- •Інноваційна екосистема та сучасні тенденції глобалізації економіки.
- •Інноватика як галузь знань.
- •Методологічні основи інноваційного розвитку економіки.
- •Сутність та ключові ознаки інновації
- •Класифікація та види інновацій
- •Життєвий цикл інновацій
- •Інноваційний процес та його контрагенти
- •Інноваційний розвиток
- •Передумови та основні чинники інноваційного розвитку економіки.
- •Індикатори інноваційного розвитку
- •Оцінювання ефективності національних інноваційних систем.
- •Технологія оцінювання та моніторинг інноваційної активності в Україні.
- •Сфера інноваційної діяльності.
- •Моделі інноваційного підприємництва.
- •Венчурні підприємства.
- •Сучасні форми інтеграції ключових ресурсів інноваційного розвитку.
- •Розвиток інноваційних центрів в Україні.
- •Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків України відповідно до змін державної підтримки *
- •Сучасні форми комунікацій в інноваційній сфері.
- •Міжнародне наукове співробітництво (scientific relations).
- •22. Складові інфраструктури ринку інновацій
- •Інвестиційна інфраструктура
- •Засади та принципи державної інноваційної політики
- •Методи та моделі державного регулювання.
- •Світовий досвід державної підтримки інновацій
- •Напрямки вдосконалення державного регулювання інноваційного підприємництва в Україні
- •32. Досвід функціонування національних інноваційних систем країн світу
- •Особливості національної інноваційної системи України.
- •34. Система державних органів сприяння інноваційній активності в Україні
- •Методи прогнозування обсягів продажу інновацій.
- •Стратегічний маркетинг інновацій.
- •Маркетингові дослідження інновацій.
- •Оцінювання ринкового успіху інноваційного товару
- •6) Життєвий цикл інновацій
- •42) Сутність та технологія формування стратегії інноваційного розвитку суб’єктів господарювання
- •43) Інноваційні бізнес-моделі компанії та їх основні компоненти.
- •Класифіаційна матриця видів бізнес-моделей за Пітером Вейлом
- •44) Бізнес-моделі видатних новаторів
- •45. Стратегії та напрямки інноваційного розвитку. Матриця стратегічних варіантів розвитку підприємства
- •46) Інноваційний потенціал: сутність, структура та роль в забезпеченні розвитку підприємства
- •47) Методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства
- •48) Управління знаннями як ключовий інструмент формування інноваційного потенціалу підприємства
- •49) Перспективні моделі розвитку інноваційного потенціалу підприємства
- •50) Інвестиції в інноваційний розвиток підприємства: обґрунтування потреби в коштах та очікування віддачі
- •51) Джерела формування інвестицій інноваційних компаній
- •52. Організація фінансування інноваційної діяльності
- •53. Венчурне інвестування
- •54) Стратегії виходу з венчурних інвестицій
- •55) Природа ризиків інноваційної діяльності, їх різновиди
- •56) Методологія ідентифікації ризиків інноваційної діяльності
- •57) Якісне та кількісне оцінювання ризиків інноваційної діяльності.
- •58) Фактори прямого та опосередкованого впливу на ризики інноваційної діяльності.
- •59) Управлінські напрями та методи регулювання впливу інноваційних ризиків на розвиток підприємства.
- •60) Інтелектуальний капітал та його складові.
- •61) Технології охорони прав інноваційних об’єктів інтелектуальної власності.
- •62) Вибір способу охорони інтелектуальної власності підприємством.
- •63) Механізми комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності.
61) Технології охорони прав інноваційних об’єктів інтелектуальної власності.
За сучасних умов охорона та захист прав інтелектуальної власності є найважливішою інституцією регулювання відносин у цій сфері. Світовий досвід переконує, що ефективний механізм охорони прав інтелектуальної власності є важливим елементом економічної політики, спрямованої на стимулювання та розвиток наукових досліджень, упровадження інновацій та прискорення науково-технічного прогресу; сприяє залученню інвестицій до інноваційних проектів, зростанню зайнятості, підвищенню економічного добробуту населення тієї чи іншої країни; стимулює розвиток міжнародної торгівлі, відіграє важливу роль у підвищенні конкурентоспроможності національних економік у глобальному ринковому середовищі.
Найважливішим механізмом захисту інтелектуальної власності за сучасних умов є патентна система, покликана забезпечити баланс інтересів суспільства і творців таких об'єктів промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо. В основі цієї системи лежить патентне право — сукупність правових норм, що регламентують систему охорони об'єктів промислової власності шляхом видачі патентів.
