круглу спину, кругло-ввігнуту спину і сутулу поставу. Останню ще називають тотальною круглою спиною.
Термін «сколіоз» був введений римським лікарем Галеном у II столітті нашої ери, у перекладі з грецької сколіоз означає «кривий». Гіппократ лікував викривлення хребта на спеціальному механічному верстаті, стискаючи хворого між двох пластин. Незважаючи на давню історію знайомства з цим захворюванням, клінічне вивчення його почалося лише в XVIII сторіччі, коли С. Roritansky і А.Меуег уперше провели клініко-анатомічні паралелі даної патології і повідомили про існування уроджених форм бічної деформації хребта.
Актуальність проблеми. Сколіотична хвороба – одне з найбільш поширених і складних захворювань опорно-рухового апарату, що рано виникає у дитячому віці, схильне до прогресування, викликає значні функціональні порушення внутрішніх органів, зменшуючи тривалість життя. У хворих з важкими деформаціями хребта можливі також неврологічні ускладнення у вигляді компресійної мієлопатії.
Прогресуючі форми сколіозу погано піддаються цілеспрямованому консервативному лікуванню, а тяжкі форми III-IV ступеня потребують складних хірургічних втручань у спеціалізованих вертебральних клініках.
Поширеність сколіозу в світі, за даними різних авторів, складає 3,2-30% населення. (Гончаров Н.З., 2001; Воронович И.Р., 2004; Швецов В.И. зі співавт., 2004; Панкратова Г.С., 2007; Montgomery et al., 1990; Weinstein S., 1993). В структурі інвалідизації від хвороб опорно-рухового апарату хвороби хребта займають більше третини, половину з яких (56%) займає сколіоз.
В структурі самої сколіотичної хвороби статистичні дані наступні (Бойко В.В., Єрошкіна О.О., Чобітько С.М. - Полтава):
розподіл за ступенем викривлення: 90,1 % — І ст., 8,9 % — II ст., 1,0 % — III ст.;
за видами дуги викривлення: С-подібні (з однією первинною дугою викривлення, незалежно від сторони викривлення і рівня розташування вершини) — 90,1 %; S-подібні або комбіновані (з двома первинними дугами викривлення) — 9,3 %; S-подібні з трьома дугами — 0,6 %;
за стороною переважання основної дуги викривлення: вправо — 50,8 %; вліво — 49,2 %;
дівчата хворіють частіше, ніж хлопчики (67,2 и 32,8 % відповідно).