6.1.4 Природна вентиляція

Природна вентиляція в приміщеннях відбувається в результаті теплового і вітрового натиску. Тепловий натиск обумовлений різницею температур, а значить і щільністю внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий натиск обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а з підвітряної – розрідження.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомо, які об'єми повітря поступають і видаляються з приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрями і сили вітру, температури зовнішнього і внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію (просочування повітря через щілини у вікнах, дверях, перекриттях) і провітрювання, яке здійснюється при відкритті вікон і кватирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху або у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження і видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів і ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

6.1.5. Системи штучної (механічної) вентиляції, їх вибір, конструктивне оформлення. Місцева механічна вентиляція

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищати, підігрівати, зволожувати тощо) , більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дозволяє організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення.

Вентиляція припливна.

Припливне повітря прямує в приміщення, як правило, розсіяним потоком для чого використовуються спеціальні насадки.

Витяжна і припливно-витяжна вентиляція.

Витяжна вентиляція (рис. 6.1.2) складається з очисного пристрою 1, вентилятора 2, центрального 3 і відсмоктуючих повітряних ходів 4.

Рис. 6.1.2. Схема витяжної вентиляції

Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж 1 м над гребенем даху. Забороняється робити викідальні отвори безпосередньо у вікнах.

У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, пари, пилу витяжка повинна бути на 10% більшою, ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялися в суміжні приміщення з меншою шкідливістю.

У системі приточно-витяжної вентиляції можливе використання не тільки зовнішнього повітря, але і повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, необхідного для підігріву припливного повітря. Проте можливість рециркуляції обмовляється цілим рядом санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог.

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентрована подача припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних і легких теплових завіс.

Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних парасольок, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачі і інших пристроїв.