Патентне право характеризується:
— територіальним принципом охорони, згідно з яким патент видається відповідно до національного законодавства і всі пов'язані з ним права географічно обмежені кордонами країни чи регіону;
— видачею патентними органами відповідно до передбаченої законом процедури спеціального охоронного документа (патенту, свідоцтва), який діє протягом певного терміну, по закінченні якого об'єкт інтелектуальної власності переходить у суспільну власність.
Патентна система захисту прав інтелектуальної власності: стимулює індивідів до заняття творчою розумовою діяльністю; створює можливості для широкого використання нових винаходів, корисних моделей, промислових зразків тощо; є своєрідним механізмом недопущення несанкціонованого використання об'єктів інтелектуальної власності.
Порушення виключних прав на об'єкти патентного права передбачає їхній захист шляхом застосування до порушника таких санкцій: заборони подальшого неправомірного використання об'єкта промислової власності у практиці господарювання; відшкодування патентовласнику зазнаних збитків (як прямих витрат, так і втраченої вигоди); накладання на порушника зобов'язань щодо виплати штрафу; публікації рішення суду з метою захисту ділової репутації власника патенту.
Об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, штами мікроорганізмів, комп'ютерні програми тощо. Таким чином, патентне праве захищає промислову власність.
На відміну від патентного права, охорона секретів виробництва та комерційних таємниць не пов'язана з реєстрацією та формальною процедурою видачі охоронного документа. До незаконних способів одержання секретів виробництва відносять промислове шпигунство (крадіжка за допомогою злому чи електронних засобів), хабарництво (підкуп працівників з метою порушення ними зобов'язань щодо конфіденційності) та неналежне відрекомендування (видання себе за іншу особу, в тому числі посадову). Водночас ідентифікація певної інформації як секретної передбачає здійснення низки заходів, спрямованих на збереження її конфіденційності (в тому числі шляхом укладення угод про нерозголошення і з суб'єктами, що мають доступ до цієї інформації).
Слід враховувати, що термін дії секретів виробництва та комерційних таємниць є необмеженим, водночас є значні ризики випадкового чи ненавмисного розкриття секретної інформації, її незалежного перевідкриття, в результаті чого секрети виробництва перестають існувати. Інший недолік секретів виробництва (порівняно з об'єктами патентного права) пов'язаний з обмеженими можливостями їх захисту та значно нижчою ймовірністю отримання компенсації у випадку їх порушення.
Авторське право регулює відносини щодо створення та використання наукових, літературних і мистецьких творів та охороняється без реєстрації та формальної експертизи в державних органах.
Водночас автор твору для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який розміщується на кожному екземплярі твору і складається з трьох елементів: латинської букви "С" у колі: ©, імені автора та року першого опублікування твору.
Крім того, для забезпечення ідентифікації твору та отримання гонорару за його використання можлива реєстрація цього твору в авторсько-правових товариствах. На практиці використовується також нотаріальне засвідчення авторського права на твір, що ґрунтується на юридичному засвідченні підпису автора на оригіналі твору.
Специфіку авторського права визначає те, що охороні підлягають форми вираження ідей, а не самі ідеї творців. Відособлені від форми зміст, тема, сюжет, інформація тощо не захищені від привласнення та використання третіми особами. Відтак, на відміну від патенту, копірайт захищає твір лише від копіювання.
Авторське право виникає автоматично (за умов, що оригінальна робота автора зафіксована у придатному для сприйняття іншими особами вигляді), має територіальний принцип охорони (твори громадян певної держави, створені та оприлюднені на її території, будуть охоронятись на території інших держав за умов підписання відповідних міждержавних угод) і регламентує охорону твору протягом певного періоду (як правило, протягом життя автора і ще 50 років після його смерті).
Необхідність охорони та захисту суміжних прав зумовлена розвитком сучасних технологій, які уможливлюють репродукування інтелектуальних продуктів без повторення усіх етапів їх створення, виготовлення якісних копій з уже існуючих записів, їх поширення та комерційну експлуатацію.
Для сповіщення третіх осіб щодо своїх виключних прав та попередження їх порушення творці суміжних прав використовують знак охорони суміжних прав, який складається з трьох елементів: латинської букви "R" уколі: ®, імені (найменування) власника суміжних прав, року першого випуску твору.
Важливою проблемою, що виникає за умов формування інформаційного суспільства, є проблема правової охорони таких новітніх об'єктів інтелектуальної власності, як програми для ЕОМ та бази даних. Правова охорона поширюється на всі види програм для ЕОМ, у тому числі операційні системи і програмні комплекси. Виключні права на програми для ЕОМ та бази даних мають територіальний характер, тобто їх дія обмежується територією окремої держави. Для охорони та захисту цих прав на території інших держав необхідне укладення відповідних двосторонніх та багатосторонніх угод.
