29) Екзистенціалістська категорія відповідальності у творчості брехта

Класична драма Брехта “Матінка Кураж і її діти” з оглушливою доказовістю малює трагічні плоди капітуляції людини перед злом світу.

П’єса побудована у вигляді ланцюжка картин, які описують окремі епізоди з життя маркітантки другого фінського полку. Маркітантів називали торговців, які супроводжували війська в походах. Матінка Кураж не має жодних ілюзій щодо ідейного підґрунтя війни і ставиться до неї вкрай прагматично – як до способу збагачення. Їй абсолютно байдуже, під яким прапором торгувати у своєму дорожньому магазинчику, головне, – що б торгівля була вдалою. Кураж також привчає до комерції і своїх дітей, які виросли в умовах нескінченної війни. Як будь-яка турботлива мати, вона піклується про те, що б війна їх не зачепила. Однак, проти її волі, війна невблаганно забирає у неї двох синів і дочку. Але, навіть втративши всіх дітей, маркітантка в своєму житті нічого не змінює. Як і на початку драми, у фіналі вона вперто тягне свій магазинчик.

Старший син – Ейліф, втілює хоробрість, молодший син Швейцеркас – чесність, німа дочка Катрін – доброту. І кожного з них гублять їх кращі риси. Таким чином, Брехт підводить глядача до висновку, що в умовах війни, людські чесноти призводять до загибелі їх носіїв. Картина розстрілу Катрін – одна з найсильніших в п’єсі.

На прикладі долі дітей Кураж, драматург показує «виворіт» людських достоїнств, яка відкривається в умовах війни. Коли Ейліф забирає у людей худобу, стає видно, що хоробрість перетворилася на жорстокість. Коли Швейцеркас ховає гроші за власним життям, неможливо не здивуватися його дурості. Німота Катрін сприймається, як алегорія безпорадної доброти. Драматург підштовхує замислитися над тим, що в сучасному світі, чесноти повинні змінитися.

Ідею трагічною приреченості дітей Кураж у п’єсі узагальнює іронічний «зонг» про легендарні особистості людської історії, які, нібито, також стали жертвами власних достоїнств. Більшу частину провини за зламані долі Ейліфа, Швейцеркаса і Катрін, автор покладає на їх мати. Не випадково в драмі їх загибель монтується з комерційними справами Кураж. Намагаючись, як «ділова людина» виграти в грошах, вона щоразу втрачає дітей. Тим не менш, було б помилкою вважати, що Кураж жадає лише наживи. Вона вельми колоритна особистість, навіть приваблива в чомусь. Цинізм, характерний для ранніх творів Брехта, з’єднався в неї з духом непокори, прагматизм – з кмітливістю і «Кураж», торговий азарт – з силою материнської любові.

Головна її помилка полягає в «комерційному» позбавлення від моральних почуттів підході до війни. Маркітантка сподівається прогодуватися війною, а виходить, що, за словами фельдфебеля, сама годує війну своїм «приплодом». Глибокий символічний зміст містить сцена ворожби (перша картина), коли героїня, своїми руками малює на клаптиках пергаменту чорні хрести для власних дітей, а після перемішує ці клаптики в шоломі (ще один ефект «відчуження»), жартівливо порівнюючи його з материнським черевом.

П’єса «Матінка Кураж та її діти» – одне з найважливіших досягнень «епічного театру» Брехта. Матінка Кураж виступає як символ покаліченою Німеччини. Однак, зміст п’єси виходить далеко за рамки німецької історії ХХ ст.: Доля матусі Кураж та втілене в її образі суворе застереження стосується не тільки німців кінця 30-х рр. -. Почала 40-х рр, а й усіх хто дивиться на війну як на комерцію.

Героїня заради багатства зраджує своїх дітей. Але торгівля йде добре і тому вона підтримує війну, яка стала для неї годувальницею. Анна впевнена, що про мораль краще говорити ситому, а не голодному.

Матінка Кураж по своїй суті не була злою людиною, навіть веселою та доброю господинею. При нагоді вона може навіть допомогти іншим, але якщо це «не вдарить» по її гаманцю.

Можливо, героїня стала такою через обставини, в яких складно проявляти гарні людські якості. Та найгірше те, що героїня пройшовши такий складний шлях особистих втрат, так нічому і не навчилась. Вона виправдовує втрати під час війни тим, що слабкі люди можуть гинути і в мирний час. А війна, на її думку, годує краще, ніж мир.

Бертольд Брехт, повідавши історію життя Матінки Кураж в далекому XVII столітті, хотів попередити своїх сучасників. Він показав, як їхня моральна сліпота та егоїстичність призводить до влади гітлерівців. Автор хотів аби його земляки подолали свою «сліпоту» та «німоту», як це зробила донька Анни Фірлінг – Катрін. Образ Матінки Кураж – це образ людини, яка не може зрозуміти істини, навіть багато втративши. В кінці драми вона вже сама тягне свій фургончик з метою й далі займатися торгівлею.

Багато хто з критиків звинувачували Бертольда Брехта в тому, що він не змусив свою героїню Матінку Кураж в фіналі «прозріти». Але це не було задачею автора. Його головною метою було прозріння читачів та глядачів.