46) Інноваційний потенціал: сутність, структура та роль в забезпеченні розвитку підприємства

Поняття інноваційного потенціалу, що забезпечує ріст системи за рахунок нововведень, вперше ввів К.Фрімен.

Існують різні підходи до визначення сутності інноваційного потенціалу підприємства: ресурсний, процесний, поведінковий, а також інтегральний підходи:

1) Ресурсний підхід. Поняття „інноваційний потенціал” трактується як сукупність різних накопичених ресурсів суб’єкта господарської діяльності, необхідних для здійснення інноваційної діяльності.

В складі ресурсів, що застосовуються в інноваційній діяльності і створюють інноваційний потенціал, виділяють такі складові: матеріальні ресурси, фінансові, інформаційні, науково-технічні, виробничі, інтелектуальні, кадрові, інфраструктурні та інші ресурси, які необхідні для здійснення інноваційної діяльності.

2) Процесний підхід розглядає ІП як здатність економічної системи до реалізації можливостей розвитку на основі інновацій.

Інноваційний потенціал разом з інформаційним є складовим частками інтелектуального потенціалу підприємства: вони регулюють виробничі процеси, сприяють підвищенню продуктивності живої праці, ефективності використання предметів праці і енергетичних ресурсів, допомагають підняти рівень і ефективність технологій.

Більшість представників цього підходу трактують ІП організації як міру її готовності виконати задачі, що забезпечать досягнення встановленої інноваційної цілі.

3) Поведінковий підхід. ІП підприємства розглядається як комплекс взаємопов'язаних ресурсів і здатностей до їх реалізації, що визначають його спроможність приведення у відповідність до зовнішніх внутрішніх можливостей розвитку.

Представники поведінкового підходу роблять наголос на спроможності адаптації, зміни внутрішніх чинників у відповідь на зміни, що відбуваються у зовнішньому середовищі господарювання, при цьому розглядаючи різні набори і комбінації ресурсів та здатностей.

4) Інтегральний підхід. Інноваційний потенціал розглядається не лише як певний набор, сполучення ресурсів і здатність економічної системи реалізовувати можливості розвитку, але ставиться наголос на тому, що використання ресурсів завжди цілеспрямоване і певним чином організоване для реалізації потреб суб’єктів господарювання (виживання підприємства, збереження долі ринку, експансія на ринок, оновлення окремих складових, приріст прибутку тощо).

Цей підхід інтегрує в собі всі позиції попередніх трьох підходів, але, крім цього, враховує цільові характеристики ІП.

Ресурсний підхід виник саме у зв’язку з необхідністю пояснити природу стійких конкурентних переваг підприємства за умов високо турбулентного зовнішнього середовища. Зарубіжні економісти обґрунтовують поділ ресурсів на дві групи: доступні (кореневі) та стратегічні.

Доступними ресурсами є основні активи підприємства, що забезпечують його операційну діяльність. Кожне підприємство має доступ до тих самих базових ресурсів, як і його конкуренти, проте підприємства різняться між собою методами управління такими доступними ресурсами. Доступні ресурси використовуються для накопичення ресурсів іншого типу - стратегічного. Відповідно, для забезпечення ефективного управління ресурсами і створення цінності підприємству необхідно підтримувати у ресурсному портфелі високу частку стратегічних ресурсів.

Також вмділяють такі форми ресурсів підприємства: традиційні, які у свою чергу складаються з грошових та матеріальних; та ресурси інтелектуального капіталу – відносницькі, організаційні та людські.

Інноваційний потенціал підприємства - інтегральний показник, який характеризує поточні і майбутні можливості господарюючого суб’єкта трансформувати сукупність економічних ресурсів за допомогою здібностей працівників для здійснення цілеспрямованої інноваційної діяльності.

Беручи до уваги вищевикладене, категорію "інноваційний потенціал" цілком можна трактувати як здатність системи до трансформації фактичного порядку речей в новий стан з метою задоволення існуючих або знову виникаючих потреб (суб'єкта-новатора, споживача, ринку тощо). При цьому ефективне використання інноваційного потенціалу робить можливим перехід від прихованої можливості до явної реальності, тобто з одного стану в інший (а саме, від традиційного до нового). Отже, ІП - це свого роду характеристика здатності системи до зміни, поліпшення, прогресу.

Елементи динамічної моделі інноваційного потенціалу підприємства:

1) Ресурси інноваційного розвитку – сукупн ресурсів, здатних забезпечувати результативність інноваційного процесу та їх використання для досягнення інноваційної діяльності.

2) Компетенції в інноваційній сфері – рівент кваліфікації, освіти, навичок, досвіду та мотивації працівників, що визначають їх здібності до генерування нових знань.

3) Інноваційні організційні здібності – здібності до залучення нових знань, механізми внутрішнього підприємництва.

ІП можна класифікувати за такою ознакою,як інтенсивність інноваційних змін:

1) ІП базового рівня притаманний підприємствам, комерційним результатом діяльності яких є інноваційний продукт чи інноваційні послуги, які можуть бути реалізовані у вигляді нових технологій, інформаційних програм тощо, які захищені відповідними патентами, ліцензіями та іншими формами захисту авторських прав.

2) ІП підтримуючого рівня характерний для підприємств, які торгують кінцевим продуктом, якому притаманне періодичне оновлення характеристик, які мають для споживача ключове значення.

3) ІП порогового рівня характерний для підприємств, в вартості продукції яких інновації мають дуже незначну частку. Такі підприємства не потребують значних інвестицій в формування ІП і обмежуються купівлею інноваційних продуктів на стороні.