14. Моделі інноваційного підприємництва.

15. Венчурні підприємства.

До передумов створення венчурів відносять :

1) необхідність розробки принципово нових продуктів і технологій, яких на ринку ще не має;

2) відокремленість від крупного поточного виробництва і можливість науково-технічної творчості;

3) наявність стійкої пропозиції на інвестиційному ринку;

4) можливість швидкого збагачення в результаті інтенсивної творчої праці.

16. Сучасні форми інтеграції ключових ресурсів інноваційного розвитку.

17. Розвиток інноваційних центрів в Україні.

Проведений аналіз сучасного стану технопарків в Україні на основі запропонованої сукупності показників дозволив виявити основні тенденції її розвитку, які, на жаль, мають переважно негативний характер (табл.1).

Як видно з таблиці за останні роки технопарки, позбавлені державної підтримки повністю втратили свої позиції, як лідери виробництва інноваційної продукції в Україні. Темп приросту реалізованої інноваційної продукції знизився у 2013 році на 98%. Експорт протягом 2011-2013 років зовсім не відбувався. Кількість робочих місць, що створені технопарками, за останні три роки зменшились на 80%. Технологічні парки посідали істотну частку у випуску інноваційної продукції промисловості (в 2003-2004 рр. вона становила майже 10 %) при тому, що цю продукцію виробляли 60 підприємств – учасників технопарків. В той же час інноваційну продукцію в промисловості реалізували понад 1000 підприємств. Це пов’язано з активною державною підтримкою технопарків непрямими методами: звільнення від сплати податку на прибуток, ПДВ, мита, ПДВ при імпорті товарів, сплата ПДВ податковим векселем при імпорті нового обладнання, устаткування та комплектуючих. У період з 2010 до 2013 р. (коли було скасовано усі податкові пільги) частка продукції технопарків зменшилась до 0,02 %, внаслідок погіршення умов виконання проектів. Поданий аналіз свідчить про неможливість технопарків України розвиватись без допомоги держави і її підтримки.

Таблиця 1

Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків України відповідно до змін державної підтримки *

Показник	Закон № 991 — XIV від 16.07.1999 р.			Закон № 3333 — XIV від 12.01.06 р.				Податковий Кодекс 2010 р.
	період		Темп приросту, %	період			Темп прирост, %		період		Зміна (до 2010 р.), %
	2000-2001	2004		2005	2010				2013
1	2	3	4	5	6		7		8		9
Обсяг реалізації інноваційної продукції, млн. грн.	177,0	1787,5	910	2272,9	455,0		-80		11,2		-98
Обсяг експорту, млн. грн.	74,0	294,0	297	367,0	95,0		-74		0		0
Частка продукції ТП в ІП,%	0,5	9,5	1800	8,1	1,1		-86		0,02		-98
Створено нових робочих місць, од.	314	828	164	399	25		-94		0		0
Перераховано до бюджету, млн. грн.	7,3	116,5	1496	148,6	78,0	47,5		1,8		-96

Одним з основних чинників розвитку локальних інноваційних центрів є рівень її фінансового забезпечення. Слід зазначити, що основною формою ресурсного забезпечення технологічних парків України є самофінансування (рис.2). Як видно з діаграми обсяг фінансування значно перевищує суму кредитів і залучених інвестицій, отже технопарки недостатньо використовують можливості кредитування та інвестування, у тому числі іноземного. Найнижчі коефіцієнти спостерігаються у 2008 і 2009 роках, коли значно скоротилось вартісне вираження реалізованої інноваційної продукції, що пов’язано із загальноекономічною фінансовою кризою. Найвищий показник у 2010 році – 26,8, що викликано відсутністю наданих кредитів і значенням інвестицій на рівні 17,0 млн. грн. Оскільки у 2011-2013 рр. були відсутні будь-які кредити та інвестиції в діяльність технопарків, то коефіцієнт незалежності розрахувати неможливо. Пряма фінансова допомога держави технопаркам України передбачена у формі повного або часткового безвідсоткового кредитування, повного або часткового компенсування відсотків по кредитам та коштів Державного бюджету, що спрямовуються на фінансування технопарків. На практиці ж лише у 2007 і 2008 роках було здійснено компенсацію відсотків по кредитам технопарків, а загальна сума державного фінансування за весь період складає лише 64,93 млн. грн. Таким чином, за умов обмеженості фінансових ресурсів держави надання непрямої фінансової допомоги у вигляді податкових пільг і стимулів є об’єктивною необхідністю.

Рис. 2. Динаміка коефіцієнта фінансової незалежності технопарків України за період 2001-2013 рр.*

Проведена інтегральна оцінка розвитку локальних інноваційних центрів в Україні дозволила виявити їх основні особливості: нестабільна державна фінансова підтримка; високий рівень самофінансування технопарків; обмеженість використання кредитів для виконання проектів; наявність значної кількості реально не функціонуючих бізнес-інкубаторів; недостатність фінансових ресурсів для розвитку локальних інноваційних центрів; наявність перспективних бізнес-інкубаторів останніх трьох років; зменшення рівня виконання проектів технопарками; зменшення рівня залучення технопарками інвестицій тощо.

В цілому проведений аналіз дозволив оцінити стан розвитку локальних інноваційних центрів в Україні як незадовільний та відповідно такий, що не дає їм змогу виконувати свої важливі функції в національній економіці. Така ситуація потребує подальших досліджень у даному напрямку та розробки напрямів національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів в Україні.