- •Інноваційна екосистема та сучасні тенденції глобалізації економіки.
- •Інноватика як галузь знань.
- •Методологічні основи інноваційного розвитку економіки.
- •Сутність та ключові ознаки інновації
- •Класифікація та види інновацій
- •Життєвий цикл інновацій
- •Інноваційний процес та його контрагенти
- •Індикатори інноваційного розвитку
- •Інноваційний розвиток
- •Передумови та основні чинники інноваційного розвитку економіки.
- •Оцінювання ефективності національних інноваційних систем.
- •Технологія оцінювання та моніторинг інноваційної активності в Україні.
- •Сфера інноваційної діяльності.
- •Моделі інноваційного підприємництва.
- •Венчурні підприємства.
- •Сучасні форми інтеграції ключових ресурсів інноваційного розвитку.
- •Розвиток інноваційних центрів в Україні.
- •Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків України відповідно до змін державної підтримки *
- •Сучасні форми комунікацій в інноваційній сфері.
- •Міжнародне наукове співробітництво (scientific relations).
- •22. Складові інфраструктури ринку інновацій
- •Інвестиційна інфраструктура
- •Засади та принципи державної інноваційної політики
- •Методи та моделі державного регулювання.
- •Світовий досвід державної підтримки інновацій
- •Напрямки вдосконалення державного регулювання інноваційного підприємництва в Україні
- •32. Досвід функціонування національних інноваційних систем країн світу
- •Особливості національної інноваційної системи України.
- •34. Система державних органів сприяння інноваційній активності в Україні
- •Методи прогнозування обсягів продажу інновацій.
- •Стратегічний маркетинг інновацій.
- •Маркетингові дослідження інновацій.
- •Оцінювання ринкового успіху інноваційного товару
- •6) Життєвий цикл інновацій
- •42) Сутність та технологія формування стратегії інноваційного розвитку суб’єктів господарювання
- •43) Інноваційні бізнес-моделі компанії та їх основні компоненти.
- •Класифіаційна матриця видів бізнес-моделей за Пітером Вейлом
- •44) Бізнес-моделі видатних новаторів
- •45. Стратегії та напрямки інноваційного розвитку. Матриця стратегічних варіантів розвитку підприємства
- •46) Інноваційний потенціал: сутність, структура та роль в забезпеченні розвитку підприємства
- •47) Методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства
- •48) Управління знаннями як ключовий інструмент формування інноваційного потенціалу підприємства
- •49) Перспективні моделі розвитку інноваційного потенціалу підприємства
- •50) Інвестиції в інноваційний розвиток підприємства: обґрунтування потреби в коштах та очікування віддачі
- •51) Джерела формування інвестицій інноваційних компаній
- •52. Організація фінансування інноваційної діяльності
- •53. Венчурне інвестування
- •54) Стратегії виходу з венчурних інвестицій
- •55) Природа ризиків інноваційної діяльності, їх різновиди
- •56) Методологія ідентифікації ризиків інноваційної діяльності
- •57) Якісне та кількісне оцінювання ризиків інноваційної діяльності.
- •58) Фактори прямого та опосередкованого впливу на ризики інноваційної діяльності.
- •59) Управлінські напрями та методи регулювання впливу інноваційних ризиків на розвиток підприємства.
- •60) Інтелектуальний капітал та його складові.
- •61) Технології охорони прав інноваційних об’єктів інтелектуальної власності.
- •62) Вибір способу охорони інтелектуальної власності підприємством.
- •63) Механізми комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності.
59) Управлінські напрями та методи регулювання впливу інноваційних ризиків на розвиток підприємства.
Інноваційна діяльність без ризику не буває, але він обов'язково повинен максимально прораховуватися. Управління ризиком — дуже широке поняття, яке охоплює різноманітні проблеми, пов'язані практично з усіма напрямами й аспектами управлінні.
Як економічна категорія ризик є подією, яка може відбутися або не відбутися. Звичайно, можна уникнути ризику, тобто просто уникати заходу, пов'язаного з ризиком. Проте для підприємця уникнення ризику означає здебільшого відмову від можливого прибутку. Основні завдання ризик-менеджера: виявити сферу підвищеного ризику, оцінити його ступінь, розробити і вжити заходів для попередження ризикових ситуацій, а у разі, коли збиток уже є — вжити заходів для його мінімізації.
Основне в ризик-менеджменті — правильна постановка цілі, яка відповідає економічним інтересам об'єкта управління.
В управлінні ризиками, науковці розрізняють такі загальні функції, як: планування, організація, координація, регулювання та контроль.
Функція планування передбачає:
- оцінку можливих наслідків (позитивних, негативних) реалізації інноваційного проекту;
- аналіз джерел виникнення інноваційних ризиків;
- виявлення та оцінку факторів ризику;
- прогнозування та оцінку тенденцій зміни основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства при реалізації інноваційних ризиків.
Функція організації передбачає визначення спеціальних заходів, обсягів і джерел їх фінансування, а також служби (фахівця) з управління даними ризиками.
Координація заходів по управлінню ризиками забезпечується на основі узгодженої діяльності всіх структурних підрозділів підприємства, оперативного обміну інформацією, розробки загальної програми оптимізації ризиків.
Регулювання передбачає своєчасне прийняття необхідних заходів для усунення відхилень від прийнятного для підприємства рівня ризику.
Контроль – це виявлення відхилень досягнутого рівня ризиків від їх припустимого значення.
Отже, всі функції управління в повній мірі можуть бути реалізованими в процесі впровадження та реалізації інноваційних проектів, а їх комплексне застосування сприятиме мінімізації впливу інноваційних ризиків.
Управлінські рішення, пов'язані зі зниженням ризиків, можливі на основі таких методів, як:
- попередження виникнення ризику – упереджуючі заходи з метою перешкоджання виникнення ризикової ситуації (наприклад, переключення на інші види робіт, інший проект тощо);
- запобігання ризику – відмова від певного заходу, пов'язаного з надмірним (катастрофічним) ризиком (від деякої суми прибутку);
- прийняття ризику – здійснюється, якщо він в припустимих межах, коли існують резерви покриття збитків або ці збитки підприємству не загрожують;
- оптимізація (зниження) рівня ризику – визначення внутрішніх (лімітування ризиків, диверсифікація, одержання додаткової інформації, мінімізація ризиків і т.ін.) і зовнішніх (передача відповідальності за даний ризик (цілком або частково) іншій (страховій) компанії; об’єднання ризиків, розподіл ризиків, хеджування тощо) заходів зниження ступеня даного ризику і розробка механізмів їх реалізації.
Підприємство-інноватор відповідно до свого типу, потенціалу, позицій на ринку, виду інновації, її відповідності потребам і запитам споживачів обирає стратегію, в рамках якої визначає рівень припустимого ризику та перелік можливих заходів щодо його оптимізації.
Внутрішніми засобами оптимізації можуть бути:
1. Лімітування ризиків (встановлення певних економічних і фінансових нормативів):
• максимальний обсяг надходження товару від окремого постачальника;
• мінімальний рівень торговельної надбавки, що використовується у підприємстві;.
2. Диверсифікація:
- диверсифікація постачальників товарів;
- диверсифікація товарного асортименту;
- диверсифікація сегментів ринку.
3. Мінімізація ризиків доцільна, коли їх неможливо уникнути цілком. Наприклад, застосування змінних умов у межах договору щодо цін з постачальниками.
Зовнішнізасобизниженняризикупередбачають передачу відповідальності за даний ризик (цілком або частково) страховій компанії. Ці заходи використовують за наступних умов:
- ризик має складний, системний характер (що ускладнює його оптимізацію методами активного реагування);
- підприємство має у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурси для зовнішнього страхування;
- підприємствонемаєкваліфікованихкадрів,якіздатні здійснювати аналіз і розробляти заходи щодо оптимізації ризиків.
Науковці вважають, що оптимальний коефіцієнт ризику становить 0,3, а коефіцієнт ризику, що призводить до банкрутства інвестора — 0,7 і більше.
